Проаналізувавши текстові зразки мови учнів ми помітили, що загальна кількість слів коливається від 51 до 102. Проте більше використання слів не означає кращого результату і меншого повторення одних і тих же слів. Окрім цього в роботах присутні стилістичні і граматичні помилки, подекуди обривки фраз і речень.

Слід зазначити, що досліджувані нами твори учнями писалися на початку навчального року, а дослідження проводилося в кінці навчального року. Тому результати дослідження визначення понять, пасивного і активного запасу слів виявилися кращими, ніж визначення коефіцієнт ригідності словарного запасу. 

У зведеній таблиці 2.6 ми бачимо, у кого з випробовуваних мову розвинена краще.

Таблиця 2.6

Зведена таблиця результатів дослідження

Дослідження показало, що у 20% випробовуваних (учні №3 і №7) дуже високий рівень розвитку мови, у 60% випробовуваних (учні №1, №2, №4, №8, №9, №10) відносно високий рівень розвитку мови і лише у 20% випробовуваних (учні №5 і №6) середній рівень розвитку мови.

Висновки

Дослідивши особливості психодіагностики мовленнєвого розвитку молодших школярів, можна зробити наступні висновки:

1. Мова є специфічно людським засобом спілкування, що існує об'єктивно в духовному житті людського суспільства і становить собою систему знаків, які функціонують як засоби такого спілкування. Мова виникла у процесі становлення самої людини як суспільної істоти, у процесі спільної трудової діяльності. Біологічними передумовами виникнення мови були звуки та рухи, які спостерігались у пращурів людини і слугували засобом спілкування, задоволення потреби в обміні думками, у пізнанні властивостей предметів та явищ, що оточували людину, і позначалися словами. Мова – суспільне явище, найважливіший засіб організації людських стосунків. За її допомогою люди досягають розуміння, обмінюються думками, здобувають знання, передають їх нащадкам, дістають можливість налагодити спільну діяльність в усіх галузях людської практики.

2. Розвиток мови у дитини є процес оволодіння рідною мовою, умінням користуватися мовою як засобом пізнання оточуючого, засвоєння досвіду, накопиченого людством, як засобом пізнання самого себе і саморегуляції, як могутнім засобом спілкування і взаємодії людей.

3. В результаті проведеного нами дослідження четверокласників середньої школи ми прийшли до висновку, що до кінця молодшого шкільного віку мова учнів досягає високого рівня розвитку.

Величезний вплив у даному процесі здійснює учбова діяльність дітей і дія мови вчителя на учнів. Саме від учителя залежить формування і успішний розвиток мови дітей у молодшому шкільному віці. На практиці вчитель постійно вирішує двоєдину задачу:–

як піднести знання, щоб вони були найкращим чином зрозумілі учнями;–

піднімати рівень розвитку мови учнів.

4. Розвиток мови у учнів – процес керований, який йде шляхом розширення їх словарного запасу. Тому вчитель на всіх уроках повідомляючи новий матеріал, включає в нього й ті нові слова, які є поняттями. Розкриваючи при цьому їх значення, слід опиратися на словарний фонд, що вже склався, щоб раніше засвоєні слова не забувалися, а щойно засвоювані – краще розумілися і зберігалися в пам'яті.

5. Потрібно одночасно привчати учнів користуватися цими словами при вирішенні конкретних учбових задач, оскільки пасивний запас є всього лише підмогою для пасивної мови, для розуміння, а активний запас слів допомагає висловлювати думку. Для цього слід давати можливість учням частіше висловлюватися, застосовувати активні форми ведення занять (бесіди, дискусії). Особливу увагу при цьому треба звертати на мовчазних, замкнутих учнів, на тих хто сумнівається у своїх знаннях, в здатності сказати що-небудь цікаве, нове. Таким чином розвиток мови учнів – одне з найважливіших завдань діяльності вчителя.

Література

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. для вузов. – Екатеринбург: Деловая книга, 1999. – 624 с.

2. Аверин В.А. Психология детей и подростков. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 469 с.

3. Айдарова Л.И. Маленькие школьники и родной язык. – М., 1983. ("Педагогика и психология", № 1), с. 3-66.

4. Ассоциативная психология / Предисл., комент. А.А.Карелина. – М.: АСТ, 1998. – 560 с.

5. Ахутина Т.В. Порождение речи. Нейролингвинистический анализ синтаксиса. – М.: Из-во МГУ, 1989. – 215 с.

6. Блонский П. Психология младшего школьника. – М., 1997.

7. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968, ч. 3, гл. 2. § 1, 2. с. 247-259.

8. Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология. – М., 1988.

9. Возрастная и педагогическая психология. / Под. редакцией Гамезо М.В., Матюхиной М.В., Михальчик Т.С. – М., 1984.

10. Вопросы психологии учебной деятельности младших школьников / Под ред. Д.Б. Эльконина, В.В. Давыдова. – М., 1962, с. 25 – 49, 50 – 184, 224 – 258.

11. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – СПб.: Союз, 1997. – 224 с.

12. Выготский Л.С. Мышление и речь. – М.: Лабиринт, 1996. – 416 с.

13. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.

14. Детская психология // http://www.bigpi.biysk.ru/encicl/articles/61/1006136/ 1006136F.htm.

15. Диагностика речевого развития http://www.ruthenia.ru/folktee/cyberstol/books/ det_speak/glava_3.html

16. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология. Словарь-справочник. – Минск, 1998.

17. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. – М., 1982.

18. Заброцький M.М. Основи вікової психологи. Навчальний посібник. –Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.

19. Зеньковский Л. Психология детства. – М., 1996.

20. Казакова В.Г., Кондратьева Л.Л. Психология. – М., 1989.

21. Карпова С.Н., Труве Э.И. Психология речевого развития ребенка. – Ростов-на-Дону, 1987.

22. Колосова С.Л. Основы психодиагностики. Учебное пособие. – Сыктывкар,