На групі хворих наркоманією був вивчений взаємозв'язок між імпульсив-ністю, емпатією, життєвим стилем і участю пацієнтів у роботі 12_крокової групи самодопомоги. Дослідження показали, що емпатія сприяє тривалості стриманості і участі в роботі групи. Емпатія розглядається як необхідна складова успішної участі в програмі. Імпульсивність сприяє тривалому вживанню наркотиків і підвищує ризик рецидиву (McCown W., 1990).

Існує величезна кількість методик, направлених на виявлення і вимірювання різних видів соціальної підтримки. Їх велика кількість і різноманітність утрудняє вибір найбільш ефективного інструменту для проведення наукових досліджень.

У 1979 році Л.Беркман і С.Сім розробили "Індекс соціальної мережі" – опитувальник, що вимірює джерело соціальних контактів у сферах: "сім'я", "родичі", "релігійне товариство" і "суспільні організації" (Berkman L., Sim S., 1979). Трохи пізніше була створена "шкала соціального зв'язку", в якій оцінювалися якісні і кількісні аспекти соціальної підтримки, що відносяться до роботи, фінансів, сім'ї, власного здоров'я, власної особистості і суспільства в цілому. Шкала складається з 18 пунктів. Час роботи з шкалою – 7 хвилин (Markpflan M., 1981) [10].

Можна також відзначити "опитувальника соціально-підтримуючої поведінки", розробленого в 1981 році, за допомогою якого визначається частота отримання соціальної підтримки від оточуючих і сприйняття цієї підтримки респондентом (Ваггега М., 1983); "шкалу соціальної підтримки", що включає субшкали дружньої, сімейної підтримки, підтримки, що отримується від сусідів і громадських організацій (Din A., 1981); "опитувальник соціально-підтримуючих ресурсів", що вимірює розмір, характеристики і структуру індивідуальної соціально-підтримуючої мережі (Vauks A., 1982); "опитувальник соціальної підтримки" Саразона, що визначає сприйняття числа осіб, що подають соціальну підтримку, а також задоволеність соціальною підтримкою (Sarazon B.R. et. al., 1983); "індекс соціальної підтримки" Вілкокса, що вимірює сфери емоційної, інформаційної і матеріальної підтримки (Vilckox В., 1981), "багатовимірна шкала сприйняття соціальної підтримки" Зімета, розроблена в 1988 році, яка оцінює ефективність і адекватність соціальної підтримки по трьох аспектах: сім'я, друзі, значущі інші (Zimet G., 1988).

1.3.3. Копінг-стратегії

Проблемі подолання стресу присвячено безліч досліджень. Серед них найбільш популярні роботи, що вивчають механізм дії копінг-стратегій (поведінкових стратегій), їх зв'язок з копінг-ресурсами (особистісними ресурсами) та іншими психологічними характеристиками. У цих роботах визначаються стилі поведінки подолання, вивчається його вплив на процеси адаптації, самопочуття людей. Великий інтерес викликають вікові і статеві відмінності копінг-поведінки.

Встановлено, що психічне і фізичне самопочуття залежить від вибору копінг-стратегій у момент зіткнення з психотравмуючою ситуацією. Використання активних поведінкових стратегій подолання і відносно низька сприйнятливість до стресових ситуацій сприяють поліпшенню самопочуття. А до його погіршення і наростання негативної симптоматики приводять уникнення проблем і застосування пасивних стратегій, направлених не на вирішення проблеми, а на зменшення емоційної напруги (Nakano К., 1991).

У використанні копінг-стратегій існує певна вікова динаміка. Із збільшенням віку підвищується вірогідність використання активних поведінкових стратегій вирішення проблем (Petrosky M., Birkimer J., 1991).

Дослідження стратегій подолання стресу, використовуваних студентами, показало, що емоційно-орієнтовані поведінкові стратегії служать безпосередньому емоційному вирішенню, зняттю негативних відчуттів, а стратегії, орієнтовані на проблему, направлені на зміну реальної ситуації. Крім того, було встановлено, що люди з високою тривожністю частіше використовують емоційні копінг-стратегії (уникнення, звинувачення і т.п.), які пов'язані із зниженням самооцінки, погіршенням адаптації до захворювань (Newton T.L., Contrada R.J., 1992), а високий рівень психологічної зрілості людей, відчуття власної значущості, висока самооцінка обумовлюють використання когнітивних копінг-стратегій. (Felton B.J., RevensonT.A., 1987).

Досліджуючи статеві відмінності в стилі подолання стресу, Н.Ендлер і Д.Паркер дійшли висновку, що у жінок молодого віку стиль подолання депресії емоційніший і більш орієнтований на уникнення. Проте і чоловіки, і жінки з явно вираженою депресивною симптоматикою більш схильні до емоційного стилю подолання стресу, чим люди з менш вираженою депресією (Endler N.S., Parker J.D., 1990).

За даними Н.К'юпера із співавторами, дистанціювання, самоізоляція розглядаються як неефективні стратегії поведінки, сприяючі виникненню депресії. Встановлено також, що при боротьбі із стресогенними подіями вразливі люди використовують неадекватні стратегії, переважно самоізоляцію (Kuiper N., 1989).

Т.А. Вілле досліджував поведінкові копінг-стратегії, які включають дії, сприяючі або не сприяючі вживанню психоактивних речовин. Поведінка, направлена на уникнення контактів з людьми, що вживають наркотики, полегшує протистояння соціальному тиску і зменшує вірогідність наркотизації. Пошук соціальної підтримки у осіб, що не вживають наркотики, сприяє припиненню наркотизації. Поведінка ж, направлена на реалізацію поведінкової стратегії "пошук задоволення", пошук підтримки у наркоманів, сприяє посиленню наркотизації (Wills Т.А., 1985).

Інтерес дослідників до проблеми подолання стресу привів до того, що за останні 15 років збільшилося число робіт, автори яких намагалися не тільки вивчити, але й виміряти копінг-поведінку, створюючи для цієї мети спеціальні анкети.

Автори опитувальників найчастіше виходили з потреби досліджувати:

У 1978 році Л. Перлін і К. Шулер вперше використовували метод інтерв'ю для вимірювання копінг-поведінки дорослих випробовуваних. Вони виділили три копінг-стилі, відповідні основним сферам психічної діяльності: поведінкові відповіді, які змінюють ситуацію; відповіді, які змінюють значення або оцінку ситуації; відповіді,