% | 37,5 | 58,7 | 50,0 | 33,3 | 25,0 | 50,0 | 41,7

Дівчата:

екстернали | 9 | 6 | 4 | 7 | 9 | 4 | 5

% | 100 | 66,7 | 44,4 | 77,8 | 100 | 44,4 | 55,6

інтернали | 0 | 3 | 5 | 2 | 0 | 5 | 4

% | 0 | 33,3 | 55,6 | 22,2 | 0 | 55,6 | 44,4

Всього:

екстернали | 24 | 16 | 16 | 23 | 27 | 16 | 19

% | 72,7 | 48,5 | 48,5 | 69,7 | 81,8 | 48,5 | 57,6

інтернали | 9 | 17 | 17 | 10 | 6 | 17 | 14

% | 27,3 | 51,5 | 51,5 | 30,3 | 18,2 | 51,5 | 42,4

Графічно дослідження за цією методикою виглядатиме наступним чином (рис. 2.1-2.2)

Рис. 2.. Результати дослідження за методикою "Локус суб'єктивного контролю" в А класі, у відсотках

Таблиця 2.

Кількісний розподіл вибірки дослідження за шкалами методики "Типологія особистості Юнга"

Показник | 11-А клас

інтроверт | амбіверт | екстраверт

Кількість осіб | 5 | 18 | 10

% | 15,2 | 54,5 | 30,3

Проаналізувавши результати дослідження, можна зробити висновок, що як в 11-А класі переважає такий тип особистості, як "амбіверт".

Графічно результати дослідження наведені на рис. 2.2.

Рис. 2.. Розподіл результатів дослідження за типологією Юнга в 11-А класі

Висновки

Дослідивши методи дослідження особистості дорослої людини, можна зробити наступні висновки:

1. Розвиток людини і використання нею своїх здібностей залежить від особливостей її мотиваційної сфери, рівня емоційної регуляції, характеру міжособистісних відносин, в які включена людина, і уявлення про саму себе – її самосвідомість. В уявленнях індивіда про себе особливо яскраво виявляється взаємний вплив здібностей і його особових якостей. Психологічна діагностика і забезпечення оптимальних умов для розвитку індивіда, визначення найбільш ефективних шляхів успішного функціонування особистості неможливі без знання структури особистості і закономірностей її становлення Тому психологічна діагностика особових параметрів представляє важливу складову частину загальної психодіагностики.

2. У структурі особистості можна виділити такі параметри, або риси, які є системоутворюючими, або інтегральними, тобто самі включають більш приватні, значущі особові властивості. До таких системоутворюючих рис особистості різні автори найчастіше відносять:

1) мотивацію;

2) самосвідомість;

3) міжособистісні відносини (сукупність особових якостей, що визначають поведінку, положення (статус) і самопочуття індивіда в системі відносин).

3. При діагностиці мотивації використовуються прямі методи (анкети), особові опитувальники і проектні методики. При використанні і тих, і інших виникають різні труднощі. Якщо використання анкет і особових опитувальників нерідко супроводжується феноменами фальсифікації випробовуваними відповідей (соціальна бажаність, ефекти фасаду та ін.), то проектні методики практично не піддаються стандартизації, складні для інтерпретації відповідей випробовуваних, дуже слабо формалізуються і відрізняються низькою ретестовою надійністю (неможливість отримати аналогічний або близький до першого обстеження результат при повторних обстеженнях).

4. В області психодіагностики самосвідомості використовуються основні традиційні класи методик, які щойно розробляються: стандартизовані самозвіти у формі описів і самоописів, ідеографічні методики типу репертуарних ґрат, проектна техніка та ін. У відповідному керівництві А. Анастазі (1982. Т. 2) анотуються як найбільш уживані чотири діагностичні методики для діагностики самосвідомості: контрольний список прикметників Р. Гоха; Q_класифікація В. Стефенсона; семантичний диференціал Ч. Осгуда; тест ролевих конструктів Р. Келлі.

5. Систематика методик психодіагностичної оцінки міжособистісних відносин можлива на різних підставах:

а) на підставі об'єкта (діагноста відносин між групами,
внутрішньогрупових процесів, діадних відносин і т.д.);

б) на підставі завдань, що вирішуються обстеженням (виявлення групової
згуртованості, сумісності і т.д.);

в) на підставі особливостей використовуваних методик (опитувальники, проектні методики, соціометрія і т.д.);

г) на підставі початкової точки відліку діагностики міжособистісних відносин (методики суб'єктивних переваг, методики виявлення суб'єктивного відображення міжособистісних відносин і т.д.).

Литература