і відповідає дійсності. Таке ставлення до себе відрізняється психологічним багатоцвіттям: дитина знає і частково правильно може оцінювати себе як з позитивної, так і з негативної сторони, бачачи свої достоїнства і недоліки. Таке ставлення, крім іншого, суперечливе. Підліток, з одного боку, може бачити і оцінювати себе як цілком гідну, заслуговуючу поваги людину, а з іншого боку – як особу, що володіє багатьма реальними недоліками, від яких необхідно позбавлятися. Але і в цьому підліток найчастіше проявляє себе не як доросла людина, він по-дитячому перебільшує свої достоїнства і так же по-дитячому зменшує недоліки.
Істотну відмінність підлітків від молодших школярів можна угледіти в особливостях нормативної свідомості і нормативної регуляції поведінки. Якщо молодший школяр у своїй поведінці і внутрішніх регулятивних установках орієнтований на соціальні норми, що задаються дорослими людьми, і практично ще не реагує на внутрішньогрупові вікові норми (ті, які встановлюють його однолітки), то підліток у цьому плані орієнтований на однолітків, причому норми поведінки для нього існують не тільки в персоніфікованому вигляді (як такі, що задаються авторитетними однолітками або більш старшими дітьми, виступаючими в ролі лідерів), але і в так званій соціалізованій формі. Пояснимо сказане.
Персоніфікованою називають соціальну норму, що зв'язується в свідомості даної людини з іншою особою, яка затверджує цю норму і вимагає її дотримання. Так, молодші школярі приймають і виконують норми, персоніфіковані в особі вчителя, батька, директора школи. Кожна така норма є імперативом для молодшого школяра саме тому, що вона виходить від авторитетної для нього дорослої людини.
Соціалізованою називають норму, яка в свідомості людини не зв'язується з вимогами окремих осіб, а представляється як загальне правило, прийняте людьми, незалежно від того, що з цього приводу думають окремі особи. Соціалізована норма існує в так званій безособовій формі. Такими є, наприклад, норми права, моралі, правила поведінки, прийняті в суспільстві.
Отже, джерелом нормативної регуляції і етичної оцінки поведінки для підлітків стають соціалізовані норми. Але це ще не є повністю соціальні, позавікові і безособові норми – такі, які приймаються дорослими людьми. Для підлітків це – лідерські або групові норми, прийняті в референтних групах, норми, яких немає в молодшому шкільному віці і які не характерні для юнаків, тим більше – дорослих людей. Хоча такі норми вже не є персоніфікованими, але в той же час вони ще не повністю відірвані від певного розділяючого їх громадянства, тобто по суті виступають як перехідні від дитинства до дорослості.
Прагнення до особистого авторитету серед однолітків і до фізичного самовдосконалення, характерне для підлітків на відміну від молодших школярів, породжує у них активний пошук зразка для наслідування, який вони знаходять серед старших за віком дітей і дорослих людей однієї з ними статі. Виникає те, що в соціальній психології називається статево-ролевою ідентифікацією. Це явище характерне не тільки для отроцтва, але й для ранньої юності.
Від молодших школярів підлітків відрізняє також перехід від ігрових до реальних соціальних ролей. Якщо молодші школярі поводяться в житті безпосередньо і природно, включаючись в ролеву поведінку в основному тільки під час ігор, то підлітки починають пробувати себе в різних життєвих ролях в компаніях однолітків і серед дорослих людей поза ситуаціями сумісних ігор (роль лідера, роль знавця, роль умільця, просто роль дорослої на відміну від ролі дитини). Особливо подобається підліткам грати ролі дорослих людей серед старших за віком [16, 273].
Перейдемо від короткого опису психології підлітків до обговорення питань, пов'язаних з їх психодіагностикою. Відзначимо головне: до підлітків – оскільки вони вже не діти, але ще й не дорослі – необхідний особливий психодіагностичний підхід, що враховує як їх дитячі, так і дорослі риси. За рівнем свого інтелектуального розвитку підлітки не набагато поступаються дорослим людям, тому, вивчаючи їх пізнавальні процеси, цілком вже можна застосовувати тести, призначені для дорослих людей, з обмеженнями, які стосуються в основному тільки спеціальних, наукових термінів і понять. Що ж до особистості і міжперсональних відносин, то тут ще існують і повинні враховуватися багато обмежень, які ми обговоримо далі. Маючи на увазі те, що підлітки – це ще наполовину діти, до них необхідно застосовувати напівдитячі і напівдорослі форми тестування. Основною з них повинна залишатися ігрова форма, а самі тестові завдання повинні бути такими, щоб безпосередньо привертати до себе увагу і викликати інтерес дитини. Навряд чи підліток стане з великим бажанням і старанністю працювати над тестом, який для нього малоцікавий, навіть якщо участь у тестуванні мотивована життєвими інтересами, що далеко йдуть, наприклад вибором професії.
Підкреслене прагнення до незалежності вимагає надання їм більшої самостійності в тестуванні, ніж це можна дозволити дітям молодшого шкільного віку. Цілком допустимо, наприклад, дати можливість підлітку відійти від точного формулювання інструкції, супроводжуючої тестування, і щось зробити по-своєму, не в шкоду цілям і результатам тестування, наприклад, яким-небудь оригінальним способом, відмінним від нормативного, вирішити запропоноване завдання. Взагалі, нетривіальність мислення в цьому віці служить однією з важливих ознак інтелектуальної розвиненості навіть у тому випадку, якщо підліток не до кінця справляється із завданням. Нагадаємо в зв'язку з цим, що багато тестів, призначених для визначення рівня інтелектуального розвитку, мають стандартизовані рішення задач, але в той же час допускають і відхилення від них. По відношенню до підлітків можна значно ослабити вимогу пошуку стандартного рішення, враховуючи їх прагнення до оригінальності і самостійності. Крім того, підкреслюване схвалення і