Обмовки є несвідомо детермінованими артикуляцій мовними діями, пов'язаними із спотворенням звукової основи і смислу вимовних слів. Такі спотворення, особливо їх смисловий характер, не випадкові. З.Фрейд стверджував, що в них виявляються приховані від свідомості особистості мотиви, думки, переживання. Обмовки виникають із зіткнення несвідомих намірів людини, інших її спонукань із свідомо поставленою метою поведінки, яка перебуває в протиріччі з прихованим мотивом. Коли підсвідоме перемагає свідоме, то виникає обмовка. Такий психологічний механізм, лежачий в основі всіх помилкових дій: вони "виникають завдяки взаємодії, а краще сказати, протидії двох різних намірів".

Забування імен є іншим прикладом несвідомого. Воно пов'язане з якимись неприємними відчуттями того, що забуває, по відношенню до людини, яка носить забуте ім'я, або до подій, що асоціюються з цим ім'ям. Таке забування звичайно відбувається проти волі того, що говорить, і дана ситуація характерна для більшості випадків того, що забуває імена.

Особливу категорію несвідомого складають сновидіння. Зміст сновидінь, за Фрейдом, пов'язаний з несвідомими бажаннями, відчуттями, намірами людини, її незадоволеними або не цілком задоволеними важливими життєвими потребами.

Явний, усвідомлюваний зміст сновидіння не завжди, за винятком двох випадків, відповідає прихованим, несвідомим намірам і цілям тієї людини, кому це сновидіння належить. Ці два випадки – дитячі сновидіння дошкільників і інфантильні сновидіння дорослих людей, що виникли під впливом безпосередньо попередніх сну емоціогенних подій минулого дня.

У своєму сюжетно-тематичному змісті сновидіння майже завжди пов'язані з незадоволеними бажаннями і є символічним способом усунення порушуючих нормальний сон імпульсів, що породжуються цими бажаннями. Уві сні незадоволені потреби отримують галюцинаторну реалізацію. Якщо відповідні мотиви поведінки неприйнятні для людини, то їх явний прояв навіть уві сні блокується засвоєними нормами моралі, так званою цензурою. Дія цензури спотворює, заплутує зміст сновидінь, роблячи їх алогічними, незрозумілими і дивними. Завдяки несвідомому зсуву акцентів, заміні і перегрупуванню елементів явний зміст сновидіння під дією цензури стає абсолютно несхожим на приховані думки сновидіння. Для їх розшифровки потрібна спеціальна інтерпретація, звана психоаналізом.

Сама цензура є несвідомим психічним механізмом і виявляється в пропусках, модифікаціях, перегрупуванні матеріалу пам'яті, сновидінь, уявлень. Підсвідомі думки, за Фрейдом, перетворюються в сновидіннях у зорові образи, так що в них ми маємо справу з прикладом несвідомого образного мислення [28].

Несвідомі явища разом з передсвідомими управляють поведінкою, хоча функціональна роль їх різна. Свідомість управляє найскладнішими формами поведінки, що вимагають постійної уваги і свідомого контролю, і включається в дію в наступних випадках: (а) коли перед людиною виникають несподівані, інтелектуально складні проблеми, що не мають очевидного рішення, (б) коли людині потрібно подолати фізичний або психологічний опір на шляху руху думки або тілесного органу, (в) коли необхідно усвідомити і знайти вихід з якої-небудь конфліктної ситуації, яка сама собою вирішитися без вольового рішення не може, (г) коли людина несподівано опиняється в ситуації, що містить в собі потенційну загрозу для неї у разі неприйняття негайних дій.

Подібного роду ситуації виникають перед людьми практично безперервно, тому свідомість як вищий рівень психічної регуляції поведінки постійно присутня і функціонуюча. Разом з ним багато поведінкових актів здійснюються на рівні перед- і несвідомої регуляції, так що в реальній дійсності одночасно в управлінні поведінкою беруть участь багато різних рівнів її психічної регуляції.

Разом з тим слід визнати, що у світлі наявних наукових даних питання про відносини між свідомими та іншими рівнями психічної регуляції поведінки, зокрема несвідомим, залишається складним і не вирішується цілком однозначно. Основною причиною цього є той факт, що існують різні типи несвідомих психічних явищ, які по-різному співвідносяться з свідомістю. Є несвідомі психічні явища, що перебувають в області передсвідомості, тобто що є фактами, пов'язаними з нижчим рівнем психічної регуляції поведінки, ніж свідомість. Такі несвідомі відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, установки.

Інші несвідомі явища є такими, які раніше усвідомлювалися людиною, але з часом пішли в сферу несвідомого. До них відносяться, наприклад, рухові вміння і навички, які на початку свого формування були свідомо контрольованими діями (ходьба, мова, вміння писати, користуватися різними інструментами).

Третій тип несвідомих явищ – ті, про яких говорить З.Фрейд у наведених вище думках, що стосуються особового несвідомого. Це – бажання, думки, наміри, потреби, витиснені з сфери людської свідомості під впливом цензури [28].

Кожний з типів несвідомих явищ по-різному пов'язаний з поведінкою людини та її свідомою регуляцією. Перший тип несвідомого є просто нормальна ланка в загальній системі психічної поведінкової регуляції і виникає на шляху просування інформації від органів чуття або зі сховищ пам'яті до свідомості (кори головного мозку). Другий тип несвідомого також можна розглядати як певний етап на цьому шляху, але при русі як би у зворотному напрямі по ньому: від свідомості до несвідомого, зокрема до пам'яті. Третій тип несвідомого відноситься до мотиваційних процесів і виникає при зіткненні різноспрямованих, конфліктних з погляду моралі мотиваційних тенденцій.

1.2. Принципи і методи діагностики свідомості і самосвідомості

Як людина приходить до того або іншого уявлення про себе, які внутрішні дії при цьому здійснює, як формується Я-образ, Я-концепція