Психодіагностика дітей підліткового та юнацького віку
курсова робота з психології
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. Психологічна діагностика сьогодні – одна з основних форм практичного застосування професійних можливостей психологів. Методики психо-діагностики нині широко впроваджуються у нас в країні в професійний відбір і розстановку кадрів, для контролю психічного розвитку особистості і оптимізації навчання, прогнозування поведінки, вивчення особистості в медичних і експертних цілях. У зв'язку з реалізацією реформи середньої загальноосвітньої і професійної школи особливої актуальності набуває широке впровадження психодіагностичних досліджень в сферу освіти.
Особливості роботи психолога з підлітками зумовлені типовими для даного вікового етапу проблемами.
Підлітковим прийнято вважати період розвитку дітей від 11-12 до 15-16 років. Цей період знаменується бурхливим психофізіологічним розвитком і перебудовою соціальної активності дитини. Могутні зрушення, що відбуваються у всіх областях життєдіяльності дитини, роблять цей вік "перехідним" від дитинства до дорослості. Підлітковий вік багатий драматичними переживаннями, труднощами і кризами. У цей період складаються, оформляються стійкі форми поведінки, риси вдачі, способи емоційного реагування, це пора досягнень, стрімкого нарощування знань, умінь, становлення "Я", отримання нової соціальної позиції. Разом з тим це вік втрат дитячого світовідчування, поява відчуття тривожності і психологічного дискомфорту.
Особливості роботи психолога із старшокласниками зумовлені тими проблемами, які є типовими для даного вікового етапу і перш за все потребою підлітка зайняти внутрішню позицію дорослої людини, самовизначитися в навколишньому світі, зрозуміти себе, свої можливості і своє призначення в житті. Не дивлячись на незавершеність процесу формування особи, юнацький вік допускає використання прийомів і методик, розроблених з метою діагностики і корекції поведінки дорослих (природно, за умови їх відповідної адаптації).
Таким чином, викладене зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Об'єктом дослідження курсової роботи є дослідження властивостей особистості.
Предметом – особливості психодіагностики дітей підліткового та юнацького віку.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні особливостей психодіагностики дітей підліткового та юнацького віку.
Мета роботи передбачає розв'язання таких завдань:
здійснити теоретичний аналіз особливостей психодіагностики дітей підліткового та юнацького віку;
сформулювати адекватну гіпотезу теоретико-емпіричного дослідження;
здійснити емпіричну перевірку сформульованої гіпотези;
сформулювати висновки теоретико-емпіричного дослідження.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що особливості психодіагностики дітей підліткового та юнацького віку визначаються конкретними системоутворюючими параметрами, зміна яких характерна для зазначеного віку.
Практичне значення курсової роботи полягає у можливості науко-вого використання результатів дослідження. Використати дане дослід-ження можна в практичній роботі психолога на підприємстві, в установі, організації.
Розділ 1. Психодіагностика дітей підліткового і юнацького віку як психологічна проблема
1.1. Загальна характеристика методів психодіагностики
Слово "психодіагностика" має в психології два основні значення. Одне з них співвідносить дане слово з назвою відповідної області наукових психо-логіч-них знань і досліджень, а інше вказує на специфічну область практичного застосування психологічних знань. Як сфера науки психодіагностика включає принципи, процедури і способи перевірки науковості різних методів психо-діагностики. Як область практики вона орієнтована на професійні знання і вміння, пов'язані з практичним застосуванням її методів. І в тому і в іншому випадку йдеться про способи оцінки психологічних процесів, властивостей і станів людини. Теоретична психодіагностика науково обґрунтовує, як це краще зробити, а практична психодіагностика показує, як це слід робити правильно й надійно.
В сучасній психології застосовується немало різних методів психодіагностики, проте далеко не всі з них можна назвати науково обґрунтованими. Крім того, серед них є дослідницькі і власне психодіагностичні методи. Остання назва відноситься тільки до тієї групи методів, які використовуються в оцінних цілях, тобто дозволяють отримувати точні кількісні і якісні характеристики психологічних властивостей, що вивчаються. Методи, які не переслідують дану мету і призначені тільки для вивчення психологічних процесів, властивостей і станів людини, носять назву дослідницьких. Вони зви-чайно застосовуються в емпіричних і експериментальних наукових дослідженнях, основна мета яких – отримання достовірних знань. Наведемо два приклади, що показують різницю між психодіагностичними і дослідницькими методами.
ПРИКЛАД 1. Метод психодіагностики особистості.
Це 16-факторний тест Р. Кеттела. Він є стандартизованим опитувальником, що включає 187 думок, розділених на 16 груп – підшкал. За допомогою кожної з підшкал оцінюється яка-небудь окрема риса особистості, причому оцінки даються в стандартних балах. Думки, включені в даний тест, інструкція, процедура його застосування, способи отримання, інтерпретація результатів і висновки – все це є незмінним і застосовується однаково у всіх випадках тестування.
ПРИКЛАД 2. Метод дослідження особистості.
Допустимо, що розробляється експеримент, призначений для того, щоб досліджувати певний вид поведінки людини, спостерігаючи її в особливих умовах. Експеримент може будуватися так, щоб риси особистості людини, пов'язані з даною формою поведінки, які цікавлять ученого, могли виявитися найвиразніше, тобто так, щоб їх можна було детально вивчити. Експериментатор ставить і проводить задуманий з цією метою експеримент, спостерігає за поведінкою його учасників і робить висновок про особливості рис особистості і відповідної їй форми поведінки, що вивчається [16, 28].
Дослідницьким, наприклад, також є метод включеного спостереження або психолого-педагогічний експеримент з дітьми, що дозволяє спостерігати за їх поведінкою в особливих, експериментальних умовах.
Ці методи психодіагностики застосовуються в самих різних областях психології і в самих різних сферах людської діяльності. У науковій психології вони звичайно використовуються в процесі організації і проведення дослідницьких експериментів, а в практичній психології – в психологічному консультуванні, психокорекції, а також в інших областях діяльності професійного психолога, таких, наприклад, як професійний відбір, професійна підготовка.
У правильно організованому експерименті майже завжди необхідно точно оцінювати рівні розвитку у випробовуваних тих або інших психологічних властивостей до і після експерименту для