Методику оцінки інтенсивності мотивації досягнення в умовах впливу ситуативних чинників розробили Д. Макклелланд і Дж. Аткінсон.

Експериментальна процедура будується так, що створюється шість різних ситуацій для активізації різних рівнів інтенсивності мотивації досягнення. Після виконання завдання в експериментальній ситуації випробовувані беруть участь у груповому тесті на творчу уяву (варіант ТАТ) Вони складають розповіді на основі чотирьох картинок, деякі з них узяті з ТАТ Р. Мюррея, а інші оригінальні. Картинки пред'являються протягом 20 с, потім випробовувані складають за ними розповіді, керуючись наступними чотирма питаннями:

На складання розповіді відпускається 4 хв., по 1 хв. на кожне питання. Був розроблений і спеціальний контент-аналіз для вимірювання мотиву досягнення. При підрахунку балів спочатку визначалося, чи носить розповідь характер орієнтації на досягнення. В даному випадку підраховується категорія "образу досягнення" і виділяються інші категорії: потреба в досягненні, інструментальна активність, позитивне передбачення мети, негативне передбачення мети, внутрішня перешкода, зовнішня перешкода, позитивний емоційний стан, негативний емоційний стан, тема досягнення.

Тест гумористичних фраз (ТГФ) – ще одна оригінальна компактна методика діагностики мотиваційної сфери особистості, що поєднує в собі достоїнства стандартизованого вимірювального тесту і проектної індивідуалізованої техніки.

Особливістю цієї методики є специфічний стимульний матеріал – гуморис-тичні фрази, – який дозволяє експериментально реалізувати психодіагностичні можливості методу тематичної вільної класифікації. Стимульний матеріал є текстом з 80 гумористичних фраз (афоризмів), з яких 40 фраз однозначно відносяться до однієї з 10 тем, а 40 фраз є багатозначними. Випробовувані залежно від власної апперцепції убачають в них то одну, то іншу тему.

Процедура проведення тесту виключно проста й оперативна Займає всього від 15 до 25 хв. Експериментатор-психодіагност пропонує випробовуваному класифікувати колоду карток з гумористичними фразами по інструкції на вільну тематичну класифікацію: "Розділіть, будь ласка, картки на купки так, щоб в одній купці лежали картки з фразами на одну тему". По ходу роботи психодіагност повинен надати випробовуваному максимальну свободу в тому, як він розносить картки по темах, заохочуючи як безумовно виправдане всяке рішення. ("В даному випадку ви експерт, вам видніше"). Слід попереджати повторні перекладання карток з однієї групи в іншу (можна говорити випробовуваному: "В експертних оцінках найціннішим, найправильнішим є перше рішення, яке приходить людині в голову"). Це ж пояснення покликане зняти у випробовуваного коливання, випробовувані ним, коли він не знає, в який клас віднести багатозначну фразу.

Закінчивши тематичну класифікацію фраз, випробовуваний дає назви виділеним класам. Як правило, вже за цими назвами діагносту дуже легко ідентифікувати 10 використаних в даній версії ТГФ тем 1) садизм, 2) секс; 3) згубні пристрасті; 4) гроші; 5) мода; 6) кар'єра; 7) сімейні негаразди; 8) соціальні негаразди; 9) бездарність у мистецтві; 10) людська дурість [15].

Сам підрахунок тестового балу не зводиться до застосування ключів, діагносту досить підрахувати кількість карток у відповідній купці (класі), щоб приписати певний бал мотиваційній темі. Десять підрахованих таким чином показників можуть бути візуалізовані у вигляді профілю. На відміну від кількісних тестів, у яких показники за шкалами порівнюються з нормами, в даному випадку порівнюються показники мотиваційних тем усередині індивідуального профілю: виявляється порядкова структура мотиваційних тем, які теми домінують, які другорядні і т.д.

Рисунковий тест фрустрації Розенцвейга має форми для дітей і для дорослих. Стимульним матеріалом є малюнки, на яких змальовані різні ситуації міжособистісної взаємодії. На малюнку, як правило, наводиться висловлювання одного з персонажів. Випробовуваний повинен дати відповідь за іншого персонажа. Оцінюються особливості поведінки людини при виникненні перешкоди на шляху до досягнення мети. Цей тест також виявляє особливості агресії суб'єкта. Крім уяви і перцепції як індикаторів мотиваційних процесів при конструюванні тесту використаний принцип співвідношення мотиву і перешкоди. Система інтерпретації, що виникає під впливом психоаналізу, виділяє три типи спрямованості агресії:

а) провина за становище, що створилося, приписується іншим – екстрапунітивна;

б) провина приписується собі – інтрапунітивна;

в) провина приписується ситуації – імпунітивна [15].

Домінуючі мотиви підлітка виявляються через помилки сприйняття при визначенні на око довжини ліній. При цьому визначення довжини ліній мотивується по-різному. Сила мотиву оцінюється на основі ступеня переважання помилок у різних ситуаціях. Цей метод заснований на використанні індикатора – спотворення об'єкта перцепції під впливом мотиваційних тенденцій. Методика включає експериментальні процедури актуалізації мотивів, графічний спосіб пред'явлення стимулів, виявлення домінуючої мотивації. Вважається, що через виявлення домінуючих мотивів оцінюється спрямованість особистості (спрямованість на суспільні або особисті інтереси, самоствердження).

Таким чином, при діагностиці мотивації використовуються прямі методи (анкети), особові опитувальники і проектні методики. При використанні і тих, і інших виникають різні труднощі. Якщо використання анкет і особових опитувальників нерідко супроводжується феноменами фальсифікації випробовуваними відповідей (соціальна бажаність, ефекти фасаду та ін.), то проектні методики практично не піддаються стандартизації, складні для інтерпретації відповідей випробовуваних, дуже слабо формалізуються і відрізняються низькою ретестовою надійністю (неможливість отримати аналогічний або близький до першого обстеження результат при повторних обстеженнях).

1.3. Принципи і методи діагностики самосвідомості

Як людина приходить до того або іншого уявлення про себе, які внутрішні дії при цьому здійснює, як формується Я-образ, Я-концепція – всі ці питання зараз інтенсивно розробляються в наукових дослідженнях

Самосвідомість має рівневу будову (І.С. Кон, 1978; В.А. Ядов, 1975; І.І. Чеснокова, 1977 та ін.). Докладна рівнева концепція самосвідомості і