світу” (загадок, ігрових ситуацій, вправ); 4) за допомогою інверсій, що дозволяють створювати соціально-психологічні простори, максимально відкриті для вільної самопроекції учасників дослідження; 5) концептуальна діагностика – моделювання ситуації, що піддається діагностичному аналізу з використанням графічних символів.
Мета дослідження полягала у визначенні взаємозв’язку рефлексивності та показників суб’єктності тренера-викладача.
Завдання дослідження:
1. Охарактеризувати сучасні тенденції дослідження проблеми рефлексії.
2. Визначити динаміку рефлексивності тренерів-викладачів у залежності від етапу професіоналізації.
3. Провести порівняльний аналіз факторних структур суб’єктності тренерів-викладачів, які перебувають на різних етапах професіоналізації.
Методика та організація дослідження
В емпіричному дослідженні брали участь 42 педагоги з різних видів спорту віком від 20 до 65 років, різного кваліфікаційного рівня (від III тренерської категорії до вищої). Для діагностики індивідуального ступеня виразності рефлексії використано методику А. Карпова; для діагностики змін показників афективної підструктури самосвідомості застосовано опитувальник самоставлення (В. Століна, С. Пантелеєва); для визначення рівня сформованості показників суб’єктності обрано опитувальник О. Волкової. З метою виявлення структури суб’єктності тренерів-викладачів використано факторний аналіз (SPSS-10) за методом головних компонентів з подальшою процедурою varimax-обертання.
Результати дослідження та їх узагальнення
Оскільки тренерська діяльність має управлінський характер, то в процесі аналізу й інтерпретації емпіричних даних враховувалося, що не лише низький, а й надмірно високий рівень розвитку рефлексивності спричиняє негативний інгібіруючий вплив на її ефективність. Узагальнену картину відсоткового розподілу рівнів розвитку рефлексивності тренерів-викладачів у залежності від етапу професіоналізації подано на графіку 1.
Графік 1
Динаміка рефлексивності тренерів-викладачів у залежності від етапу професіоналізації
Примітки:
- низький рівень; - середній рівень; - високий рівень розвитку рефлексивності.
Як бачимо, на етапах професійної підготовки та адаптації у тренерів-викладачів зафіксовано домінування високого (44,4 %) та середнього (44,4 %) рівнів виразності рефлексивності. Активізацію рефлексивних процесів на етапах професійного навчання та професійної адаптації цілком можна пов’язати з труднощами адаптації до нової соціальної ситуації, нової соціальної ролі, нових взаємин у колективі. Поза сумнівом, процеси професійної підготовки і професійної адаптації істотно відрізняються. У найзагальнішому вигляді розбіжності полягають у тому, що в процесі підготовки формуються професійна ідентичність і готовність до майбутньої практичної діяльності, а в процесі професійної адаптації складається індивідуальний стиль професійного мислення та уміння розв’язувати конкретні професійні завдання. Проте саме у ці періоди відбуваються суттєві зміни в професійно-освітньому просторі суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності. Вирішальним фактором для подолання труднощів, пов’язаних з проблемними ситуаціями, виступає рефлексивність.
На етапі первинної професіоналізації у тренерів-викладачів зафіксовано лише середній рівень розвитку рефлексивності, що загалом можна пояснити стабілізацією всіх сторін їх професійного життя. Для переважної більшості спортивних педагогів на етапі майстерності властивий середній (71,4 %) рівень виразності рефлексивності, який цілком дозволяє здійснювати перехід від теоретичних моделей вирішення проблемної ситуації до їх практичного втілення.
Подальший етап науково-пошукової роботи передбачав проведення кореляційного аналізу зв’язку рефлексивності з показниками опитувальника самоставлення (В. Століна, С. Пантелеєва), а також із стажем роботи. Отримані дані подано в таблиці 2.
Таблиця 2
Кореляційний зв’язок рефлексивності та показників опитувальника самоставлення (В. Століна, С. Пантелеєва) |
Стаж | Рефлексія | Глобальне самовідношення | Ауто
симпатія | Очікув. позитив.
ставлення | Само
впевненість | Ставлення інших | Само
прийняття | Само
послід. | Само
звинув. | Само
інтерес | Само
розум.
Стаж | 1
Рефлексія | -0,063 | 1
Глобальне самовідношення | 0,1228 | -0,125 | 1
Ауто
симпатія | 0,0198 | -0,194 | 0,5682* | 1
Очік. позитив.
ставлення | 0,4077 | -0,242 | 0,7735** | 0,40 | 1
Самовпевненість | 0,5523* | -0,236 | 0,4702 | 0,49 | 0,51631* | 1
Ставлення інших | 0,3482 | -0,155 | 0,4976 | 0,13 | 0,71391** | 0,2748 | 1
Само
прийняття | 0,2296 | 0,2138 | -0,042 | 0,14 | 0,19716 | 0,3479 | 0,2 | 1
Само
послідовність | 0,222 | -0,148 | -0,004 | -0,044 | 0,19716 | 0,0051 | 0,0966 | -0,115 | 1
Само
звинувачення | 0,1623 | 0,0233 | -0,596* | -0,765** | -0,3872 | -0,144 | 0,064 | 0,2536 | -0,217 | 1
Само
інтерес | -0,03 | 0,1761 | 0,5027* | 0,722** | 0,37414 | 0,3281 | -0,128 | 0,0613 | -0,031 | -0,732** | 1
Само
розуміння | -0,51* | -0,016 | 0,4765 | 0,13 | 0,18414 | -0,222 | -0,127 | -0,482 | 0,3573 | -0,603** | 0,342 | 1
Примітки: достовірні кореляції (p<0,05) виділені *;
достовірні кореляції (p<0,01) виділені **.
Обернений кореляційний зв’язок рефлексивності й показників опитувальника самоставлення свідчать, що зростання самовідношення (інтегральний показник), самопослідовності, очікування позитивного ставлення від інших, самовпевненості тощо обумовлюють зниження рівня індивідуальної виразності рефлексивності. Максимальні за абсолютними величинами значення показників самоставлення свідчать, з одного боку, про низький рівень самокритичності, слабке проникнення у власну особистість, а з іншого – про недостатньо сформований раціональний компонент в уявленнях про себе.
Позитивний кореляційний зв’язок рефлексивності тренера-викладача із самоінтересом та самоприйняттям також цілком зрозумілий. Адже активна рефлексія як логічна складова самопізнання й універсальний спосіб побудови ставлення особи до власної життєдіяльності дає можливість тренеру-викладачу усвідомити себе суб’єктом професійного і життєвого розвитку.
Для виявлення структури суб’єктності тренерів-викладачів застосовано факторний аналіз. Під час аналізу матриці в якості граничного критерія було обрано факторну вагу 0,60. В результаті факторизації семи показників суб’єктності виокремлено три найзначущіші фактори (таблиця 3).
Таблиця 3
Факторне відображення структури суб’єктності тренера-викладача
(в загальній вибірці)
Показники суб’єктності | Фактори після обертання
1 „Активність” | 2 „Самосвідомість” | 3 „Рефлексивність”
Рефлексивність | 0,965
Активність | 0,845
Самосвідомість | 0,852
Свобода вибору й відповідальність за нього
Усвідомлення власної унікальності |