Не завжди можливість використання потенціалу такого симбіозу комерційних і соціальних інтересів усвідомлюється й реалізується. Надії, які суспільство покладає на бізнес, мають, у принципі, стимулювати його. В разі потреби держава, профспілки, ЗМІ, правозахисні організації мають тиснути на компанії, аби вони опікувалися соціальними питаннями. Саме завдяки активному впливу цих чинників на менеджмент компаній, захист базових прав людини та базових стандартів трудових відносин все частіше стає складовою корпоративних зобов’язань бізнесу. Партнерство має бути еволюцією попередніх антагоністичних відносин, що часто характеризують бізнес – особливо на етапі його становлення. При цьому партнерство є взаємовигідною формою мирного співіснування, впливу та розвитку громад.

Досягнення бажаних соціальних стандартів в українському суспільстві актуалізує проблему соціальної відповідальності національного бізнесу. Проте одне з центральних понять економічної соціології – „соціальна відповідальність” – у нас і за кордоном інтерпретується по-різному. В західному розумінні соціально відповідальна компанія дотримується норм громадянського суспільства, піклується про матеріальне благополуччя співробітників, ефективно розподіляє ресурси, підтримує інновації.

Тим часом навіть „найпросунутіші” в цьому розумінні українські підприємці сприймають свою соціальну роль звужено: сплата податків, виконання встановлених законами зобов’язань перед державою та, у кращому випадку, благодійництво. Хоча й це вже, як для наших умов, є добрим початком, отож повинно всіляко заохочуватися. Благодійництво і спонсорство також дають велику віддачу бізнесу, якщо він прагне до гармонійного розвитку та отримання статусу „відповідального громадянина”.

Комерційні організації України все активніше прагнуть розбудовувати й підтримувати навколо себе стабільне сприятливе інформаційне, психологічне та соціальне середовище. Це стало одним з головних завдань підрозділів паблик рілейшнз (PR), які створюються в межах цих структур та організацій. Початок процесу інституціоналізації системи PR в Україні закладено в 1990-х роках, хоча у світі він розгорнувся ще в ХІХ столітті. Базується цей процес на науковому знанні щодо налагодження зв’язків з громадськістю. Дослідники зазначають, що паростки таких знань проростали ще до нашої ери, коли дехто намагався цілеспрямовано, за допомогою спеціальних технік, переконувати інших та впливати на їхню поведінку задля досягнення своїх цілей.

Інструментарій сучасних PR-технологій багатогранний. Одним з дієвих його методів є створення спеціальних соціально орієнтованих подій. Один з типових прикладів – спонсорство, що поєднує в собі елементи паблісіті, прес-посередництва та промоушн. Слід зазначити, що спонсорство – це не просто філантропія чи реклама в прямому розумінні цього слова, хоча дуже часто вони використовуються в поєднанні з іншим інструментарієм PR задля просування торгового, комерційного, фінансового чи навіть політичного імені чи збільшення обсягів продажу товарів і послуг у комерційній сфері.

З соціальної точки зору, спонсорство можна уявити як позитивний погоджений обмін певними перевагами між спонсором і суб’єктом спонсорства. Спеціальними завданнями його є фанд-рейзинг, робота з цільовими групами, зміцнення корпоративної внутрішньої культури, поліпшення іміджу організації. В процесі спонсорства поєднуються комунікативна і управлінська функції сучаних PR із соціальною відповідальністю бізнесу.

Спонсорство, з точки зору PR, – один з найефективніших засобів впливу на громадськість, який останнім часом все ширше використовується і в Україні. Воно не просто пов’язується з рекламуванням якоїсь організації чи особи, на що громадяни рідко звертають увагу – за винятком певної екстравагантності чи відверто волюнтаристського популізму, до яких іноді вдаються рекламісти. Спонсорство швидше привертає увагу до події чи запланованого заходу. За даними американської газети „PR-tactics”, за останні 16 років рівень фінансових витрат на спонсорство у світі зріс на 613 %, у той час як на рекламу – тільки на 103 %.

Спонсорство все активніше використовується як елемент соціального менеджменту, коли налагодження відкритих, довірчих відносин з тими чи іншими цільовими групами громадян має забезпечити підтримку соціально-політичних проектів і програм, поліпшити імідж бізнесу, створити йому сприятливі умови для розширення ринку, а відтак і для збільшення доходів. З огляду на це, можна зробити висновок, що активне використання конкретними бізнесовими структурами концепцій соціальної відповідальності сприяє розвитку бізнесу. Крім того, ідеї Цілей розвитку тисячоліття можуть бути платформою для співпраці бізнесу з громадськістю.

В останні роки основні макроекономічні показники України демонструють тенденцію до зростання. Причому темпи його вражаючі, що дає підстави говорити про завершення перехідного (кризового) періоду та початок стабільного розвитку. Досягнута протягом останніх років макроекономічна стабілізація обумовила певне підвищення рівня життя населення – зростають реальні доходи громадян та їх купівельна спроможність. За 2002 рік приріст реальних доходів населення становив 21,2 %, реальної заробітної платні – 18,2 %, реальної пенсії – 12,1 %.

Виходячи з цього, Кабінет Міністрів України розробив Концепцію економічного і соціального розвитку України на 2004 – 2015 роки, яка передбачає якісно новий рівень вирішення соціальних проблем. За твердженням фахівців Національного банку України, в середині 2004 року в країні зафіксовано високу динаміку зростання макроекономічних показників, у тому числі зростання ВВП майже на 12 %. Це могло б дати можливість бізнесу не тільки посприяти збільшенню споживання, але й розв’язати проблеми розвитку виробництва й фінансувати повернення боргів, яких нагромадилося немало.

Але чи насправді привело це зростання, тенденції якого спостерігаються вже протягом трьох років, до підвищення соціальної відповідальності тих, хто має постійне зростання прибутків? Чи збільшилися соціальні інвестиції? Більшість населення дасть на це запитання різко негативну відповідь. Чи не тому в українському суспільстві сформувалось неоднозначне ставлення до підприємництва? З одного боку, воно сприймається як фактор розвитку суспільства. А з іншого – часто ототожнюється з нечесним добуванням грошей, кримінальним