НЕСТАНДАРТИЗОВАНІ САМОЗВІТИ

Оскільки Я-концепція так чи інакше виявляється в будь-якому розгорненому самоописі (у щоденникових записах, у відповідях на питання анкети, в інтерв'ю, в листах і т.д.), з'являється можливість застосувати до деякої сукупності текстів процедуру контент-аналізу.

Тест 12 тверджень на самовідношення є прикладом такої методики. Це техніка, заснована на використанні нестандартизованого самоопису з подальшим контент-аналізом. Випробовуваного просять протягом 12 хвилин дати 20 різних відповідей на питання, звернене до самого себе: "Хто я такий?" Відповіді слід давати в тому порядку, в якому вони спонтанно виникають, і не піклуватися про послідовність, граматику і логіку. Аналіз даних досліджень дозволив виділити ряд категорій, які згодом використовувалися в контент-аналізі: соціальні групи (стать, вік, національність, професія, релігія), ідеологічні переконання (філософські, релігійні, політичні і моральні вислови), інтереси і захоплення, прагнення і цілі, самооцінки.

Загальна тенденція полягає в тому, що "приєднувальні" твердження, в яких фіксується приналежність випробовуваного до тієї чи іншої категорії людей ("студент", "син", "чоловік"), виносяться раніше, ніж "диференціюючі" (вказуючі специфічну ознаку – "дуже товста", "невдачлива людина"). Найбільш часті категорії, виявлені на великих вибірках у зарубіжних дослідженнях, – професійна ідентичність, сімейна роль і статус, подружня роль і статус, релігійна ідентичність, стать і вік [21].

Оцінюючи стандартизовані самозвіти із застосуванням контент-аналізу в цілому, слід зазначити, що основне їх достоїнство в порівнянні із стандартизованими звітами полягає в потенційному багатстві відтінків самоопису і можливості аналізувати самовідношення, виражене мовою самого суб'єкта, а не нав'язане йому мовою дослідження. З іншого боку, всякий контент-аналіз обмежує можливість урахування індивідуальної своєрідності випробовуваного шляхом накладення готової системи категорій, наближаючи тим самим результати, одержані цим методом, до тих, які виходять за допомогою стандартизованих самозвітів.

ОПИТУВАЛЬНИК САМОВІДНОШЕННЯ

Ще одним різновидом методики, направленої на психодіагностику самовідношення, є опитувальник самовідношення (В.В. Столін, 1985). Він є багатовимірним психодіагностичним інструментом, заснованим на принципі стандартизованого самозвіту. Опитувальник містить 62 пункти у вигляді тверджень типу: "Навряд чи мене можна любити по-справжньому", "Мої достоїнства цілком переважують мої недоліки", "Іноді я сам себе погано розумію", "Коли у мене виникає яке-небудь бажання, я перш за все задаюся питанням, чи розумно це", "Випадковій людині я швидше за все здамся людиною приємною", "Стороння людина на перший погляд знайде в мені багато відштовхуючого".

В результаті факторизації масиву даних і експертної інтерпретації словесних портретів, складених на підставі одержаних результатів, в якості шкали були відібрані сім чинників: 1) самовпевненість; 2) очікуване відношення (позитивне або негативне); 3) самоприйняття; 4) самокерівництво, внутрішня послідовність; 5) самозвинувачення; 6) самоінтерес; 7) саморозуміння.

Виділені чинники були інтерпретовані як найбільш конкретний рівень самовідношення – рівень внутрішніх дій на свою адресу або готовність до таких дій. Крім того, дана версія опитувальника дозволяє виявити три рівні самовідношення, що розрізняються за ступенем узагальненості:

1) глобальне самовідношення;

2) самовідношення, диференційоване за самоповагою, ауто-симпатією, самоінтересом і очікуванням відношення до себе;

3) рівень конкретних дій (готовність до них) у відношенні до свого Я [21].

Опитувальник володіє задовільною ретестовою надійністю (30 випро-бо-вуваних; інтервал між двома тестуваннями – 7-10 днів):

глобальне самовідношення – 0,88

самоповага – 0,74

автосимпатія – 0,83

самоінтерес – 0,75

очікуване відношення інших – 0,62

самовпевненість – 0,90

самоприйняття – 0,76

самокерівництво – 0,57

самозвинувачення – 0,69

саморозуміння – 0,63

МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ ЛОКУСУ КОНТРОЛЮ

Однією з важливих інтегральних характеристик самосвідомості, що пов'язують почуття відповідальності, готовність до активності і переживання Я, є якість особистості, що отримала назву локусу контролю. Поява цього поняття в психологічній літературі в першу чергу пов'язана з роботами американського психолога Дж. Роттера. Роттер запропонував розрізняти людей відповідно до того, де вони локалізують контроль за значущими для себе подіями. Існує два крайніх типи такої локалізації, або локусу контролю: інтернальний і екстернальний. У першому випадку людина вважає, що події, які відбуваються з нею, перш за все залежать від її особових якостей, таких, як компетентність, цілеспрямованість, рівень здібностей, і є закономірним результатом її власної діяльності. У другому випадку людина переконана, що її успіхи чи невдачі є результатом таких зовнішніх сил, як везіння, випадковість, тиск оточуючих, інші люди і т.д. Будь-який індивід займає певну позицію на прямій (на континуумі), що задається цими полярними типами локусу контролю.

У вітчизняній психологічній практиці найчастіше використовуються три варіанти методик локусу контролю: оригінальна "шкала 1-Е" Роттера; методика дослідження рівня суб'єктивного контролю (РСК), створена Е.Ф. Бажиним, Е.А. Голінкіною і A.M. Еткіндом; опитувальник суб'єктивної локалізації контролю (ОСЛК), розроблений С.Р. Пантелєєвим і В.В. Століним.

Опитувальник суб'єктивної локалізації контролю (ОСЛК) створений на основі шкали Роттера із збереженням її первинних якостей (одновимірності, невеликої кількості пунктів, формату шкали, що вимагає в кожному пункті вибору однієї з двох альтернативних думок) [21].

Опитувальник містить 32 пункти, з яких 6 маскувальних і 26 працюючих. Приклади пунктів:

7 а) "Як би ви не старалися, деяким людям ви все одно не сподобаєтеся";

7 б) "Люди, які не подобаються іншим, просто не вміють ладнати з оточуючими";

12 а) "Що б я не планував, я майже впевнений, що мені вдасться здійснити намічене";

12 б) "Планування майбутніх дій не завжди розумне, оскільки багато що залежить від випадку";

13 а) "Якщо в гуртожитку нудно, значить, студентський комітет нікуди не годиться";

13 б) "Зробити життя гуртожитку веселим і цікавим залежить від нас самих".

В цілях підвищення достовірності результатів і нейтралізації позиційних ефектів опитувальник збалансований за наступними параметрами:

1) за інтернальністю-екстернальністю, що забезпечується форматом шкали;

2) за напрямком атрибуцій; приблизно