Враховуючи те, що соціальне законодавство в основному зосереджує увагу на способі витрачання коштів або надання допомоги і не містить технології впровадження цих норм, то важливу роль тут відіграють постанови Кабінету Міністрів, тлумачення законодавства особами, які його розробляли. Вони пояснюють, які витрати можуть бути зроблені і за яких умов. Оскільки соціальні заходи постійно змінюються, удосконалюються, а отже дорожчають, виникає потреба деталізації, уточнення тлумачень.

Завдяки точному тлумаченню правових норм і постанов, указів, розпоряджень чітко з’ясовуються права груп та осіб на отримання послуг та винагород. Тому важливо, щоб тлумачення викладалися у найпростішій формі, з урахуванням того, що вони призначені не лише для санкціонування витрати ресурсів, а й для розв’язання спірних питань.

Окремої уваги потребують ті громадські об’єднання, які надають соціальні послуги фізичним особам за рахунок приватних, спонсорських коштів або діяльності волонтерів [26, с. 276–286]. Як правило, вони діють з дозволу міністерств, державних комітетів або органів місцевого самоврядування.

Другим каналом зв’язку суб’єктів з об’єктами соціальної політики є діяльність відповідних державних структур з пошуку джерел фінансування, здійснення заходів для досягнення цілей соціальної політики.

Найбільш поширеними заходами є оподаткування, зменшення податків, приватна благодійність, громадські ініціативи, інформаційні послуги, міжгалузеві консультації.

Оподаткування доходів (заробітної платні, приросту з капіталу, інвестицій, заощаджень, трансферів), виробництва, споживання, торгівлі є головним джерелом для здійснення заходів по досягненню цілей соціальної політики. Наприклад, внески за платіжною відомістю прямо сплачують працівники та фірми, а непрямо – споживачі продукції промисловості, аграрного сектора та сфери послуг. Оподаткування дозволяє урядові накладати обтяження соціальних витрат відповідно до доходів фізичних та юридичних осіб.

Зменшення податків є дуже поширеним заходом держави щодо розподілу пільг або заохочення певних видів соціально бажаної поведінки. Цей захід здійснюється такими методами:

· податкові відрахування (віднімання певних коштів або субсидованих сум від податкової суми, за якою обчислюються податкові зобов’язання на прибуток);

· податкові кредити (віднімання обумовленої суми від ще не сплачених податків);

· відшкодування податкових кредитів (повернення особі якихось сум податкових кредитів, що їх вона не в змозі використати внаслідок низьких прибутків, а отже низьких податкових зобов’язань);

· податкові відстрочення (відстрочення податкового зобов’язання на певний прибуток);

· податкові знижки (повернення фізичним особам певної частини вже сплачених ними податків).

Приватна благодійність ведеться громадськими організаціями, об’єднаннями, як правило, в умовах надзвичайних ситуацій або для створення нових соціальних служб, чи для підвищення соціального сервісу у містах і селах. Останнім часом приватна благодійність в Україні поширюється. Як приклад можна навести допомогу жертвам природних катаклізмів у Закарпатті або сім’ям шахтарів, які загинули чи отримали каліцтво під час аварій на шахтах Донбасу. Цей напрям підтримується державними органами у відповідності до Закону України “Про благодійність і благодійні організації”, але це джерело надходжень важко враховувати при розробці та впровадженні соціальних програм.

Слід відзначити роль громадських ініціатив у вирішенні деяких соціальних проблем. Наприклад, у 90-ті роки минулого століття державне будівництво житла майже припинилося. Зате почалось фінансування будівництва з боку громадян, некомерційних груп, кооперативів, які будують житло. Ці групи та об’єднання здатні надавати реальну підтримку і створювати ресурси за рахунок власної ініціативи і внаслідок приватного фінансування. Але відсутність закону про суб’єкти та види кредитування житла в різних формах (окрім фінансового кредитування) не дозволяє швидко розвивати цей рух.

Надання інформації та консультативних послуг не потребує значних витрат, але користь від них важлива для вибору людиною відповідної соціальної поведінки. Ефективність багатьох соціальних програм безпосередньо пов’язана зі ступенем обізнаності людей із нею та розуміння її цілей і методів проведення. Не менш важливі консультаційні послуги фізичним клієнтам щодо сімейних стосунків, підтримання здорового способу життя, придбання речей для членів сім’ї.

Координація соціальних програм і діяльності соціальних служб в Україні провадиться лише на рівні державних програм і служб. На сьогодні відсутній єдиний центр інформування про напрями соціальної політики в суспільстві, про служби і програми. Це неодноразово підкреслювали фахівці різних галузей [7, с. 148; 27, с. 149; 28, с. 33]. На нашу думку, створення єдиного центру дало б можливість збирати статистичну та соціологічну інфомацію і надавати її для вільного користування всім структурам, що займаються розробленням та реалізацією соціальної політики [28, c. 33].

Завдяки удосконаленню шляхів взаємодії суб’єктів і складових соціальної сфери соціальна політика виконує дуже важливі функції щодо суспільства і соціальних спільнот. До основних з них можна віднести такі:

· соціофундаметнальну, тобто виробництво та удосконалення суспільства як цілісної соціальної системи, підтримання його стабільності та упорядкованості;

· соціоінтегративну, завдяки якій людина незалежно від її соціального, етнічного, релігійного походження, статі, стану здоров’я, по-перше, не відчуває себе “іншою”, чужою, по-друге, отримує можливість реалізувати свій соціальний потенціал;

· соціально-адаптивну, при виконанні якої суб’єкти соціальної політики та соціальних програм допомагають тим соціальним групам, які в силу ряду причин не спроможні брати участь у суспільному виробництві, засвоювати альтернативні види соціально-корисної діяльності;

· соціопродуктивну, зміст якої в основному зводиться до підтримання у людини потреби і здатності до активного життя;

· соціодинамічну, яка спрямована на постійний розвиток якостей людини або соціальних спільнот та способів їхнього життя;

· постійне удосоналення соціальної інфраструктури, завдяки якій і можливо реалізувати цілі соціальної політики.

Таким чином, для характеристики соціальної політики як регулятора соціальної сфери суспільства неохідно розкрити її складові: суб’єкт, об’єкт, напрями їх взаємозв’зків, основні функції.

До суб’єктів