Висновки

Завершуючи лаконічний аналіз, з одного боку, технік деструктивного контролю свідомості, вживаних в тоталітарних сектах, а з іншого – окремі техніки сімейного виховання, можна зробити висновок, що існує певна ізоморфність між цими двома рядами. Кожній слабкій ланці в системі виховання відповідає „свій метод” в арсеналі „ловців людських душ”.

Людині властива екзистенціальна тривога: страх смерті, переживання невизначеності, етичні проблеми, складнощі самопізнання, проблема пошуку сенсу життя. За розв’язання цих проблем людина готова платити значну ціну. За це можна вимагати все: обітницю бідності, обмеження в інформації, визнання своєї недолугості тощо – аж до зречення від минулого життя і від рідних людей. Можна дійти висновку, що в основній спільноті, в культурі є передумови для того, щоб техніки деструктивного контролю свідомості виявилися продуктивними. Більше того, вони якраз і створюються відповідно до слабких сторін життя людської спільноти.

Тут ще раз потрібно звернути увагу на метафору вірусів і антивірусних програм. Проблема інформаційної безпеки примушує переглянути традиційну систему цінностей і способи захисту не тільки на рівні приватного життя, але й на рівні законодавчому. Законодавство цивілізованих країн налаштоване на захист майна, життя і здоров’я своїх громадян. Сьогодні з’явилася ще одна цінність, яку необхідно захищати, оскільки на неї роблять замах, і через неї – замах на людське здоров’я і майно: це психологічний ресурс особи, особовий потенціал.

Один з провідних російських фахівців з боротьби з деструктивним контролем свідомості Є. Волков говорить, що захист сім’ї і молоді від психодуховної агресії деструктивних культів будується нині в Росії на основі активності батьківських комітетів і спільнот, що об’єднують мізерну частку батьків і сімей, реально зачеплених цими явищами.

Можна виокремити дві основні стратегії поведінки батьків, чиї діти опинилися в „Білому братстві”, у муністов, у Віссаріона чи серед сайєнтологів тощо. Перша – силова, тобто націлена на ініціації заборонних законодавчих ініціатив і судових позовів, на залучення силових правоохоронних органів і насильне вилучення дітей з подібних груп. Друга – системно-конструктивна, націлена, перш за все, на відновлення особового контакту з дітьми та на широку інформаційно-просвітницьку роботу. Ці стратегії можуть поєднуватися в діяльності конкретних організацій або зусиллях окремої сім’ї [2].

Обвал різних залежностей, який зараз простежується в молодіжному середовищі, є критерієм того, що батьки не опікуються дітьми настільки, наскільки це необхідно дітям. Сучасна людина розв’язала проблему виживання багато в чому завдяки технічному прогресові. Вивільнилося досить багато часу. Як на мене, вільний час нам дано не для пустого байдикування, бездумного споживання, а для того, щоб реалізувати свій людський потенціал у конструктивних стосунках з іншими людьми, з довкіллям. Важливо, щоби дорослі люди досягали особистісної зрілості для об’єктивної спроможності допомогти дитині вибудувати свою особу. Саме батьки покликані супроводжувати дитину шляхом дорослішання, саме вони мають надавати емоційну підтримку, створювати умови психологічної захищеності для дитини.

Соціально-психологічній культурі сім’ї кинуто серйозний виклик. Глибоке його осмислення і рішучі дії, грунтовані на використанні досвіду багатьох західних країн, що зіткнулися з цим феноменом ще понад двадцять років тому, можуть запобігти безлічі трагедій, поламаних життів. Але для цього необхідно самим працювати над собою, долаючи інертність та інфантильність.

За результатами наших досліджень, джерелом легітимності психологічного насилля в нашій культурі є виховний і педагогічний процес. Внаслідок надмірного тиску на дітей у сімейному вихованні, люди сприймають як належне тиск і приниження школярів та студентів у навчальних закладах, порушення прав людини в стосунках найманих працівників з роботодавцями.

В межах однієї статті неможливо розглянути всі аспекти означеної проблеми. Однак необхідно підкреслити, що явище культової психічної залежності в результаті діяльності деструктивних тоталітарних організацій набуло такого розмаху, що вийшло за рамки вузької психотерапевтичної та педагогічної проблематики. Це свідчить, що настав час створити своєрідну санітарну службу, спрямовану на охорону інформаційно-психологічної безпеки особистості та суспільства в цілому.

Література:

1. Алексеєнко Т. Ціннісні орієнтації сімейного виховання: Концепція реалізації // Рідна шк. - 1997. - №10. - С. 69 – 72.

2. Волков Е. Н. Семья в новых социально-экономических условиях. Материалы Международной научно-практической конференции: 2 - 10 октября 1997 г. Том 1 / Под ред. проф. З. Х. Саралиевой. – Нижний Новгород: Изд-во ННГУ, 1998. – 409 с. – С. 24 - 29.

3. Волков Е. Н. Преступный вызов практической психологии: феномен деструктивных культов и контроля сознания (введение в проблему) // Журнал практического психолога. М.: Фолиум. 1996. № 2. С. 87 - 93.

4. Зимбардо Ф., Андерсен С. Объяснение контроля сознания: экзотические и повседневные манипуляции сознанием // Журнал практического психолога, 2000, № 1 - 2. С. 8 - 34.

5. Полищук Ю. И. Влияние деструктивных религиозных сект на психическое здоровье и личность человека // Журнал практического психолога. М.: Фолиум. 1997. № 1. С. 93 - 97.

6. Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. Уроки социальной психологии. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 429 с.

7. Целикова В. В. Психологические механизмы влияния на личность в культе // Журнал практического психолога. М.: Фолиум. 1996. № 5. С. 71 - 75.

8. Хассен С. Освобождение от психологического насилия: деструктивные культы, контроль сознания, методы помощи. – СПб.: