Методи вивчення особистості молодшого школяра

курсова робота з психології

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Людину як індивіда характеризують її вік, професія, статева належність, зовнішність, освіта, звички, захоплення. Як особистість її розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми: яке місце посідає серед ровесників, чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишитися в тіні, що являють собою групи, членом яких вона є тощо. Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включилася.

У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном "особистість".

У гуманістичних, філософських та психологічних концепціях особистість – це людина як цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства.

Особистість – одна з семи іпостасей людини. Інші – це людина як індивід, людина як організм, людина як індивідуальність, людина як "Я", людина – роль, людина як фізичне тіло, підвладне всім законам механіки. Ці характеристики розкривають поняття "людина" з різних боків і не є тотожними. Вони утворюють єдине ціле, і водночас кожна має свої особливості.

Кожна людина як одинична природна істота – це індивід; але така характеристика, звичайно, неповна, оскільки не дає уявлення про реальну людину, якою вона є в сім'ї і суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне. Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особливої "надчутливої" якості, котру називають особистістю.

Етичне виховання дитини починається в період дошкільного дитинства. Але в школі вона вперше зустрічається з системою моральних вимог, виконання яких контролюється. Діти цього віку вже готові до виконання цих вимог. Вступаючи до школи, дитина прагне зайняти нову соціальну позицію, з якою і пов'язують ці вимоги до них. Вчитель виступає носієм суспільних вимог. Він же і головний цінитель їх поведінки, бо розвиток моральних якостей учнів йде через навчання як провідну діяльність на даному віковому етапі.

Етичні цінності і цивільні якості стають внутрішнім надбанням особи за певних умов. Щоб зрозуміти, які механізми розвитку якостей особи, потрібно знати суть об'єктивних психологічних процесів, які протікають в свідомості вихованця. При цьому можливе лише непряме втручання вихователя через створення умов для формування цих якостей.

Для характеристики учня як суб'єкта діяльності необхідно і достатньо хара-к-теризувати його ставлення до діяльності. Оскільки свідомість школяра взагалі активна, відносинами є не тільки психічні властивості особистості, але і якісні особливості психічних процесів: спостережливість, чутливість, уважність. Як відносини можуть бути охарактеризовані і мотиви діяльності: потреби й інтереси.

Кожен викладач використовує не один, а цілу систему приватних методів або методик.

Методи вивчення розвитку особистості постійно розвиваються і видозмінюються.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.

Об'єктом дослідження курсової роботи є дослідження властивостей особистості.

Предметом – особливості методів вивчення особистості молодшого школяра.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні методів вивчення особистості молодшого школяра.

Мета роботи передбачає розв'язання таких завдань:

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що особливості методів вивчення особистості молодшого школяра визначаються конкретними системоутворюючими параметрами у структурі цієї особистості.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості науко-вого використання результатів дослідження. Використати дане дослід-ження можна в практичній роботі психолога загальноосвітній середній школі.

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження особистості молодшого школяра

1.1. Загальна характеристика особистості та емоційно-вольової сфери молодшого школяра

1.1.1. Особливості особистості та її потреб

Особливості особистості молодшого школяра.

"Молодший шкільний вік – період вбирання, накопичення, період засвоєння. Успішному виконанню цієї важливої функції сприяють характерні особливості дітей цього віку: довірливе підкорення авторитету, підвищена сприйнятливість, уважність, наївно ігрове відношення до багато чого з того, з чим вони стикаються" – так характеризує цей вік Н.С. Лейтес [12].

Зі вступом до школи змінюється весь лад життя дитини, змінюється режим, складаються певні відносини з навколишніми людьми, перш за все з учителем.

Як правило, молодші школярі виконуючи вимоги вчителя беззаперечно, не вступають з ним у суперечки, що, наприклад, досить типово для підлітка. Вони довірливо сприймають оцінки і повчання вчителя, наслідують йому в манері міркувати, в інтонаціях. Якщо на уроці дано завдання, то діти ретельно виконують його, не замислюючись над призначенням своєї роботи. Слухняність молодших школярів виявляється як у поведінці – серед них важко знайти злісних порушників дисципліни, так і в самому процесі навчання – вони як належне приймають те, чому і як їх учать, не претендують на самостійність і незалежність. Причому довіра, слухняність, особиста тяга до вчителя, як правило, виявляються у дітей незалежно від якості самого викладача. Подібна властивість, відображаючи певний етап вікового розвитку дитини, має свої сильні і слабкі сторони. Такі психічні особливості, як довірливість, старанність, є передумовою для успішного навчання і виховання. Разом з тим неподільне підкорення авторитету вчителя, бездумне виконання його вказівок можуть надалі негативно позначитися на процесі навчання і виховання.

Дітям цього віку взагалі не властиво замислюватися про які-небудь складнощі та труднощі. Н.С. Лейтес наводить таке спостереження. Учням ставили питання про те, хто ким хотів би стати. Відповіді були короткими і упевненими: "Я буду винахідником", "Я буду космонавтом", "Я буду артисткою". Причому виявилося, що частина дітей, називаючи професію, нічого не знає про неї. Деякі тут же на уроці змінювали свій вибір. Знаючи назви професій і уявивши себе представниками тієї або іншої з них, бесіду про вибір