А що повинне стати предметом психологічного вивчення?

Це – психологічний факт. Однак психологічні факти різноманітні за змістом, формі, об'єму і складності. Це може бути і помилка, допущена учнем, і його провина, і нове власне слово, скажемо, "нирба" – чудове, енергійне, дзвінке, на думку К.Чуковського, слово. Є же, до речі, слово "ходьба" від "ходити" або "стрільба" від "стріляти" [3, 52].

Для того щоб визначити, які факти треба зібрати, важливо сформулювати цілі і задачі такої роботи. Збираючи факти, потрібно враховувати їх неоднозначність. Скажемо, одні діти, що випробовують підвищене збудження, можуть кричати, реготати, інтенсивно жестикулювати; у інших аналогічний стан може викликати пригніченість, замкненість, сльози і т.п.

І все-таки, що це за факти?

По-перше, це фізичні і розумові дії дитини. При цьому важливо зрозуміти, чим вони викликані, на що направлені, як підготовлені. Наприклад, іграшка, якої дитина силкується заволодіти, знаходиться в полі недосяжності, і, проте, він наполегливо прагне її дістати. Спостерігаючи за ним, можна подумати про завзятість, наполегливість дитини. Але якщо дитині вже 3-4 року, то можна зробити висновок і про те, що малюк не дуже кмітливий. Замість безплідного стрибання біля іграшки він міг би підставити стілець або табуретку і спокійно її дістати.

Для оцінки загального рівня психічного розвитку дитини НА.Русина і В.А.Уриваєв рекомендують спочатку скласти про нього загальне враження на основі оцінки його соматотипу (астенічний, пікнічний, атлетичний), статевої зрілості (маскулінність – фемінність), пози (зчеплена, напружена, розслаблена, пригнічена), особи (вузьке – широке, товсте – худе, ніжне – грубе, красиве – неправильне), міміки і пантоміміки (жива, знижена, перебільшена, стереотипна). Крім того потрібно звернути увагу на стан шкіри, чистоти тіла, соціальне оформлення зовнішності (акуратний зовнішній вигляд, зачіска, прикраси і т.п.).

По-друге, це мова дитини, так як в словах виражаються цілі поведінки, часто розкриваються мотиви, діти виражають своє розуміння або нерозуміння чого-небудь. Я вже не говорю про те, що сама мова може використовуватися як діагностичний показник розвитку дитини. Оцінюються наступні параметри мови: голос (монотонний – барвистий), темп (швидкий -уповільнений, балакучість (балакучий, небалакучий, замкнений, неговіркий), дикція, словник, що використовується дитиною, (багатий – бідний, розмовний – вишуканий, химерність конструкцій пропозицій, мовні вульгаризми, міра письменності і т.п.). При аналізі мови дитини потрібно звертати увагу на те, як він відтворює думку: легко, утруднено, зв'язно, уповільнено.

По-третє, психологічним фактом може стати соціальна поведінка дитини. При її оцінці потрібно звертати увагу на:

1) характер встановлення контакту дитиною: поквапно, фамільярно, сміливо, охоче або стримано, обережно;

2) характер і протікання адаптації дитини в ході обстеження (швидко або повільно);

3) на рівень соціальної активності (адекватна-неадекватна ситуації);

4) на вияв якостей соціальної поведінки: самовпевнений, рішучий, упертий, хвалькуватий, звертає на себе увагу, підкреслює свою перевагу, неслухняний, зарозумілий, глузливий, ненаполегливий, потайно-нерішучий, соромливий, невпевнений, що провокує співчуття, настирливий, наполегливий, що підкоряється, прагнучий догодити, що сприяє, отримуючий радість від контакту, безпосередній, смішливий, жартівливий, ласкавий, довірливий. На основі оцінки перерахованих якостей можна зрозуміти мотиви і тактику поведінки дитини.

А тепер перейдемо до характеристики методів вивчення цих психологічних фактів. Найбільш реальним і ефективним методом є метод спостереження. Чим він хороший?

По-перше, збираються факти реальної поведінки дитини. Дитина поводиться вільно, і тому можна отримувати правдиві факти.

По-друге, кожна дитина з'являється перед спостерігачем як цілісна особистість. Все, що ми бачимо і чуємо, сприймається не ізольовано, але в зв'язку з іншими діями, словами або вчинками дитини.

По-третє, якщо спостерігач (педагог, психолог або лікар) має можливість спостерігати дитину з батьками, він отримує уявлення про характер взаємовідносин між ними [3, 53].

Як зробити спостереження максимально ефективним?

Перше і, можливо, головна умова – це вироблення в собі здібності до спостереження. Спостережливість, взагалі кажучи, повинна входити в реєстр професіонально необхідних якостей педагога, вихователя або лікаря. Бути спостережливим значить активно дивитися і слухати, дійсно звертати увагу на те, що дитина робить і говорить, що намагається робити або говорити, що він вже засвоїв і що поки вище його здібностей або розуміння.

Друга умова ефективності спостереження складається в співвіднесенні або підкріпленні Ваших спостережень Вашими знаннями про розвиток дитини. Відсутність останніх унеможливлює зіставлення видимого з відомими Вам еталонами, а без цього важко робити обґрунтовані висновки.

Третя умова – це організація спостереження. Зрозуміло, що сама, наприклад, лікарська діяльність мінімізує можливості детального і обширного спостереження за поведінкою дитини. Тому здібність до оперативного, всебічного і глибокого спостереження приходить з роками тренування. Для підвищення ефективності спостереження, бажана його елементарна організація, що можливо за допомогою різних засобів. Одне з них (саме простій) – складання карток розвитку дитини. З їх допомогою Ви зможете встановити, що дитина вже уміє робити, а, отже, визначити його рівень досягнень. У різних картках розвитку використовують наступні рубрики:

Структура картки – це перелік окремих пунктів по кожному аспекту розвитку дитини. Нижче приводиться приклад картки фізичного розвитку (по Дж. Лешлі).

Які потрібно дати ради спостерігачеві?

1. Обґрунтовуйте свою думку (Ви повинні відповідати за свої слова).

2. Дотримуйтеся своїх спостережень – не старайтеся узагальнювати.

3. Стримуйтеся від оцінних думок. Наприклад, можна сказати: "Петя капризує, тому