семінару відбулася переоцінка власної сексуальності, звільнення від почуття сорому і провини (у багатьох учасниць), внаслідок чого жіноча сексуальність почала звільнятися від стереотипів і суспільних настанов, ставати „природною” і стала сприйматися як власна індивідуальна якість. Багато в чому відбулося перевизначення гендерної ідентичності, жінки змогли наділити себе якостями сексуальної компетентності і відповідальності.
Основні висновки
Отже, сучасні дискурси про жіночу сексуальність акцентували місце задоволення і відкрили простір для його вербалізації в публічній сфері та у взаємодіях. Задоволення стало очікуваним, бажаним і примусовим. Воно виступає як референція, щодо якої на рівні індивідуального досвіду визначається вдалість/невдалість сексуального життя і всього життя з партнером у цілому. Суспільство, досить чітко обмежуючи рамки взаємодії чоловіка і жінки, звертається до чоловіка як до суб’єкта бажання, а до жінки – як до об’єкта, і інтерпретація базової жіночої ідентичності традиційно можлива тільки як ідентичність „сексуально затребуваної (жаданої) жінки”.
На теперішньому етапі розвитку суспільної моралі з’явилися можливості для створення і рефлексивної комунікації жінок. Можливість довідатися про свою сексуальність і про себе щось нове і застосувати це в буденному житті, з одного боку, сприймається як спосіб подолання репресованої сексуальності, а з іншого – як примус, що знецінює особистий унікальний досвід. Одночасно формуються засоби нових репрезентацій та інтерпретацій жіночого сексуального досвіду. Однак, як і раніше, значна частина інформації, а, отже, й нових можливостей, залишається недоступною для основної маси жінок, що продовжують у своїх відносинах з чоловіками позиціонувати себе як об’єкт.
Проведене дослідження відкриває нові можливості для вивчення жіночої сексуальності і задоволень, що їх одержує жінка в сексуальному житті залежно від способу репрезентації гендерної ідентичності. Дослідження розширює межі розуміння жіночої сексуальності та жіночої ідентичності не тільки в якості об’єкта, але і як суб’єкта власного бажання. Це дає можливість досліджувати особливості функціонування і поведінки жінки, яка вважає і позиціонує себе в суспільстві як суб’єкт свого бажання, тобто жінки активної, шукаючої.
Література:
1. Бадрияр Ж. Соблазн. М.: Изд-во Фирма, „Ad Marginem”, 2000.
2. Митчелл Дж. Женская сексуальность // Введение в гендерные исследования. Харьков ХЦГИ - СПб: Изд-во „Алетейя”, 2001. Ч. 2. С. 534 – 560.
3. Офіційний сайт Харківського центру гендерних досліджень – www.gender.univer.kharkov.ua
4. Мэй Р. Любовь и воля. – М.: „Рефл-бук”, К. „Ваклер”, 1997.
5. Рубин Г. Размышляя о поле: заметки о радикальной теории сексуальных политик // Гендерные исследования. № 3. С. 5 – 63.
6. Темкина А. Динамика сценариев сексуальности в автобиографиях современных российских женщин: опыт конструктивистского исследования сексуального удовольствия // Гендерные тетради. Под ред. Клецина А. Вып. 2. C. 20 – 54.
7. Электронный словарь гендерных терминов – www.owl.ru/gender/index
8. Хлопунова І. Сексуальність як детермінанта жіночої ідентичності // Соціальна психологія. - 2005. - № 1 (9). - C.158-161
9. www.politik.org.ua