(автора даного поняття), суб'єктивний контроль, або локус контролю, є "певний ступінь сприйняття людьми подій, залежних або від власної поведінки (інтернальний локус контролю) або від інших людей, долі, успіху (екстеральний локус контролю)", а також трактується як "ступінь розуміння людиною причинних взаємозв'язків між власною поведінкою і досягненням бажаного". Доведено, що люди з внутрішнім (інтернальним) локусом контролю проявляють велику когнітивну активність, ефективніше долають стрес і проявляють вищий рівень соціальної адаптації, чим "екстернали".
Можливості, що дозволяють оцінювати дію соціального середовища і власну поведінку, тісно пов'язані з когнітивним розвитком людини. Вона базується на змінах Я-концепції і формуванні зрілого мислення. При цьому необхідно врахувати, що в підлітковому і юнацькому віці когнітивні процеси не статичні, а є динамічним процесом, що проходить від незрілості до зрілості, на який впливають біологічні, індивідуальні чинники і досвід взаємодії з середовищем. Процес когнітивного розвитку відбувається на різних рівнях і є розвитком здатності критично і концептуально мислити. В процесі розвитку конкретного мислення і отримання емпіричного досвіду дитина, підліток, а потім вже молода людина набуває здатності мислити абстрактними категоріями, символами і гіпотетичними вимірами. В той же час формуються реалістичніші плани на майбутнє. Когнітивні процеси беруть участь у становленні особистісної ідентичності. Здатність формувати альтернативні пояснення і розглядати різні перспективи приводить до соціальної адаптації і можливості вирішувати складніші проблеми. Когнітивний розвиток впливає на формування навиків подолання проблем і міжособистісної, комунікативної ефективності. Негнучкість і обмеженість поведінкових стратегій у дитинстві в більшості випадків змінювалася адекватнішими творчими і емпатичними навиками в дорослому періоді. Самоповага, самоефективність, що є продуктом розвитку когнітивних процесів, створюють можливість адекватно реагувати на стресові ситуації і справлятися з ними [10].
Прагнення бути разом з людьми, вміння співпереживати – афіляція і емпатія – є комунікативними особистісними ресурсами, що впливають на поведінку людини. Блокування афіляції викликає відчуття самоти, відчуженості, породжує і посилює стрес.
Афіляція нерозривно пов'язана з емпатією, яка визначається як збагнення чужого емоційного стану, проникнення в переживання іншої людини. Це – цілісний процес, що включає фізіологічний, кінестетичний, афектний, когнітивний і мотиваційний компоненти, суттєво і позитивно впливає на якість спілкування і позитивні особистісні зміни. Вона є одним з ключових чинників у розвитку соціального взаєморозуміння, просоціальної поведінки і виступає найважливішим ресурсом подолання стресу.
Людина переживає будь-який свій стан через призму складної і обширної мережі взаємозв'язків. Виникнення самоти є знаком порушення цієї мережі, знаком втрати життєво важливого у внутрішньому світі особистості (Амбрумова А.Г., 1996).
Соціальна підтримка – це інформація, що приводить людину до переконання, що її люблять, цінують, піклуються про неї, що вона є членом соціальної мережі і має з нею взаємні зобов'язання (Cobb S., 1976). Соціальна підтримка визначається як обмін ресурсами між різною кількістю людей, принаймні, двома – донором підтримки та її реципієнтом (одержувачем) і є функ-цією соціальних мереж, які характеризують соціальне середовище особистості.
Мережі соціальної підтримки – це структури, здатні надати людині допомогу. Вони включають різні взаємостосунки між людьми, сприяючі підтримці здоров'я (Glossary Health..., 1990; Steptoe A., et.al., 1994; Quick J.D., et.al., 1996).
Люди, що одержують ефективну соціальну підтримку від сім'ї, друзів, значущих для них людей і соціальних співтовариств, володіють міцнішим здоров'ям, легше справляються із стресами, стійкіші до розвитку захворювань, тому важливу роль у подоланні стресових і проблемних ситуацій грає соціально підтримуючий процес, що включає три ланки:
здатність індивіда знаходити людей, готових надати йому допомогу – пошук соціальної підтримки;
наявність структур, здатних подати підтримку (члени сім'ї, друзі, значущі інші, члени суспільних організацій і т.д.) – мережі соціальної підтримки;
здатність людини приймати допомогу від оточуючих – сприйняття соціальної підтримки [10].
Виділяють наступні типи соціальної підтримки:
емоційна або інтимна – турбота про іншого, довіра і співпереживання йому;
інструментальна або матеріальна – допомога колег по роботі, фінансова допомога, забезпечення ресурсами;
інформаційна – сприяння у вирішенні проблеми шляхом пропозиції важливої інформації, поради;
зворотний зв'язок або підтримка у формі оцінки – оцінка виконання після вирішення проблем.
До компонентів соціальної підтримки відносяться:
структура (сімейний статус, число друзів, зв'язки з родичами, членами формальних і неформальних організацій і т.д.);
функції (емоційна, оцінна, інформаційна, ресурсна);
ефект (задоволеність підтримкою) (Wills T.A., 1985).
Соціальна підтримка пом'якшує дію стресу високої інтенсивності, виступає як буфер між стресором і людиною. Висока соціальна підтримка нейтралізує негативний вплив стресу високої інтенсивності і забезпечує збереження здоров'я. Низька соціальна підтримка при стресі високої інтенсивності не робить буферного ефекту, що приводить до погіршення здоров'я.
Соціальна підтримка сприяє процесам подолання стресу в трьох напрямах: за рахунок підвищення самооцінки; завдяки допомозі інших людей у зміні стресової ситуації; шляхом включення оцінки значущого іншого в свою систему, що змінює емоційну відповідь на дію стресогенного чинника і дозволяє побачити ситуацію "іншими очима" (Tois P.A., 1986). С.Кохен і С.Сайм вважають, що соціальна підтримка знижує негативну дію стресу і збільшує позитивну шляхом підвищення самооцінки, посилення міцності імунної системи, внаслідок чого зменшується сприйнятливість до хвороб (Cohen S., Syme S., 1985).
Феномену соціальної підтримки та її впливу на адаптацію індивіда в стресовій ситуації присвячено багато досліджень.
Т.А.Вілле було встановлено, що допомога членів сім'ї і друзів робить найбільш важливий вплив на поведінку подолання (Wills T.A., 1987).
Існує зв'язок між соціальною підтримкою і ефективністю лікування пацієнтів із залежностями. Порівняльний аналіз результатів дослідження людей, що припинили курити і продовжують курити, показує, що ті, хто продовжують курити, в основному спілкуються з соціальним оточенням, що забезпечує підтри-мку куріння. Ті, хто припинили курити, набували соціальної підтримки