Розвиток дітей дошкільного віку

курсова робота з психології

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні будь-яка освічена людина на питання про те, що таке дитинство, відповість, що дитинство – це період посиленого розвитку, зміни і навчання. Але тільки вчені розуміють, що це період парадоксів і суперечностей, без яких неможливо уявити собі процес розвитку. Про парадокси дитячого розвитку писали В. Штерн, Ж. Піаже, І.А. Соколянский і багато інших. Д.Б. Ельконін говорив, що парадокси в дитячій психології – це загадки розвитку, які вченим ще належить розгадати. Свої лекції в Московському університеті Д.Б. Ельконін незмінно починав з характеристики двох основних парадоксів дитячого розвитку, що містять в собі необхідність історичного підходу до розуміння дитинства. Розглянемо їх.

Людина, з'являючись на світ, наділена лише самими елементарними механізмами для підтримки життя. За фізичною будовою, організацією нервової системи, за типами діяльності і способами її регуляції людина – найдосконаліша істота в природі. Проте за станом у момент народження в еволюційному ряду помітно падіння досконалості – у дитини відсутні які-небудь готові форми поведінки. Як правило, чим вище стоїть жива істота у ряді тварин, тим довше триває її дитинство, тим безпомічніше ця істота при народженні. Такий один з парадоксів природи, який зумовлює історію дитинства.

В ході історії безперервно росло збагачення матеріальної і духовної культури людства. За тисячоліття людський досвід збільшився в багато тисяч раз. Але за цей же час новонароджена дитина практично не змінилася. Спираючись на дані антропологів про анатомо-морфологічну схожість кроманьйонця і сучасного європейця, можна припустити, що новонароджений сучасної людини ні в чому суттєвому не відрізняється від новонародженого, що жив десятки тисяч років тому.

Дитяча психологія – це галузь психології, що вивчає закономірності психічного розвитку дитини. Дослідження дитячої поведінки переслідує дві цілі: 1) зрозуміти саму дитину, те, як вона реагує на різні ситуації, відчуває, думає і сприймає, і 2) зрозуміти, як дитина дорослішає, навчитися передбачати особливості її розвитку і з'ясувати, яким чином події і враження дитинства впливають на подальший розвиток.

Таким чином, зважаючи на важливість означених проблем, а саме дослідження психологічних особливостей розвитку дітей дошкільного віку, можна констатувати, що ця тема є актуальною, оскільки період дитинства є надзвичайно важливим в житті кожної людина, так як саме він, можна сказати, закладає програму подальшого життя.

Об’єктом дослідження курсової роботи є проблеми вікової психології.

Предметом дослідження є психологічні особливості розвитку дітей дошкільного віку.

Метою дослідження курсової роботи є теоретичне обґрунтування психологічних особливостей розвитку дітей дошкільного віку.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження психології дітей дошкільного віку

1.1. Дитинство як предмет науки

Наука про психічний розвиток дитини – дитяча психологія – зародилася як гілка порівняльної психології в кінці XIX століття. Точкою відліку для систематичних досліджень психології дитини служить книга німецького ученого-дарвініста Вільгельма Преєра "Душити дитину". В ній В. Преєр описує результати щоденних наглядів за розвитком власного сина, звертаючи увагу на розвиток органів чуття, моторики, волі, розуму і мови. Не дивлячись на те, що нагляди за розвитком дитини велися задовго до появи книги В. Преєра, його безперечний пріоритет визначається зверненням до вивчення самих ранніх років життя дитини і введенням в дитячу психологію методу об'єктивного нагляду, розробленого по аналогії з методами природних наук. Погляди В. Преєра з сучасної точки зору сприймаються як наївні, обмежені рівнем розвитку науки XIX століття. Він, наприклад, розглядав психічний розвиток дитини як приватний варіант біологічного. (Хоча, строго кажучи, і зараз є і приховані, і явні прихильники цієї ідеї...). Проте В. Преєр перший здійснив перехід від інтроспективного до об'єктивного дослідження психіки дитини. Тому, по одностайним визнанням психологів, він вважається засновником дитячої психології [25, 22-26].

Об'єктивні умови становлення дитячої психології, які склалися до кінця XIX століття, пов'язані з інтенсивним розвитком промисловості, з новим рівнем суспільного життя, що створювало необхідність виникнення сучасної школи. Вчителів цікавило питання: як учити і виховувати дітей? Батьки і вчителі перестали розглядати фізичні покарання як ефективний метод виховання – з'явилися більш демократичні сім'ї. Задача розуміння дитини стала на чергу дня. З другого боку, бажання зрозуміти себе як дорослу людину спонукало дослідників відноситися до дитинства більш уважно – тільки через вивчення психології дитини лежить шлях до розуміння того, що є психологія дорослої людини.

Яке місце займає дитяча психологія в світлі інших психологічних знань? І.М. Сєченов писав про те, що психологія не може бути нічим іншим, як наукою про походження і розвиток психічних процесів [25, 22-26]. Відомо, що в психологію ідеї генетичного (від слова – "генезис") дослідження проникли дуже давно.

Майже немає жодного видатного психолога, що займається проблемами загальної психології, який би одночасно, так чи інакше, не займався дитячою психологією. В цій області працювали такі всесвітньо відомі учені, як Дж. Уотсон, В. Штерн, К. Бюлер, К. Коффка, К. Левін, А. Валлон, З. Фрейд, Е. Шпрангер, Ж. Піаже, В.М. Бехтєрєв, Д.М. Узнадзе, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготській, А.Р. Лурія, А.Н. Леонтьєв, П.Я. Гальперін та ін. [25, 22-26]

Проте, досліджуючи один і той же об'єкт – психічний розвиток – генетична і дитяча психологія є двома різними психологічними науками. Генетична психологія цікавиться проблемами виникнення і розвитку психічних процесів. Вона відповідає на