і рішення в тій або іншій формі нових творчих завдань. На психологічну діагностику суб'єктивного відображення міжособистісних відносин і направлені методики, серед яких особливе місце займає методика тематичної апперцепції. Методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних відносин виникли головним чином як відповідь на запити прикладних областей психології – індивідуальної та сімейної психологічних консультацій, в яких для досягнення практичної мети необхідне пізнання суб'єктивного світу людини. Більшість цих методик – проектні. Прикладом такої методики є FPI – методика дослідження міжособистісних відносин у сім'ї (J. Howells, J. Lickowish, 1967), яку можна використовувати для дослідження як дорослих, так і дітей. Повний варіант тесту складає 40 сцен із сімейного життя. Вік зображених у цих сценах дітей – 7_років. 16 картинок підходять для дослідження сімей, у яких є хлопчик або дівчинка, 8 підходять для сімей обох категорій. Таким чином, комплект з 24 картинок може бути використаний для батьків і дітей будь-якої сім'ї. Якщо в сім'ї є і хлопчик і дівчинка, використовується комплект з 40 картинок. Дається така інструкція: "Тут у мене декілька картинок, на яких зображені люди, які щось роблять. Деякі з них – хлопчики і дівчатка, інші – дорослі. Я хочу, щоб ти подивився на ці картинки і подумав, що б ти міг по них розповісти. Розкажи, що вони роблять (на твою думку), що говорять" [15].
Розповіді по кожній картинці аналізуються за їх синтаксичною і граматичною структурою. Відповіді розділяються на головні, додаткові речення, вигуки. Ці синтаксичні одиниці відділяються одна від одної рисками. У подальшому кожна з них аналізується як одиниця інформації, що належить одній із вказаних категорій: К-1 – опис картинки; К-2 – взаємодія людей; К-3 – характеристика особистості; К-4 – різне.
Після заповнення матриць на кожну картинку робиться загальна інтерпретація сімейних відносин, як вони відображаються в психіці окремого члена сім'ї. Якщо цією методикою обстежені всі члени сім'ї, то вона дозволяє отримати і складнішу та глибшу інформацію про міжособистісні відносини в сім'ї.
Розділ 2. Практика вивчення особистості дорослої людини
2.1. Опис методів дослідження
В дослідженні використовувались наступні методики.
Локус суб'єктивного контролю. Можна стверджувати, що інтеріоризація регулятивної системи конкретним членам суспільства являє собою складний психосоціальний процес. І кінцевим результатом цього процесу є засвоєння людиною певного типу соціального самоконтролю, який, врешті-решт, розпочинає функціонувати вже на рівні особистісних диспозицій Ця генералізована властивість відома під назвою "локус суб'єктивного контролю" (термін було запроваджено Дж Роттером у 1954 р.)
Локус суб'єктивного контролю об'єднує внутрішньо-зовнішні характеристики та детермінанти соціальної поведінки Він посідає певне місце з-поміж елементів самосвідомості і насамперед в соціальному "Я"-образі та формується під впливом власного досвіду, здібностей та механізмів соціального контролю Це особистісний конструкт, який перманентно впливає на регулятивну функцію, відрізняється стійкістю та зумовлює досягнення значного результату в поведінці Локус контролю є суттєвим фактором, що зумовлює характер активності особистості. Він визначає, певною мірою, індивідуальний стиль соціальної поведінки
Локус суб'єктивного контролю можна визначити як міру, якою людина сприймає своє життя як контрольоване власними зусиллями та діями, або контрольоване ззовні, зовнішніми силами В загальному вигляді локус суб'єктивного контролю означає схильність людини – як індивіда і як представника певної культури – приписувати відповідність за важливі події свого життя переважно самому собі (інтернальний локус суб'єктивного контролю) або різним зовнішнім факторам – іншим людям, об'єктивним зовнішнім умовам (екстернальний локус). За детальнішого аналізу локус суб'єктивного контролю містить в собі, по-перше, світоглядний елемент, уявлення про те, яким чином взагалі керується світ; по-друге, індивідуальне відчуття особистого контролю, відчуття себе хазяїном своєї долі; по-третє, пов'язану з цим систему самооцінок та інших характеристик.
Локус суб'єктивного контролю являє собою узагальнене очікування того, якою мірою людина контролює своє життя. Розрізняють екстернальний і інтернальний локуси суб'єктивного контролю.
Люди з екстернальним локусом суб'єктивного контролю вважають, що успіхи їх та невдачі регулюються зовнішніми факторами – такими, як доля, удача, щасливий випадок, впливові особи та непередбачувані сили оточення. Екстернали вірять в те, що вони заручники долі. Навпаки, люди з інтернальним локусом суб'єктивного контролю вірять в те, що удача або невдача визначаються їхніми власними діями та здібностями (тобто внутрішніми факторами). Інтернали, таким чином, відчувають, що вони більшою мірою впливають на своє життя.
Зазначимо, що це не чисті типи, а полюси певного ставлення до життя.
Екстернали й інтернали відрізняються не лише за своєю впевненістю відносно того, де знаходиться джерело контролю їхньої поведінки. Локус суб'єктивного контролю дозволяє зрозуміти певні психологічні детермінанти поведінки. Екстернали сильніше підвладні соціальному впливу, гірше адаптуються. Вони більш конформні, більш підвладні авторитетам та залежні від суспільства, від соціальної ситуації в цілому. Екстернали менш терпимі та більше нетерплячі в ситуаціях подолання. їхня емоційна нестабільність нерідко супроводжується незадоволенням своїм життям та становищем у суспільстві. Інтернали більш впевнені у своїй спроможності вирішувати проблеми. Головний компонент структури інтернальності – впевненість у тому, що людина може все. Все, що відбувається з нею, залежить від її особистої активності, спроможності контролювати ситуації та творчо реалізовувати себе.
Особливості інтеріоризації людиною соціального досвіду – засвоєння "стійкої стратегії поведінки", пов'язаної з особливостями локалізації соціального контролю – багато в чому зумовлюють успішність існування в суспільстві. Особливості прояву локусу контролю є важливою характеристикою, яка зумовлює результат процесу соціалізації та адаптації особистості, є показником усвідомлення реальних регулятивних механізмів, що детермінують активну поведінку та очікування стосовно них.
Шкала, за допомогою якої визначається локус суб'єктивного контролю наведено