її. Так, у письмовій мові вище відсоток іменників і прикметників, у ній менше займенників, сполучників, що засмічують усну мову. Іншим у письмовій мові є співвідношення між іменниками і дієсловами. Якщо в усній мові їх відсотки приблизно співпадають, то в письмовій іменників значно більше, що й наближає показники письмової мови третьокласників до відповідних показників мови учнів подальших класів [9, 132].
У письмовій мові третьокласників переважають прості поширені речення (71%). Складні речення складають 29%, а в усній мові – 35%, причому складнопідрядні речення переважають над складносурядними, особливо в усній мові. Це говорить про те, що вона за складом синтаксичних конструкцій випереджає письмову.
1.2.2. Розвиток фонетичної сторони мови.
Першокласники практично володіють усіма фонемами (фонема – це звук мови, сприяючий розрізненню значенні слів та їх граматичних частин), проте фонетичній стороні треба приділити велику увагу, оскільки навчання читанню і письму вимагає добре розвиненого фонемного слуху, тобто вміння сприймати, правильно розрізняти всі фонеми, навчитися аналізувати їх, виділяти кожен звук із слів, виділені звуки поєднувати в слова. Для цього потрібно чітке розрізнення фонем, точний звуковий аналіз і синтез. Різні недоліки в сприйнятті фонетичної сторони мови заважають першокласникам оволодіти читанням і письмом.
"Ще до навчання грамоті дитина з мовою, що нормально розвивається, вже достатньо тонко розрізняє звуки і близькі за звучанням фонеми і практично користується ними". Проте спочатку дитина сприймає і вимовляє звуки мови без уявного виділення кожного звуку. Наприклад, під час гри вона легко римує слова, безпосередньо уловлюючи спільне в їх закінченнях, але важко за спеціальним завданням підбирає слова, що починаються або закінчуються одним звуком [30].
Опановувавши читанням і письмом, дитина звертає увагу на те, що мова її складається із слів і звуків. Необхідність звукового аналізу примушує дитину виділити слова з речення, звуки із слова. Вправи в звуковому аналізі (при цьому саме звук повинен бути предметом свідомості) ведуть до усвідомлення звукового складу мови і розвитку фонемного слуху. Недорозвинення фонемного слуху може бути однією з причин того, що учню важко у вимові звуків (утруднення можуть бути пов'язані з недоліками у вимові).
1.2.3. Розвиток граматичної сторони мови
Впродовж молодшого шкільного віку йде розвиток і граматичної сторони мови. Дитина приходить в школу, практично володіючи граматичною будовою рідної мови, тобто вона відмінює, зв'язує слова в речення. Але до спеціального навчання слово для дитини не є предметом спеціального вивчення. Тільки в процесі навчання воно вперше виступає як елемент мови, стає предметом вивчення.
При вивченні граматики слово починає виступати як певна частина мови, що має свою граматичну форму. Але спочатку для дитини воно відкривається своєю конкретно-смисловою стороною. Так, визначення граматичних понять часто підміняється характеристикою самого предмету. Навчання ж вимагає відвернення від конкретно-смислового змісту слова і виділення особливостей слів за їх приналежністю до іменників, прикметників, дієслів (доброта, добрий, подобріти); вимагає засвоєння правил зміни слів у реченні.
Розвитку граматичної будови мови сприяє нова форма мовної діяльності – письмова мова. Необхідність бути зрозумілим у письмовому викладі примушує учня граматично правильно будувати свою мову. Зміна кожного слова повинна бути узгоджена із змінами інших слів в реченні.
1.2.4. Розвиток лексичної сторони мови
Смислова (лексична) сторона мови тісно пов'язана із зовнішньою (фонетичною і граматичною). Розвиток останньої сприяє оволодінню значенням слів. Утруднення в області фонетики і граматики перешкоджають лексичному збагаченню.
Мовна діяльність вимагає не тільки механічного відтворення відомих випадків застосування слів, але й вільної операції словами, розуміння і використання їх у нових ситуаціях, у нових значеннях. Тому успішність оволодіння учнями лексикою визначається і кількістю слів, що запам'ятовуються, і можливістю широко і адекватно користуватися ними: самостійно зрозуміти нові випадки застосування вже відомих слів по аналогії з тими, що раніше були в досвіді дитини, здогадатися про значення нового слова, уміти вибрати найбільш вірне в даній ситуації. Отже, ефект навчання характеризується переважно якісними перетвореннями, що відбуваються в користуванні лексикою.
1.2.5. Оволодіння мовною діяльністю в процесі навчання
Розвиток мови в молодших класах здійснюється в першу чергу на уроках рідної мови. Оволодіння мовою йде по лінії розвитку звукоритмічної, інтонаційної сторони мови; по лінії оволодіння граматичною будовою; по лінії розвитку лексики; по лінії все більшого і більшого усвідомлення учнями власної мовної діяльності [30].
Граматичні значення, які несуть формальні частини слова, розкривалися в експерименті Л.І. Айдарової за допомогою певної системи дій: зміна початкового слова і отримання нового; порівняння значення початкового слова і нових; зіставлення форми початкового слова і нових, виділення морфем; встановлення значення морфем і з'ясування всієї системи повідомлень, передаваної цілим словом.
Дітям давали, наприклад, слово "книга" і запитували, що воно повідомляє, про що говорить. Діти спочатку вказували тільки на пряме, речовинне значення цього слова. Вчитель дещо змінював значення слова і пропонував дітям сказати про те, що повідомляє слово "книга", чи є різниця в значенні слова "книга", в чому вона полягає, що в словах передає цю різницю.
Послідовна відмінність повідомлень при зміні форми слова дозволяє розкрити дітям значення і морфологічну структуру аналізованого слова.
При такій організації навчання в центрі опиняється найважливіша функція мови – комунікативна. Розкрити комунікативну функцію мови для дитини – значить навчити її планувати, висловлювати свої задуми мовними засобами, передбачати можливі реакції співбесідника, змінні умови спілкування, контролювати свою мовну діяльність.
1.3. Діагностика мовного розвитку молодшого школяра
Дитяча мова є предметом наукового дослідження в психології, лінгвістиці і педагогіці. Оцінка мовного розвитку дитини обов'язкова при визначенні достатньої