є екстремальними, надмірно акцентуйованими рисами особистості.
Психодіагностику за даною методикою можна проводити як індивідуальним, так і груповим способом. Для проведення групової психодіагностики дітям, кожному окремо, роздаються списки думок, для хлопчиків – одні, для дівчаток – інші (додатки 1 і 2), а також спеціальні бланки для відповідей на ці думки (додаток 3).
Висновки
Дослідивши методи вивчення особистості молодшого школяра, можна зробити наступні висновки:
1. Зі вступом до школи змінюється весь лад життя дитини, змінюється режим, складаються певні відносини з навколишніми людьми, перш за все з учителем.
2. Спрямованість особистості молодшого школяра виражається в його потребах і мотивах.
3. Самопізнання дитини здійснюється в учбовій діяльності, яка, на відміну від ігрової, є цілеспрямованою, результативною, обов'язковою, довільною. Вона оцінюється оточуючими і тому визначає положення школяра серед них, від чого залежить і його внутрішня позиція, і його самопочуття, емоційне благополуччя. Тепер, уже в учбовій діяльності, дитина пізнає себе, у неї складаються уявлення про себе, самооцінка, формуються навики самоконтролю, навики саморегуляції.
4. Дослідження показали, що у молодших школярів виявляються всі види самооцінок: адекватна стійка, завищена стійка, нестійка у бік неадекватного завищення або заниження. Причому від класу до класу зростає вміння правильно оцінювати себе, свої можливості і в той же час знижується тенденція переоцінювати себе.
5. В процесі навчання змінюється зміст відчуттів молодшого школяра і відбувається їх подальший розвиток в плані все більшої усвідомленості, стриманості, стійкості. Зі вступом дитини до школи її відчуття та емоції починають визначати не стільки гра і спілкування з дітьми в процесі ігрової діяльності, скільки процес і результат його учбової діяльності, та потреба, яку вона в ній задовольняє, і в першу чергу оцінка вчителем її успіхів і невдач, виставлена відмітка і пов'язане з нею ставлення оточуючих. Разом з тим можливості усвідомлення молодшим школярем своїх відчуттів і розуміння чужих відчуттів обмежені.
6. У молодшому шкільному віці в процесі навчання йде розвиток таких етичних почуттів, як любов до Батьківщини, колективізм, почуття товариства, дружби, обов'язку, честі. Усвідомленість етичних почуттів до III класу виявляється в тому, що діти вибирають друга, товариша не за випадковими зовнішніми обставинами (поряд живуть, разом йдуть додому), а мотивують свій вибір, характеризуючи етичні риси, які сприяли зближенню з однокласником.
7. Інтелектуальні відчуття – до них відносяться допитливість, здивування, сумнів, задоволення від вдалого рішення задачі, розчарування при невмінні її вирішувати. Першокласник переживає величезну радість від того, що навчився читати, писати, вирішувати задачі. Процес пізнання, викликаючи задоволення, сприяє формуванню пізнавальних інтересів.
8. Естетичні відчуття виявляються в найрізноманітніших формах. Джерела естетичних відчуттів – витвори мистецтва: література, живопис, музика та ін. Учнів захоплюють вчинки героїв художніх творів, вони з хвилюванням стежать за їх життям, захоплюються ними, співпереживають. Книга відкриває перед дітьми одну із сторінок культури людства, будить уяву, пізнавальний інтерес, розвиває розум.
9. В молодшому шкільному віці у вольових вчинках велику роль грають відчуття, які нерідко стають мотивами поведінки. Розвиток волі і відчуттів на цьому етапі проходить в постійній взаємодії. В одних випадках відчуття сприяють розвитку волі, в інших – гальмують.
10. Психологи мають в своєму розпорядженні певну сукупність достатньо валідних і надійних методик психодіагностики особистості і міжособистісних відносин в молодшому шкільному віці.
11. За результатами емпіричного дослідження можна говорити про в основному середні показники особистісних характеристик.
Це означає, що серед досліджуваних зустрічається небагато яскраво виражених типів характеру, які визначаються за шкалами методики.
Використовуючи кількісні дані дослідження, можна дати особистісну характеристику кожній конкретній дитині керуючись наведеним нижче матеріалом для інтерпретації.
Гіпотеза дослідження підтвердилася.
Література
Александровская Э.М. Личностные особенности младших школьников, испытывающих трудности в обучении. – В кн.: Психология учебной деятельности школьников. – М., 1982.
Ананьев Б.Г. О человеке как объекте и субъекте воспитания // Избранные психологические труды: в 2 т., Т. 1. – М., 1980.
Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – СПб.: Питер, 2001. – 282 с.
Анастази А. Психологическое тестирование. М, 1982. – Кн. 2 .
Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: МГУ, 1990. – 367 с.
Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений. – М.: Прамеб, 1992. – 384 с.
Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986. – С. 30-67
Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте – М., 1968
Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование. – Л.: ЛГУ, 1982. – 101 с.
Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. Серия "Педагогика и психология". – М.: Знание, 1989. – №4.
Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. – 1987. – №4. – С. 126-137.
Лейтес Н.С Умственные способности и возраст. – М., 1971. – С. 44.
Леонтьев А. Биологическое и социальное в психике человека. – Проблемы развития психики. – 4-е издание. – М., 1981. – С. 193-218.
Липкина Л.Я. О нравственной жизни школьника. – М., 1978.
Логинова Г.Л. Опросники в психологической диагностике личности // Психологическая диагностика. – М., 1981. – С. 35-101.
Логинова Н.А. Развитие личности и ее жизненный путь // Принципы развития в психологии / Под ред. Анцыферовой Л.И. – М., 1976.
Матюхина М.В., Михальчик Т.С., Прокина Н.Ф. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие / М. В. Матюхина, Т. С. Михальчик, Н. Ф. Прокина и др.; Под ред. М. В. Гамезо и др. – М.: Просвещение, 1984. – 256с
Методы педагогического исследования / под ред. Журавлева В.И. – М.: Просвещение, 1972.
Немов Р.С. Психология. В 3-х кн. – М.: Гуманитарный издательский центр