· сприймання особистістю іншої групи як певної цілісності, сприймання різниці між власною та іншою групами тощо;

· міжособистісно-міжгрупове сприймання, тобто сприймання певних осіб, що належать до іншої групи;

· сприймання групою одного з своїх членів, його прийнятність для групи, оцінка його ділових, комунікативних якостей тощо;

· групове сприймання представника іншої групи як особистості, що має неповторні індивідуально-психологічні риси;

· міжгрупове сприймання на основі соціальної категоризації (розподілу людей на групи), соціальної ідентифікації (зарахування себе до певної групи чи категорії) тощо;

· сприймання групою самої себе (групове самосприймання) як єдиної і унікальної цілісності [3].

Така класифікація відображає широке розуміння сприймання соціальної сфери та інших людей, а саме – сприймання і пізнання членами групи, один одного та членів іншої групи; сприймання себе, своєї групи, іншої групи; сприймання групою свого члена і членів іншої групи. При цьому виокремлюються три класи соціальних об’єктів соціальної перцепції: інша людина, група, ширша соціальна спільнота. Відтак, залежно від співвідношення об’єкта і суб’єкта, говорять про міжособистісне сприймання, в якому, в свою чергу, виокремлюють самосприймання і сприймання інших осіб та міжгрупове сприймання [15].

Деякі дослідники вживають термін „соціальна перцепція” у вузькому значенні, ототожнюючи його з міжособистісним сприйманням, тобто першим класом явищ у наведеній класифікації. На думку Р. Тажіурі, сприймання людини можна віднести до процесів, за допомогою яких вона дізнається про інших людей, їхні характеристики, якості та внутрішні стани. При цьому дослідник зауважує, що в якості фізичного об’єкта людина, в основному, не відрізняється від інших фізичних стимулів, але є все ж особливим об’єктом сприймання саме в силу переважного сприймання в іншій людині її психологічних властивостей і можливостей за різними ознаками [20]. Отже, соціальну перцепцію як міжособистісне сприймання визначають через сприймання зовнішніх ознак людини (зовнішності, фізичних якостей, експресивних реакцій, особливостей поведінки), співвіднесення їх з її особистісними характеристиками і прогнозування на цій основі її вчинків [5; 7; 8; 17; 18].

Ще С. Рубінштейн відзначив, що в повсякденному житті, спілкуючись з людьми, ми орієнтуємося в їх поведінці ніби „читаючи” їх, розшифровуючи значення зовнішніх ознак і розкриваючи їх смисл. Якість такого прочитування обумовлена як здібностями того, хто „читає”, так і якістю тексту [16]. Ось чому важливими є характеристики як об’єкта, так і суб’єкта соціальної перцепції.

До характеристик суб’єктів і об’єктів соціальної перцепції відносять:

· фізичні і функціональні характеристики (тип конституції, деталі зовнішності, неповторний стиль виразної поведінки тощо);

· соціальні характеристики: зовнішні (моральні і міжособистісні рольові характеристики, гендерні особливості тощо), внутрішні (система настанов особистості, ієрархія потреб і мотивів тощо).

Особливого значення ці характеристики набувають у процесі спільної діяльності людей у різних соціальних утвореннях — організаціях і, зокрема, в процесі управління закладами середньої освіти. Останнє обумовлюється тим, що управління закладом освіти має свою специфіку, яка пов’язана, насамперед, із специфікою мети освітньої організації – забезпеченням умов для саморозвитку і самореалізації особистості в процесі навчання і виховання. Тут особливо важливо, на думку Н. Коломінського, розглядати управління, або менеджмент, з психологічної точки зору як діяльність, спрямовану на створення в інших людей (підлеглих, партнерів, інших керівників тощо) таких психологічних станів, якостей, які сприяють досягненню мети управління [10]. Водночас оцінити ступінь досягнення мети діяльності (тобто результат управління) в цьому випадку досить важко, адже процес виховання є відтермінованим у часі і не має чітких кількісних критеріїв [9].

Одним із центральних компонентів управління закладом освіти є керівництво як налагодження керівником міжособистісних стосунків з підлеглими в процесі безпосередньої взаємодії з ними для досягнення управлінських цілей. Характер цієї взаємодії багато в чому залежить від того, як керівник і підлеглі відображають та інтерпретують зовнішність і поведінку, оцінюють можливості один одного; тобто, від таких їх соціально-психологічних характеристик, які якраз і прийнято позначати терміном „соціальна перцепція”. При цьому слід урахувати, що керівнику середньої загальноосвітньої школи доводиться взаємодіяти не тільки з підлеглими, переважну кількість яких складають жінки з підвищеною емоційністю, чутливістю до оцінки їх діяльності, але й з іншими групами – учнями, їх батьками, громадськістю в цілому.

Отже, якщо в якості суб’єкта соціальної перцепції розглядати керівника середньої загальноосвітньої школи, то в процесі його управлінської діяльності можна виявити практично всі різновиди соціальної перцепції, оскільки її об’єктами можуть виступати і окремі підлеглі, і педагогічний колектив у цілому, і ширші спільноти (наприклад, учні, їх батьки), керівники і педагогічні колективи інших закладів освіти, вищі керівники і т. д.

Водночас, згідно з вищезазначеною проблемою, можна звузити термін „соціальна перцепція” до поняття „міжособистісне сприймання”, розглядаючи, насамперед, особливості сприймання керівником підлеглих як центральну ланку в організації процесу управлінської взаємодії з ними.

Слід зазначити, що сприймання керівником підлеглого відбувається на основі:

· сприймання підлеглого через співвідношення (ідентифікацію, розрізнення) його із собою;

· сприймання підлеглого через те, як його сприймають інші учасники навчально-виховного процесу;

· сприймання підлеглого через сприймання результатів його діяльності;

· безпосереднього сприймання зовнішності підлеглого;

· сприймання підлеглого через експлікацію ним своїх внутрішніх станів.

Аналіз літератури з проблеми дослідження дозволяє стверджувати, що в процесі управлінської діяльності у керівників чітко простежується тенденція сприймати підлеглих, як правило, крізь призму їх вкладу в досягнення мети управління, тобто, в нашому випадку, сприймання підлеглого крізь сприймання його діяльності є центральною ланкою соціальної перцепції керівника [4].

В процесі управлінської діяльності керівника закладу освіти соціальна перцепція виконує важливі функції (мотиваційну, орієнтувальну, модифікаційну, перцептивно-діагностичну, регулятивну, порівняльно-оцінну, інформативно-гностичну тощо), які значною мірою обумовлюють особливості управлінської взаємодії