ще раз підкреслимо, що для більшості випробовуваних (150 студентів кіровоградських вузів) домінуючою цінністю й імперативом морально-етичної сфери є почуття совісті. З погляду крос-культурної психології, цей фундаментальний факт дозволяє розглядати й розуміти вітчизняну психокультуру і соціоморальну ментальність не як східну „культуру сорому” і не як західну „культуру провини”, а як традиційну і сучасну вітчизняну „культуру совісті”, яка лишається маловивченою в світовій психології.
Для вивчення історико-культурного змісту соціоморальних відчуттів випробовуваним було запропоновано запитання: „Які почуття стали більше виявлятися у наш час порівняно з тим, як це було 10 – 15 років тому?” До переліку варіантів відповіді ми ввели 42 найменування почуттів: 21 позитивне, 11 негативних і 10 амбівалентних. В результаті експерименту виявилося, що наші випробовувані здебільш обирали негативні й амбівалентні почуття та характеристики (даються середні показники): беззаконня – 57, байдужість – 56, агресія – 48, егоїзм – 42, заздрість – 38, брехня та обман – 35, злість – 34, „балдеж” – 34, діловитість – 34, тривожність – 33, ризик – 27, пасивність – 25, залежність – 23, депресія – 20, розгубленість – 16.
Як бачимо, серед перших 15 характеристик соціоморальних почуттів сучасного життя зовсім немає гуманістичних цінностей (духовність, щирість, культура, совість, добро тощо), а домінують радикально негативні або „важкі” амбівалентні почуття. Слід додати, що хоча в переліку почуттів і якостей кількість позитивних моральних відчуттів та гуманістичних цінностей удвічі перевищувала кількість негативних та асоціальних характеристик, переважний вибір було зроблено на користь останніх. Це свідчить, що такий вибір далеко не випадковий, а глибоко усвідомлений; він красномовно відображає справжнє бачення й розуміння нашими респондентами сучасної соціоморальної дійсності.
Респонденти оцінюють соціоморальну атмосферу нашого часу як однозначно негативну порівняно з тією, яка панувала в суспільстві 10 – 15 років тому. Цей важкий стан етико-моральної свідомості молоді свідчить про „граничну” кризу (на межі „беспредела”) сучасної соціоморальної дійсності, про хворобливе неприйняття агресивно-егоїстичної психокультури, що поширюється, і яка суперечить традиційній моральній культурі нашого народу.
Сприйняття респондентами – молоддю, студентами – сучасних соціоморальних процесів свідчить, що вони дуже чутливі до того, як руйнуються національно-культурні традиції народу, незворотно деформується етико-генетичний лад вітчизняної моральної культури. Звичайно, ці емпіричні дані носять попередній, сигналізуючий характер. Але цілком зрозуміло, що глибоке дослідження сучасної психології моральних почуттів повинне стати однією з актуальних проблем психології і соціально-гуманітарної науки.
Література:
1. Бахтин М. М. Поэтика творчества Достоевского. – М.: Советская Россия, 1979. – 320 с.
2. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979. – 424 с.
3. Библер В. С. Нравственность. Культура. Современность. – М.: Знание, 1990.- 64 с.
4. Бубер М. Два образа веры. Под ред. П. С. Гуревича и др. – М.: Республика, 1995. – С. 93 – 124.
5. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. – М.: Изд-во АПН СССР. – 1960.
6. Выготский Л. С. Собр. соч.: В 6-ти т. – М.: Педагогика, 1983. – 368 с.
7. Дьяконов Г. В. О диалогическом исследоваиии конфликта // Бюллетень клуба конфликтологов. Вып.1. – Красноярск, 1991. – С. 42 – 55.
8. Дьяконов Г. В. Психология педагогического общения. – Кировоград: Изд-во КГПИ, 1992. – 213 с.
9. Зеньковский В. В. История русской философии. – В 2-х томах. – Ленинград.: Эго, 1991.
10. Изард К. Эмоции человека. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 440 с.
11. Изард К. Эмоции человека. – СПб.: Питер, 2000. – 464 с.
12. Ковалев Г. А. Три парадигмы в психологии – три стратегии психологического воздействия // Вопросы психологии, 1987, № 3, с. 41 – 49.
13. Ковалев Г. А. Психология воздействия. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук. – М. : Изд- во НИИ ОПП АПН СССР, 1991. – 56 с.
14. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1976. – 416 с.
15. Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Психология человека. Введение в психологию субъективности. – М.: Школа-Пресс, 1995. – 384 с.
16. Флоренская Т. А. Проблема психологии катарсиса как преобразования личности // Психологические механизмы регуляции социального поведения. Отв. ред. М. И. Бобнева, Е. В. Шорохова. – М.: Наука, 1979. – С. 151 – 175.
17. Флоренская Т. А. Диалог в практической психологии. – М. : Институт психологии АН СССР, 1991. – 244 с.
18. Дьяконов Г. Соціально-діалогічне дослідження моральних почуттів молоді // Соціальна психологія. - 2005. - № 1 (9). - C.50-61
19. www.politik.org.ua