Вміння планувати свої дії так само активно формується у молодших шко-ля-рів у процесі шкільного навчання. Навчання спонукає дітей спочатку про-сте-жу-вати план рішення задачі, а тільки потім приступати до її практичного рішення.

Молодший школяр регулярно і в обов'язковому порядку стає в систему, коли йому потрібно міркувати, зіставляти різні думки, виконувати висновки.

Тому в молодшому шкільному віці починає інтенсивно розвиватися словесно-логічне відвернене мислення, на відміну від наочно-дієвого і наочно-образного мислення дітей дошкільного віку.

На уроках у початкових класах при вирішенні учбових задач у дітей формується такі прийоми логічного мислення як порівняння, пов'язане з виділенням і словесним позначенням в предметі різних властивостей і ознак узагальнення, пов'язане з відверненням від несуттєвих ознак предмета і об'єднанні їх на основі спільності суттєвих особливостей.

У міру навчання в школі мислення дітей стає більш довільним, більш програмованим, більш свідомим, більш планованим, тобто воно стає словесно-логічним [10, 89].

Таким чином, стає очевидною залежність розумового розвитку молодших школярів від навчання.

Узагальнюючи все вищевикладене, слід зазначити, що в молодшому шкіль-но-му віці при впливі навчання у дітей формується усвідомлене критичне мисле-н-ня; активно формується вміння планувати свої дії; формується такі прийоми логічного мислення як порівняння, узагальнення та об'єднання. Таким чином, під впливом навчання мислення дітей стає більш довільним, більш програмованим, більш свідомим, більш планованим, тобто воно стає словесно-логічним.

Розділ 2. Експериментальне вивчення мислення молодших школярів

2.1. Методи і методики вивчення мислення учнів молодших класів

Для досягнення мети і рішення поставлених практичних задач були вибрані наступні методи: констатуючий, формуючий і контрольний експерименти.

Експеримент (від лат. experimentum – проба, дослід) – один з основних методів наукового пізнання взагалі, психолого-педагогічного дослідження зокрема.

Специфіка експерименту як методу психолого-педагогічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій властивість, яка вивчається, виділяється, виявляється і оцінюється краще всього. Основне достоїнство експерименту полягає в тому, що він дозволяє об'єктивніше і надійніше, ніж рештою методів, робити висновки про закономірності, механізми і причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження і розвиток явища.

Таким чином, експеримент – це єдиний метод, що дозволяє достовірно встановити, що наявність якого-небудь одного чинника спричиняє за собою обов'язковий прояв іншого. Хоча всі інші методи також можуть виявити взаємозв'язок явищ, вони, проте, не дають ніякої інформації про причини такого взаємозв'язку.

На етапі констатуючого експерименту фіксується деякий показник дитячого розвитку, який склався в звичайних умовах навчання і виховання.

Формуючий експеримент передбачає активне формування властивості, що вивчається, в процесі спеціально організованого експериментального навчання і виховання.

Контрольний експеримент передбачає проведення дослідження, що повторює в основних своїх моментах дослідження констатуючого етапу. Ступінь відмінностей в одержаних показниках на першому і третьому етапах дослідження – свідчення адекватності вибраних експериментатором умов, здатних зробити вплив на розвиток тих або інших сторін дитячого розвитку.

Дослідження було проведено за допомогою спеціально відібраних методик: методики "Виключення слів" і методики "Вкажи зайвий предмет" запропонованих Т.В. Ексакусто і О.Н. Істратовою.

Методика "Виключення слів" дозволяє провести оцінку вербально-логічного мислення учнів (додаток 1); методика "Вкажи зайвий предмет" – оцінку наочно-образного мислення (додаток 2). Дані методики дозволяють також зіставити між собою одержані показники.

Узагальнюючи все вищевикладене, слід підкреслити, що тільки основні методи: констатуючий, формуючий і контрольний експерименти – здатні дати нам достовірну інформацію про особливості мислення молодших школярів і ефективність проведеної роботи по його розвитку. Відібрані для дослідження методики дозволяють провести оцінку вербально-логічного і наочно-образного мислення молодших школярів, а також зіставити між собою одержані показники.

2.2. Процедура проведення експерименту

Процедура проведення практичного дослідження курсової роботи складалася з трьох етапів.

Для проведення першого етапу був використаний метод констатуючого експерименту, який був проведений з двома підгрупами учнів 1-го класу по 12 дітей в кожній: контрольною і експериментальною.

Метою констатуючого експерименту була оцінка вербально-логічного і наочно-образного мислення учнів 1-го класу контрольної і експериментальної груп, а також зіставлення між собою одержаних показників.

Проведення даного етапу практичного дослідження було необхідне для того, щоб виявити домінуючий вид мислення у молодших школярів, а також згодом констатувати які-небудь зміни, що відбулися, і виявити вплив навчання на розвиток мислення молодших школярів.

Для реалізації мети цього етапу дослідження були використані спеціально відібрані методики (див. додатки 1, 2).

Оцінка вербально-логічного і наочно-образного мислення молодших школярів у контрольній і експериментальних групах проводилася з кожною дитиною індивідуально, в спокійній, доброзичливій обстановці.

Для проведення другого етапу практичного дослідження був використаний метод формуючого експерименту, метою якого була цілеспрямована, систематична робота по розвитку мислення учнів 1-го класу експериментальної групи.

На третьому етапі дослідження був застосований метод контрольного експерименту. Його метою була повторна оцінка вербально-логічного і наочно-образного мислення учнів 1-го класу контрольної і експериментальної груп.

Проведення даного етапу дослідження було необхідним для того, щоб виявити, чи відбулися які-небудь зміни в розвитку мислення дітей експериментальної групи після проведення формуючого експерименту.

Повторна оцінка вербально-логічного і наочно-образного мислення молодших школярів у контрольній і експериментальних групах проводилася також як і на етапі констатуючого експерименту – з кожною дитиною індивідуально, в спокійній, доброзичливій обстановці за допомогою двох спеціально відібраних методик (див. додатки 1, 2).

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, слід підкреслити, що процедура проведення практичного дослідження складалася з трьох етапів, на