Дитині читають коротке оповідання, що містить декілька слів, які можуть виявитися новими і незнайомими для неї.

Наприклад. Одного разу в неділю Сергійко з дідусем пішли в Політехнічний музей. Там їх зустрів екскурсовод. Сергійко було дуже цікаве в музеї. Особливо йому сподобалися старий аероплан і спорядження аквалангіста. А дідусь ставив екскурсоводу багато питань про вічний двигун і довго розглядав різні моделі perpetuum mobile.

Тематика оповідання може бути змінена відповідно до особливостей тієї місцевості, в якій проживає дитина. Важливе лише дотримання основного прин­ципу наявність в розповіді слів, які можуть виявитися новими для дитини [37].

Інструкція. Зараз я прочитаю тобі маленьке оповідання. Послухай його уважно. (Читає оповідання.) А зараз постарайся сам розповісти мені його.

Оцінка виконання

Оцінюється поведінка дитини і характер питань, що ставляться нею.

Дитина мовчить, не намагається переказувати і не ставить питань навіть після додаткової стимуляції – 0.

Намагається відтворити оповідання, не розуміючи важких слів, але намагаючись вживати їх – 1.

Намагається переказати, інтерпретуючи оповідання відповідно до свого розуміння, спотворюючи сенс оповідання – 2.

Починає з питань з приводу незнайомих слів, потім переказує – 3.

Здатність дитини вичленувати нове, незнайоме слово з контексту, що виражається в характері запитань, що ставляться нею, свідчить про достатньо високий рівень її мовного розвитку, усвідомлене використання мови. Високий результат за цією методикою може мати прогностичне значення в плані розвитку пізнавальної активності дитини.

Розділ 2. Дослідження мовленнєвого розвитку молодших школярів

Для підтвердження всіх вищезгаданих теоретичних тверджень відомих психологів нами проводилося дослідження рівня розвитку мови молодших школярів.

2.1. Методики дослідження

При проведенні дослідження були використані методики з наступних джерел Нємов Р.С. Психологія. Книга 3. – М., 1995, стор. 216 – 223. Дослідження проводилося по наступних методиках.

2.1.1. Методика визначення понять

У цій методиці дитині пропонувалися наступні набори слів:

1. Велосипед, цвях, газета, парасолька, хутро, герой, гойдатися, сполучати, кусати, гострий.

2. Літак, кнопка, книжка, плащ, пір'я, друг, рухатися, об'єднуватися, бити, тупий.

3. Автомобіль, шуруп, журнал, чоботи, луска, боягуз, бігти, зв'язувати, щипати, колючий.

4. Автобус, скріпка, лист, капелюх, пух, ябеда, крутитися, складати, штовхати, ріжучий.

5. Мотоцикл, прищіпка, афіша, черевики, шкура, ворог, спотикатися, збирати, ударяти, шорсткий.

Перед початком діагностики дитині пропонувалася наступна інструкція:

"Перед тобою декілька різних наборів слів. Уяви собі, що ти зустрівся з людиною, яка не знає значення жодного з цих слів. Ти повинен постаратися пояснити цій людині, що означає кожне слово, наприклад слово "велосипед". Як би ти пояснив це?"

Далі дитині пропонується дати визначення послідовності слів, вибраної навмання з п'яти запропонованих наборів. За кожне правильно дане визначення слова дитина отримує по 1 балу. Якщо запропоноване дитиною визначення слова виявилося не цілком точним, то за дане визначення дитина отримує проміжну оцінку – 0,5 бала. При абсолютно неточному визначенні – 0 балів. На те, щоб дати визначення кожного слова, відводиться 30 сек. Якщо на протязі цього часу дитина не змогла дати визначення запропонованого слова, то ми залишали його і зачитували наступне по порядку слово.

2.1.2. Методика з'ясування пасивного словарного запасу

У цій методиці як стимулюючий матеріал дитині пропонувалися ті ж самі п'ять наборів слів по десять слів у кожному, які були використані в тільки що описаній методиці. Процедура проведення даної методики полягала в наступному. Дитині зачитувалося перше слово з першого ряду – "велосипед" і пропонувалося з наступних рядів вибрати слова відповідні до нього за смислом, що складають з даним словом єдину групу, визначувану єдиним поняттям. Кожен подальший набір слів повільно зачитувався дитині з інтервалом між кожним вимовним словом в 1 сек. Підчас прослуховування ряду дитина повинна була вказати те слово з ряду, яке за смислом підходить до вже почутого.

Наприклад: Якщо вона раніше почула слово "велосипед", то з другого ряду повинна була вибрати слово "літак", що становить з першим поняття "види транспорту" або "засоби пересування". Далі послідовно з наступних наборів вона повинна була вибрати слова "автомобіль", "автобус" і "мотоцикл".

Якщо з першого разу, тобто після першого прочитання чергового ряду дитина не зуміла відшукати потрібне слово, то цей ряд прочитувався другий раз, але в швидшому темпі.

Якщо ж після першого прослуховування дитина зробила свій вибір, але цей вибір виявився неправильним, то ми фіксували помилку і читали наступний ряд.

Як тільки для пошуку потрібних слів дитині були прочитані всі чотири ряди, переходили до другого слова першого ряду і повторювали цю процедуру до тих пір, поки дитина не прикмет спроб відшукати всі слова з подальших рядів, відповідні до всіх слів з першого ряду.

2.1.3. Методика визначення активного словарного запасу.

Випробовуваним пропонувалися малюнки, на яких зображені люди і різні предмети. На протязі деякого часу, приблизно 3-4 хвилин, діти якомога докладніше розповідали, що зображено і що відбувається на даній їй картинці.

Мова дитини фіксувалася в спеціальному протоколі, форма якого наводиться в таблиці 2.1, і потім аналізувалася.

Таблиця 2.1

Форма протоколу до методики оцінки активного словарного запасу молодшого школяра

2.1.4. Методика визначення ригідності словарного запасу

Для визначення ригідності словарного запасу випробовуваних ми взяли тексти мовних зразків, тобто твори на певну тему. Нами були узяті твори на тему "Що я люблю".

Потім ми підрахували:

1. Загальну кількість слів у мовному зразку.

2. Кількість слів, які були спожиті тільки один раз.

Після цього визначили ригідність словарного запасу (вокабулятора) випробовуваних, тобто встановили індекс вокабулярної ригідності (ВР) за формулою: 

ВР = Р / З,

де      Р – кількість слів вжитих одного разу,

З – загальна кількість слів.

2.2. Кількісна і якісна обробка