Методи вивчення особистості дорослої людини

курсова робота з психології

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном "особистість".

У гуманістичних, філософських та психологічних концепціях особистість – це людина як цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства.

Особистість – одна з семи іпостасей людини. Інші – це людина як індивід, людина як організм, людина як індивідуальність, людина як "Я", людина – роль, людина як фізичне тіло, підвладне всім законам механіки. Ці характеристики розкривають поняття "людина" з різних боків і не є тотожними. Вони утворюють єдине ціле, і водночас кожна має свої особливості.

Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і з народження, на відміну від тварин, яких іменують особинами, називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду Homo sapiens (людина розумна), продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис.

Кожна людина як одинична природна істота – це індивід; але така характеристика, звичайно, неповна, оскільки не дає уявлення про реальну людину, якою вона є в сім'ї і суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне. Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особливої "надчутливої" якості, котру називають особистістю.

Людину як індивіда характеризують її вік, професія, статева належність, зовнішність, освіта, звички, захоплення. Як особистість її розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми: яке місце посідає серед ровесників, чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишитися в тіні, що являють собою групи, членом яких вона є тощо. Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включилася.

Однак хоч особистість кваліфікують як соціальну якість індивіда, те, що людина одержує від природи, не "випаровується". Природні властивості соціалізуються в її особистості. Так, психологічне дослідження карликів показало, що, крім маленького зросту, їм притаманні й інші спільні риси: оптимізм, безпосередність, відсутність сором'язливості. Учені дійшли висновку, що ці особ-ливості сформувались під впливом ставлення до них інших людей як до несхожих на себе і становлять зворотну реакцію карликів на таке ставлення. Ці якості не сформувалися б, якби карлики жили у своєму суспільстві, "країні ліліпутів".

Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціальна значущі властивості. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і копіткої свідомої праці. Їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється завдяки тому враженню, яке справляє на інших; вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє "я".

Вивчення особистості дорослої людини є важливим елементом психодіагностичної діяльності.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є дослідження властивостей особистості.

Предметом – особливості методів вивчення особистості дорослої людини.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні методів вивчення особистості дорослої людини.

Мета роботи передбачає розв'язання таких завдань:

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що особливості методів вивчення особистості дорослої людини визначаються конкретними системоутворюючими параметрами у структурі цієї особистості.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості науко-вого використання результатів дослідження. Використати дане дослід-ження можна в практичній роботі психолога на підприємстві, в установі, організації.

Розділ 1. Особливості методів вивчення особистості дорослої людини

1.1. Проблема діагностики параметрів особистості

Розвиток людини і використання нею своїх здібностей залежить від особливостей її мотиваційної сфери, рівня емоційної регуляції, характеру міжособистісних відносин, в які включена людина, і уявлення про саму себе – її самосвідомість. В уявленнях індивіда про себе особливо яскраво виявляється взаємний вплив здібностей і його особових якостей. Психологічна діагностика і забезпечення оптимальних умов для розвитку індивіда, визначення найбільш ефективних шляхів успішного функціонування особистості неможливі без знання структури особистості і закономірностей її становлення Тому психологічна діагностика особових параметрів представляє важливу складову частину загальної психодіагностики.

Переважна більшість психодіагностичних методів, застосовуваних на практиці, використовують по відношенню до людини мову опису, аналогічну прийнятій у природних науках. Людина, як і об'єкт у природних науках, постає в цій мові у вигляді набору параметрів, який ще з початку XX століття прийнято називати "профілем особистості". В застосуванні до завдання прогнозування поведінки людини в ситуаціях соціального життя окремий показник з "профілю" звичайно називається "межею". В різних ситуаціях, що пред'являють різні вимоги до індивіда, активізуються різні риси: ситуації, що вимагають особливої ретельності і уваги, викликають прояв рис "уважний – неуважний", "акуратний – недбалий", ситуації зустрічі або знайомства людей одна з одною викликають прояв рис "товариський – замкнутий", "чуйний черствий" і т.п.

Щоб дістати можливість прогнозувати поведінку людини в максимально широкому класі можливих ситуацій, психологи прагнуть виміряти так звані універсальні, базові або системоутворюючі риси. Ці риси відносяться, як правило, до найбільш загальних структурно-динамічних характеристик стилю діяльності у функціональних поняттях "властивостей темпераменту" (B.C. Мерлін, 1973) або субстанціональних поняттях "властивостей нервової системи" (Б.М. Теплов, 1961; В.Д. Небиліцин, 1966) На рівні образних або відвернуто-теоретичних завдань виділяється широкий спектр рис вдачі, що визначають людину як соціального індивіда, що має певний досвід соціально-ролевої поведінки. Поступово в процесі цілеспрямованої діяльності у людини складаються механізми і процеси функціональної системи свідомої сфери, системи мотивів і інших важливих особових рис,