Ненавмисне порушення дисципліни не можна строго засуджувати, але й не можна залишати без уваги. Треба роз'яснювати і показувати, як поводитися правильно, тренувати правильну поведінку. Дітям недостатньо тільки словесної вказівки. Внаслідок конкретного характеру їх мислення вони потребують показу; дитина повинна знати не тільки, що робити, але і як робити. Пізніше у молодшого школяра з'являється вміння стримуватися, підкорятися режиму життя школи і розпорядку після школи, організовувати виконання домашніх завдань і своє дозвілля. Цього настійно вимагає від учня все шкільне життя. Наприклад, вчитель увійшов до класу – учню необхідно утриматися від спокуси продовжувати бесіду з товаришем, вчитель просив стежити по книзі за читанням – треба примусити себе не дивитися на цікаву картинку, намальовану на цій же сторінці, захотілося їсти, в парті лежить смачне яблуко, – але треба пересилити себе і дочекатися перерви і т.д. [17]

Наполегливість і впертість

Риса вдачі, що особливо виявляється в II класі. Дякуючи їй учні добиваються значних, успіхів. Упертість, що виявляється в цьому віці, направлена (на відміну від наполегливості) на задоволення особистих інтересів. Молодші школярі в більшості випадків усвідомлюють цю рису як негативну, вважаючи, що проявляють наполегливість. Іноді впертість є результатом конфліктної ситуації між дорослим і дитиною, наприклад, якщо останній вважає, що вчитель несправедливий в оцінці знань. Найчастіше це відбувається у тому випадку, коли вчитель не мотивує свою оцінку або, постійно засуджуючи учня, не помічає його зусиль, не заохочує його. В цьому випадку впертість виникає як протест і виявляється, наприклад, у небажанні відповідати урок або підкорятися іншим вимогам вчителя. Подібна ситуація може скластися і в домашній обстановці.

Вчителю необхідно ретельно вивчити і проаналізувати недоліки в поведінці учня. Виявивши мотиви поведінки школяра, вчитель повинен бути об'єктивним і, якщо треба, перебудуватися в своєму ставленні до учня. У цьому ж плані слід вести роботу з батьками, якщо вони скаржаться на впертість у поведінці сина або дочки.

В процесі навчання і розвитку вольові якості молодшого школяра вдосконалюються Діти починають проявляти цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, витримку, сміливість, дисциплінованість.

1.2. Методи вивчення особистості та міжособистісних відносин у молодших школярів

Спеціальних методів вивчення особистості і міжособистісних відносин молодших школярів, як і дошкільників, не так вже й багато, в усякому разі значно менше, ніж аналогічних психодіагностичних методів для дорослих, підлітків і дітей. Проте потреба в точній особистісній і комунікативній діагностиці дітей цього віку не менше, ніж в діагностиці більш старших дітей, а якщо йдеться про сферу освіти – то навіть більше, оскільки становлення особистості і міжособистісних відносин – це одне із завдань освіти.

При проведенні особової і міжособової психодіагностики дітей молодшого шкільного віку виникають проблеми, близькі до тих, які характерні для дошкільників. Молодші школярі, особливо учні перших двох класів, за своєю психологією і поведінкою ще дуже схожі на старших дошкільників [21, 223].

Проте психологи мають в своєму розпорядженні певну сукупність достатньо валідних і надійних методик психодіагностики особистості і міжособистісних відносин в молодшому шкільному віці. Багато з цих методик є адаптованими стосовно дітей даного віку тестами для дорослих, інші створені і застосовуються тільки по відношенню до дітей молодшого шкільного віку. Одним із спеціальних дитячих тестів особового плану є, наприклад, тест для психодіагностики мотивації досягнення успіхів. Він застосовний і для молодших школярів, хоча в двох старших класах початкової школи цілком можна використовувати проектний тест зміни цієї ж потреби, призначений для дорослих і заснований на Тематичному Апперцептивному Тесті Р. Маррея.

Розділ 2. Експериментальне вивчення особистості молодшого школяра

2.1. Опис методики дослідження

Методика "ДИТЯЧИЙ ВАРІАНТ ОСОБИСТІСНОГО ТЕСТУ Р. КЕТТЕЛА

Дана методика на відміну від попередньої, оригінальної і спеціально розробленої для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, є модифікацією, адаптацією стосовно дітей відомого дорослого варіанту особистісного 16_факторного тесту Р. Кеттела.

Опис тесту

Тест включає 12 шкал, відповідних основним рисам особистості дитини. Кожна риса (фактор) може бути як позитивною, так і негативною, наприклад: "інтелектуальна розвиненість – інтелектуальна нерозвиненість", причому повна шкала оцінки від мінімального до максимального пункту складає 10 балів з середнім значенням 5,5 бала.

Нижче наводиться опис 11 особистісних рис. У методиці прийнято виділяти три рівні розвитку різних рис особистості: низький (від 1 до 3 балів), середній (від 4 до 7 балів) і високий (від 8 до 10 балів). При описах різних особистісних рис виділяються і представляються тільки два крайні полюси їх розвитку: високий і низький. Указуються відповідні їм кількісні оцінки за прийнятою шкалою і дається короткий якісний опис. Назви більшості рис особистості односкладові в тому сенсі, що в них, як правило, не називається протилежний полюс шкали, відповідно позитивний або негативний. Він мається на увазі, а там, де це необхідно, представляється в окремому, власному формулюванні. Так, наприклад, перша з рис особистості названа "екстраверсія". Передбачається, що протилежна їй риса, що також оцінюється за допомогою цієї ж шкали, – інтроверсія, і вона має місце тоді, коли екстраверсія