Особливо важливе значення для розвитку людської свідомості має продуктивний, творчий характер людської діяльності. Свідомість передбачає усвідомлення людиною не тільки зовнішнього світу, але й самої себе, своїх відчуттів, образів, уявлень і відчуттів. Іншого шляху усвідомлення цього, окрім отримання можливості "бачення" власної психології, опредмеченої в творіннях, для людини немає. Образи, думки, уявлення і відчуття людей матеріально втілюються в предметах їх творчої праці і при подальшому сприйнятті цих предметів саме як такі, що втілили в собі психологію їх творців, стають усвідомленими. Тому творчість є шляхом і засобом самопізнання і розвитку свідомості людини через сприйняття нею своїх власних творінь.

На початку свого розвитку свідомість людини є направленою на зовнішній світ. Людина усвідомлює, що перебуває поза нею завдяки тому, що за допомогою даних їй від природи органів чуття бачить, сприймає цей світ як відокремлений від неї і існуючий незалежно від неї. Пізніше з'являється рефлексивна здатність, тобто усвідомлення того, що сама людина для себе може й повинна стати об'єктом пізнання. Така послідовність стадій розвитку свідомості у філо- й онтогенезі. Даний перший напрям у розвитку свідомості можна позначити як рефлексія.

Другий напрям пов'язаний з розвитком мислення і поступовим поєднанням думки із словом. Мислення людини, розвиваючись, усе більше проникає в суть речей. Паралельно з цим розвивається мова, використовувана для позначення набутих знань. Слова мови наповнюються все більш глибоким смислом і, нарешті, коли розвиток отримують науки, перетворюються на поняття. Слово-поняття і є одиниця свідомості, а напрям, в руслі якого вона виникає, можна позначити як понятійний.

Кожна нова історична епоха своєрідно відображається в свідомості її сучасників, і зі зміною історичних умов існування людей змінюється їх свідомість. Філогенез його розвитку можна, таким чином, представити в історичному ракурсі. Але те ж саме справедливо і відносно свідомості людини в ході її онтогенетичного розвитку, якщо завдяки творам культури, створеним людьми, індивід все глибше проникає в психологію народів, що жили до нього. Цей напрям у розвитку свідомості є смисл позначити як історичний [17, 138].

В даний момент історії свідомість людей продовжує розвиватися, причому цей розвиток, мабуть, іде з відомим прискоренням, викликаним прискореними темпами наукового, культурного і технічного прогресу. Такий висновок можна зробити на підставі того, що всі процеси, описані вище в основних напрямах перетворення свідомості, існують і посилюються.

Магістральним напрямом подальшого розвитку людської свідомості стає розширення сфери усвідомлюваного людиною в собі і навколишньому світі. Це, своєю чергою, пов'язано з удосконаленням засобів матеріального і духовного виробництва, з соціально-економічною революцією, що почалася в світі і яка з часом повинна перерости в революцію культурно-етичну.

Перші ознаки такого переходу ми починаємо помічати вже зараз. Це – зростання економічного добробуту різних народів і країн, зміна їх ідеології і політики як на міжнародній, так і на внутрішній арені, зниження міждержавного військового протиборства, підвищення значущості релігійних, культурних і етичних цінностей у спілкуванні людей один з одним. Паралельним курсом іде проникнення людини в таємниці життя, макро- і мікросвіту. Завдяки успіхам науки розширюється сфера пізнання і управління людиною, власті над собою і світом, значно підвищуються людські творчі можливості і, відповідно, свідомість людей.

1.1.3. Свідомість і несвідоме

Свідомість не є єдиним рівнем, на якому представлені психічні процеси, властивості і стани людини, і далеко не все, що сприймається і управляє поведінкою людини, актуально усвідомлюється нею. Окрім свідомості, у людини є і несвідоме. Це – ті явища, процеси, властивості і стани, які за своєю дією на поведінку схожі на усвідомлювані психічні, але актуально людиною не рефлексуються, тобто не усвідомлюються. Їх за традицією, пов'язаною з свідомими процесами, також називають психічними.

Несвідоме начало так чи інакше представлено практично у всіх психічних процесах, властивостях і станах людини. Є несвідомі відчуття, до яких відносяться відчуття рівноваги, пропріоцептивні (м'язові) відчуття. Є неусвідомлювані зорові і слухові відчуття, які викликають мимовільні рефлексивні реакції у зоровій і слуховій центральних системах.

Неусвідомлювані образи сприйняття існують і виявляються у феноменах, пов'язаних з пізнаванням раніше баченого, у відчутті знайомості, яке іноді виникає у людини при сприйнятті якого-небудь об'єкта, предмета, ситуації.

Несвідома пам'ять – це та пам'ять, яка пов'язана з довготривалою і генетичною пам'яттю. Це та пам'ять, яка управляє мисленням, уявою, увагою, визначаючи зміст думок людини в даний момент часу, її образи, об'єкти, на які напрямлено увагу. Несвідоме мислення особливо виразно виступає в процесі рішення людиною творчих завдань, а несвідома мова – це внутрішня мова.

Є й несвідома мотивація, що впливає на спрямованість і характер вчинків, багато що інше, не усвідомлюване людиною в психічних процесах, властивостях і станах. Але головний інтерес для психології представляють так звані особові прояви несвідомого, в яких, крім бажання, свідомості і волі людини, вона виявляється в своїх найбільш глибоких рисах. Великий внесок в розробку проблематики особового несвідомого вніс З. Фрейд [28].

Несвідоме в особистості людини – це ті якості, інтереси, потреби і т.п., які людина не усвідомлює у себе, але які їй властиві і виявляються в різноманітних мимовільних реакціях, діях, психічних явищах. Одна