Переважна частина засуджених (83,9 %) мала середню освіту, 9,1 % - незакінчену середню, 3,4 % - середню спеціальну (технічну), 2,4 % - вищу і незакінчену вищу. Злочини скоювали особи переважно з середньою і неповною середньою освітою. Засуджені до довічного ув’язнення під час скоєння злочинів перебували в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння (84,3 %). Це ще раз підтверджує думку, що між пияцтвом і злочинністю існує прямий зв’язок.

Засуджені до довічного ув’язнення, як правило, зростали в неблагополучних сім’ях, були свідками пияцтва і колотнеч. Майже кожен другий з них виховувався у неповній сім’ї (з одним з батьків) або дідусем, бабусею, у спеціальних школах, інтернатах. У дитинстві їх часто били товариші по навчанню, батьки; вони ніколи не були в дитинстві „лідерами”. Спиртні напої вони почали вживати у ранньому віці. Окрім того, переважна частина їх негативно зарекомендувала себе ще під час навчання в школі. Кожний четвертий із засуджених ще з дитячих років перебував на обліку в міліції.

За даними особистих і кримінальних справ особи цієї категорії засуджених не мають сім’ї, а якщо й були одружені, то сім’ї розпалися. Під час затримання перебували в зареєстрованому шлюбі 17,1 % осіб, не перебували у шлюбі 67,3 %, не перебували в зареєстрованому шлюбі, але разом жили - 10,6 %, були розлученні – 5 %. Серед цих осіб, порівняно з усіма іншими засудженими, найбільше неодружених. З їх анкетування випливає, що вони мріють про збереження або створення сім’ї; 12,3 % мають дітей, переважно одного-двох, але відносин з ними не підтримують. Значна частина засуджених не служила в армії, оскільки на той час, коли необхідно було проходити військову службу, вони відбували покарання у виховних колоніях і в установах виконання покарань або перебували на обліку в психдиспансерах.

З цієї категорії засуджених 73 % раніше вже були судимі, в тому числі 29 % - один раз, 36 % - двічі, 8 % - тричі і більше. Усі злочини здійснювалися не в місцях позбавлення, а на волі. З їх числа вчинили новий злочин: до засудження за останнім вироком - 27 %, в перший рік після звільнення з місць позбавлення волі – 13 %; протягом другого – четвертого років – 27 %, протягом п’ятого - сьомого років – 14 %, протягом восьмого і більше років – 19 %. Наведені дані свідчать, що в більшості випадків ці особи вчинили злочин, за який були засуджені, протягом перших чотирьох років після звільнення з місць позбавлення волі. Можна зробити висновок, що питома вага раніше судимих осіб, засуджених до довічного ув’язнення, складає приблизно 70 %. Питома вага раніше судимих вбивць за 10 років майже не змінилася і складає 66,8 %. Розглянувши цю категорію осіб за кількістю учасників, дослідники встановили, що понад 79,4 % засуджених до довічного позбавлення волі вчиняли злочин у співучасті. Особи, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, у 12,4 % випадків вчиняли злочин у складі банди або організованого злочинного угруповання та при вчиненні неочевидних злочинів готувалися до них ретельно, використовуючи конспіративні методи і консультуючись із досвідченими злочинцями. Будучи кримінально активними особами, стійко орієнтованими на здійснення злочинів, включали в конспіративну підготовку для здійснення злочинів складні дії, більш змістовні і об’ємні за своїм характером: спеціальну перевірку співучасників, попередню імітацію злочинної дії з метою визначення характеру дій потерпілої сторони. У підготовчих діях вказаних злочинців є такі, що спрямовані на приховування злочинів. Аналіз підстав об’єднання в злочинні групи свідчить, що у половині випадків це відбувалося добровільно. Але з бесід з неодноразово судимими дослідники роблять висновок, що ця категорія засуджених при вчиненні злочинів у майбутньому буде діяти самостійно.

Дослідники провели анкетування засуджених до довічного ув’язнення. Анкета містила 66 запитань з різної тематики. Одним з них було таке: „Ким ви себе вважаєте в цьому житті?” Більшість засуджених (96,3 %) відповіли, що вважають себе „людиною”, „великою людиною”, „дитиною Божою”, „порядною людиною з підвищеним відчуттям справедливості”. На запитання „Відчуваєте ви себе зайвою людиною у суспільстві?” засуджені відповіли (95,1 %), що вони не зайві люди в суспільстві, що вони йому потрібні, і що люди ставитимуться до них гуманно, якщо їх буде звільнено з місць позбавлення волі через 15 років. На запитання „Якою мірою ви винні у вчиненому злочині?” 23,4 % опитуваних відповіли, що не винні та злочину не здійснювали. Аналіз звинувачувальних вироків судів показує, що 15,3 % засуджених у суді відповіли, що винні частково, решта осіб свою провину визнавала.

На запитання „Як дотримуються прав людини у місцях позбавлення волі?” 85,4 % засуджених відповіли, що права людини дотримуються, але їх необхідно розширити. Кілька засуджених до довічного позбавлення волі просять, щоб для них створили такі умови утримання, які б не сприяли деградації особистості, щоб усіляко