залишковими явищами травм черепа. Ця обставина зумовлює необхідність психіатричної допомоги злочинцям. Така ж допомога потрібна й іншим засудженим, оскільки із зростання часу перебування в тюремних камерах і серед них збільшуватиметься частка людей з різними формами розладів психічної діяльності. Такі розлади багато в чому визначають перелічені вище психологічні характеристики і психічні стани позбавлених волі довічно.
Типологія засуджених
Звернемося до більш поглибленої психологічної характеристики засуджених на довічне позбавлення волі. Їх психологічні особливості, що стали внутрішніми причинами вчинених злочинів, можуть проявитися і під час відбування покарання.
Серед засуджених можна виокремити кілька типів за провідними психологічними характеристиками.
Перший тип („застряваючий”) об’єднує злочинців, які складають 32,8 % в загальній сукупності обстежуваних. Для них характерні: висока образливість, застрявання на негативних переживаннях, відгородження і занурення в себе, що супроводжується формуванням афективно заряджених ідей. У них виявляються порушення контактів з реальністю, при цьому особисті відносини організовуються на базі уявлень, що слабо піддаються корекції. Реальне спілкування замінюється псевдоспілкуванням, вони можуть переносити свої переживання та претензії на оточуючих. Стосунки з іншими нестійкі, ці особи легко ображаються. В більшості випадків їм притаманні апатія, дратівливість, депресивні стани, занурення в себе, можливі порушення мислення, погана пам’ять і погана концентрація уваги. Емоційна сфера характеризується грубим спрощеним афектом.
Високий рівень напруги та дратівливості обумовлює їх неадекватну поведінку і пошук конфліктних ситуацій, веде до ускладнення міжособистісних контактів через нездатність висловити свої емоції прийнятним шляхом. Вони звичайно прагнуть утверджувати свою перевагу і використовувати оточуючих для досягнення власних цілей, будучи переконаними, що цілі не мають особистої значущості, а необхідні для загального блага. В клінічних випадках може спостерігатися наявність надцінних (паранойяльних) утворень на фоні маніакального афекту.
В цілому такі особи характеризуються як застрягаючі, збудливі, тривожно-навіюванні. Всі ці якості об’єднують цю категорію засуджених і визначають високий ступінь їх некерованості та імпульсивності. Їм властиві великі претензії, але дуже скромні досягнення. У більшості своїй засуджені цієї групи мають 8 класів освіти і низький рівень професійної кваліфікації. Вони, як правило, неодружені або розлучені, на момент здійснення вбивства не працювали, більшість з них раніше судимі за злочини проти особи.
У засуджених першої групи за вбивство, пов’язане з розбоєм, таких осіб виявлено 50,0 %, за вбивство на грунті побутових відносин - 36,4 %. На основі скоєних вбивств виявлено такий розподіл цих засуджених: одне вбивство -27,3 %, два - 31,8 %, а три і більше - 40,9 %. Серед тих, хто скоїв одне вбивство, не виявлено схильних до суїциду, а у випадках двох вбивств, схильних до суїциду - 9,1 %, трьох і більше -7,3 %. Отже, загальна питома вага суїцидальних осіб серед представників першого типу - 36,4 %.
Раніше судимі особи першого типу, що відбували покарання у колоніях суворого режиму, прагнули посісти лідируюче становище, і тому вони або входили до груп з негативною спрямованістю (більшість „розбійників”), або були активними членами самодіяльних організацій (практично всі злочинці, які вчиняють вбивство на грунті побутових відносин). І в тому, і в іншому випадку їх поведінка носила цілком певний характер, спрямований на утвердження свого авторитету. Це не поширюється на осіб, що вчинили вбивство, пов’язане із згвалтуванням. Їх статус багато в чому був приречений специфічним для цієї категорії осіб способом пристосовування, і вони часто були вимушені займати позицію відчужених.
Другий тип („ексцентричний”) об’єднує злочинців, яких можна назвати дивними й ексцентричними. Їх питома вага склала 41,8 % у загальній сукупності обстежуваних. Вони непередбачувані, імпульсивні, мають невисокий рівень освіти (8 - 10 класів), часто змінювали місце роботи. Більшість раніше були засуджені за злочини проти особи, на момент здійснення вбивства не працювали. Вони відзначаються підкресленим нонконформізмом (непокорою середовищу) і протиставленням своїх суб’єктивних настановлень, поглядів і думок оточенню, а деякі відзначаються мінімальною пристосовністю до зовнішніх соціальних вимог і дуже гостро реагують на конфліктні ситуації. Їх індивідуалізм лише поглиблюється при протидії оточенню. Корекція їх поведінки надзвичайно важка.
Цей тип характерний для осіб з вираженою тенденцією ставитися до оточення з недовірою, сприймати його як джерело потенційної небезпеки. Постійне відчуття загрози спонукає їх до превентивного нападу. Такий стереотип поведінки свідчить про патологічні ознаки соціальної дезадаптації, повну неспроможність оцінювати свої дії. Вони можуть бути винятково дратівливими, напруженими. Емоційна нестійкість і поєднання її з високим ступенем напруги призводить до вибуху агресії, спрямованої на об’єкт, не здатний чинити опір. Їх часто характеризують як осіб, що мають складні сексуальні проблеми.
Серед злочинців другого типу засуджених за вбивства, пов’язані з розбоями, виявлено 42,8 %; на грунті побутових відносин - 32,2 %; пов’язаних із згвалтуваннями - 25,0 %. За кількістю скоєних вбивств виявлено такий розподіл цих засуджених: одне вбивство - 28,6 %, два - 42,8 %, три і більше - 28,6 %. Серед тих, хто скоїв одне вбивство, 14,3 % схильні до суїциду, у випадках двох вбивств схильних до суїциду 7,4 %, трьох і більше - 17,8 %. Отже, загальна питома вага схильних до суїциду серед осіб другого типу 39,5 %.
Раніше судимі особи другого типу, відбуваючи покарання у колоніях суворого режиму, там мали, як правило, невисокий статус у відносинах з іншими засудженими. Вони рідко серйозно порушували режим, мали стягнення і не мали заохочень, прагнули уникати конфліктів, проте через особливості особистості бурхливо реагували на образи і довго пам’ятали їх.
Третій тип („неадаптований”). Засуджені цього типу характеризуються поганою соціальною