Розуміння і прийняття іншого  | -0,808 

Саморозвиток | 0,604  

Частка сумарної дисперсії | 31,1 | 22,3 | 17,4

Примітка: дилему умовної назви фактора вирішено відповідно до показника, що отримував максимальне навантаження.

З результатів, поданих у таблиці 3, видно, що перший фактор (умовна назва „активність”) пояснює 31,1 % загальної дисперсії. Зі значимим навантаженням і однаковим знаком у його складі домінують компоненти: активності (0,845), усвідомлення власної унікальності (0,757) та здатності до саморозвитку (0,604). Зміст цього фактора характеризує активно-перетворюючу спрямованість суб’єктності тренера-викладача, що є необхідною умовою саморозвитку і професійного самоствердження. Специфіка суб’єктної активності полягає в здатності свідомо й цілеспрямовано впливати на учнів відповідно до етапу багаторічної підготовки. При цьому суб’єктність тренера-викладача пов’язана не просто з констатацією активності як такої, а з усвідомленням себе активним, ініціативним у пошуку засобів для вирішення тренувальних завдань. Представленість у свідомості цілей діяльності та способів її досягнення робить власну активність найбільш усвідомленим компонентом суб’єктності тренера-викладача.

Другий фактор – „самосвідомість” (22,3 % загальної дисперсії) суперечливий за своїм складом і репрезентує явну опозицію складових компонентів. Самосвідомість (0,852) у цьому факторі протиставляється розумінню і прийняттю іншого (-0,808). Можливо, домінуюча позиція тренера-викладача в системі взаємовідносин у команді, одноосібне прийняття рішень, жорсткий контроль за функціональним станом спортсмена, асертивний тип міжособистісної взаємодії умовно виключають „розуміння і прийняття іншого”. Специфічні умови спортивної діяльності постійно провокують тренера-викладача ставитися до спортсменів та інших людей як до засобу досягнення значущої мети [6]. Виходячи із завдань спортивної діяльності, кожен спортсмен виступає як функціональна одиниця певного призначення. Відтак у межах системи нормативів діяльності спортсменові випадає роль виконавця, а метою стає спортивний результат.

Третій фактор – „рефлексивність” (17,4 % загальної дисперсії) представлений показником рефлексивності, а отже його зміст відображає процес критичного осмислення професійної діяльності, уміння визначати, аналізувати і співвідносити з предметною ситуацією власні дії. Особистісна рефлексія здійснюється в результаті самоаналізу й аналізу свого досвіду спілкування з іншими, своїх можливостей і досягнень, успіхів і невдач у професійній діяльності. В процесі рефлексії відбувається нагромадження внутрішнього досвіду, який дозволяє тренеру-викладачу чітко усвідомлювати ступінь відповідальності за прийняті рішення та власні дії.

Порівняльний аналіз факторних структур суб’єктності тренерів-викладачів дозволив визначити міру виразності її базових утворень та особливості модельної організації залежно від етапу професіоналізації (таблиці 4, 5, 6). Подані в них результати доводять, що факторне відображення структури суб’єктності тренерів-викладачів цілком залежить від етапу професіоналізації. Так, на етапах професійної підготовки, професійної адаптації та первинної професіоналізації суб’єктність спортивного педагога має трьохфакторну структуру, а на етапі майстерності – двохфакторну.

Таблиця 4

Факторне відображення структури суб’єктності тренера-викладача
на етапах професійної підготовки та професійної адаптації 

Показники суб’єктності | Фактори після обертання

1 „Самоцінність” | 2 „Ставлення до іншого” | 3 „Рефлексивність”

Рефлексивність   | 0,769

Активність | 0,710  

Самосвідомість  | -0,710 

Свобода вибору й відповідальність за нього   | 0,603

Усвідомлення власної унікальності | 0,886  

Розуміння і прийняття іншого  | 0,777 

Саморозвиток | 0,782  

Частка сумарної дисперсії | 37,0 | 25,5 | 18,6

З результатів, поданих у таблиці 4, видно, що до першого фактора – умовна назва „самоцінність” (37 % дисперсії) – увійшли показники: усвідомлення власної унікальності (0,886), активності (0,710) та саморозвитку (0,782). Зміст його відображає здатність спортивного педагога на етапах професійної підготовки та професійної адаптації посідати ціннісну позицію щодо себе як самодостатнього та самодіяльного у своїх проявах суб’єкта. Другий фактор (25,5 % дисперсії), що отримав назву „ставлення до іншого”, має суперечливий зміст і є явною опозицією показників суб’єктності – розуміння і прийняття іншого (0,777) та самосвідомість (-0,710). Третій фактор – „рефлексивність” (18,6 % загальної дисперсії) утворили показники: рефлексивність (0,769) та свобода вибору й відповідальність за нього (0,603). Інакше, умовою переходу тренера-викладача на вищий професійний рівень постає його відмова від інтуїтивного відчуття законів і закономірностей, яким підпорядковується тренерська діяльність, до їх критичного осмислення, свідомого врахування й використання.

Аналіз результатів, представлених у таблиц 5, свідчить, що перший фактор – „усвідомлення власної унікальності” – пояснює 33,9 % загальної дисперсії. Втім, його складно пояснити однозначно. Цей фактор засвідчує обернено пропорційний зв’язок показників: усвідомлення власної унікальності (-0,950), свобода вибору і відповідальність за нього (0,848) та розуміння і прийняття іншого (0,701).

Таблиця 5

Факторне відображення структурисуб’єктності тренера-викладача
на етапі первинної професіоналізації   

Показники суб’єктності | Фактори після обертання

1„Усвідомлення власної унікальності”  |

2„Рефлексивність” | 3„Самосвідомість”

Рефлексивність  | -0,951 

Активність   | 0,780

Самосвідомість   | 0,933

Свобода вибору й відповідальність за нього | 0,848  

Усвідомлення власної унікальності | -0,950  

Розуміння і прийняття іншого | 0,701  

Саморозвиток  | 0,901 

Частка сумарної дисперсії | 33,9 | 26,5 | 22,5

Позитивний полюс першого фактора відображає ставлення тренера-викладача до учня як до унікального суб’єкта спортивно-педагогічного процесу. На протилежному полюсі представлено, на наш погляд, певну невдоволеність собою та своїми можливостями й досягненнями. До другого фактора (26,5 % загальної дисперсії) увійшли показники рефлексивність (-0,951) та саморозвиток (0,901). До третього (22,5 % загальної дисперсії) – активність (0,780) і самосвідомість (0,933).

Із результатів, поданих у таблиці 6, видно, що лише два фактори – „активність” та „рефлексивність” – в сукупності пояснюють 74,1 % загальної дисперсії. До першого фактора (39,1 % загальної дисперсії) увійшли компоненти: активність (0,928), самосвідомість (0,839), свобода вибору та відповідальність за нього (0,742), усвідомлення власної унікальності (0,741), презентуючи глибинну основу самовідчуття тренера-викладача на етапі майстерності як особистості, самодостатньої і відповідальної за власний вектор розвитку.

Таблиця 6

Факторне відображення структури суб’єктності тренера-викладача
на етапі вторинної професіоналізації та майстерності 

Показники суб’єктності | Фактори після обертання

1„Активність” | 2„Рефлексивність”

Рефлексивність  | 0,829

Активність | 0,928 

Самосвідомість