Мотиваційна функція соціальної перцепції полягає у спонуканні керівника-перцептора до певних дій по відношенню до об’єкта перцепції – підлеглого в залежності від особливостей його сприймання. При цьому, розуміння керівником цінності підлеглого як неповторної особистості, індивідуальності, і, відповідно, прийняття керівником підлеглого під час особистісно значимого об’єктно-суб’єктного сприймання, як правило, призводить до поглиблення особистісного взаєморозуміння та оптимізації взаємодії з ним.

Зазначимо, що керівник середньої загальноосвітньої школи посідає в ієрархічній системі управління освітою маргінальне (проміжне, двоїсте) становище, що пов’язується з різними експектаціями вищих керівників і підлеглих. Маргінальний статус керівника обумовлює розвиток уміння поєднувати в собі якості управлінця – представника адміністрації у педагогічному колективі і в якості члена колективу, здатного репрезентувати інтереси школи на рівні вищого керівництва, і, відповідно, уміння зорієнтуватися в ситуації. Тобто, соціальна перцепція виконує також орієнтувальну функцію в організації управлінської взаємодії керівника закладу освіти.

Як зазначає О. Бодальов, взагалі сприймання для людини набуває статусу орієнтувальної основи поведінки. Соціальне сприймання опосередковує діяльність і спілкування особистості в соціальному оточенні. Людина набуває соціального досвіду, на основі її знань формується ставлення та ціннісні орієнтири [5].

При цьому, цінності, що фіксують ставлення до інших людей, модифікують сприймання останніх, змінюють його. Отже, соціальна перцепція виконує модифікаційну функцію.

Соціальна перцепція є також носієм перцептивно-діагностичної функції: вибір тієї чи іншої лінії поведінки керівником у кожній ситуації управлінської взаємодії має на меті сприймання — оцінку її елементів, тобто, підлеглих і самого себе, а також ситуаційного контексту в цілому. Ця правильна діагностика ситуації, як оцінка стану її основних елементів, є найсуттєвішим результатом соціальної перцепції з точки зору її внеску в розвиток спілкування і управлінської взаємодії в цілому [17].

Всю інформацію, яку використовує керівник у процесі взаємодії з підлеглим, можна поділити на певні групи в залежності від її змісту, способів зберігання і мети використання. Це, перш за все, інформація про зовнішні і внутрішні стійкі особливості підлеглого, які нагромаджуються і зберігаються довго. Ця інформація використовується під час загальної оцінки актуальних і потенціальних можливостей цієї людини і впливає на вироблення загального підходу до неї. Потім керівник може одержувати більш обмежену і конкретну інформацію, яка демонструє йому готовність підлеглого до певної діяльності і свідчить про характерні для його поведінки умови цієї діяльності. Є ще поточна оперативна інформація про поведінку, стан і можливості підлеглого, яка постійно надходить під час взаємодії в певний момент в конкретних умовах під час виконання певного завдання. Ця інформація використовується відразу. Обсяг і значення кожної з них, залежно від характеру і терміну спільної діяльності, можуть зменшуватися або збільшуватися. Звідси випливає, що соціальна перцепція виконує інформативно-гностичну і порівняльно-оціночну функції.

На основі того, як керівник відображає та інтерпретує зовнішність і поведінку, оцінює можливості підлеглих, він будує свою взаємодію з ними, регулює ці стосунки, а також результати, до яких вони приходять у спільній діяльності. Це означає, що соціальна перцепція виконує регулятивну функцію.

Отже, соціальна перцепція, як процес пізнання і оцінки керівником підлеглого в процесі їх спільної діяльності, є носієм низки важливих функцій, особливості реалізації яких в управлінській взаємодії керівника з підлеглими суттєво позначаються на її ефективності.

Значущість соціальної перцепції в управлінській діяльності керівника загальноосвітньої школи актуалізує необхідність розвитку соціально-перцептивних характеристик керівника.

Література:

1. Агеев В. С. Межгруповое взаимодействие: Социальные психологические проблемы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 240 с.

2. Андреева Г. М. К построению теоретической схемы исследования социальной перцепции // Вопросы психологии. – 1977. - № 2. – С – 3 – 14.

3. Андреева Г. М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студентов психол. и пед. спец. вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.

4. Андреева Г. М. Яноушек Я. Общение и оптимизация совместной деятельности – М.: Изд. Моск. ун-та, 1987. – 302 с.

5. Бодалёв А. А. Восприятие и понимание человека человеком – М.: Педагогика, 1983. – 271 с

6. Выготский Л. С. Проблемы развития психики // Соб. соч. в 6 томах. – М.: Педагогика, 1983. – 368 с.

7. Данилин К. Е. Восприятие межличностных предпочтений в группе: Автореферат дис…канд. психол. наук. – М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 1984. – 21 с.

8. Донцов А. Ч. Симпозиум по проблемам межличностного восприятия в группе // Вопросы психологии, 1981. - №2. С. – 182 – 184.

9. Карамушка Л. М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти.: Навч. посібник. – К.: Інститут змісту і методів навчання, 1997. – 180 с.

10. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1996. – 175 с.

11. Корнєв М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. Підручник. – К.: Вид-во Київського у-ту ім. Т. Шевченка, 1995. – 304 с.

12. Леонтьев А. Н. Психология образа. // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология, М., 1979. – С. 24 – 27.

13. Найсер У. Познание и реальность. Смысл и принципы когнитивной психологии. Пер. с англ. В. Лучкова. Вступ. статья и общ. ред. Б. Величковского. – М.: Прогресс, 1981. – 230 с.

14. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. Психология интеллекта. Логика и психология. – М.: Международная педагогическая академия, 1994. – 680 с.

15. Психологический словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского, 2-е изд. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

16. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. – М.: