На відміну від злочинців першого і другого типу, питома вага цієї категорії осіб склала 11,9 % у загальній сукупності вбивць. Це ухильні, злопам’ятні, вимогливі, ворожі та недовірливі люди. Для них характерне неприязне ставлення до жінки. Схильність до асоціальної поведінки зростає за рахунок поєднання зневаги морально-етичними нормами, звичаями, правилами, заборонами із здатністю до стійкої реалізації цієї тенденції. Суб’єкти такого типу, як правило, відзначаються похмурістю, схильністю до наполегливих заперечень; вони важкі і неприємні у спілкуванні. Це застряваючі, незрілі особи зі схильністю до зловживання алкоголем, який є одним з основних засобів зняття емоційно-дискомфортного стану. Про свою фізичну й емоційну скруту говорять неясно, схильні до негативних реакцій, пов’язаних з постійно пригнічуваною ворожістю, найбільш характерні стани пов’язані з дратівливістю, нервозністю; можлива тривога і нав’язлива поведінка.

Засуджені цього типу зазнають труднощів у контактах, прагнуть уникати відносин з іншими, триматися самотньо. Вони збудливі й ранимі. Суб’єктивно сприйнята цією категорією вбивць образа на фоні завищеної самооцінки стає основною причиною неадекватної поведінки. Виникнення незначних конфліктних відносин починає сприйматися як втрата „реальних” стосунків, загострене відчуття справедливості, яке в поєднанні із завищеною самооцінкою призводить до остаточної втрати здатності контролювати конфліктну ситуацію.

Тому не випадково, що серед обстежуваних злочинців третього типу засуджених за вбивство, пов’язане з розбоєм, було виявлено лише 12,5 %, тоді як на грунті побутових відносин - 50,0 % і пов’язаних із згвалтуванням - 37,5 %. Збільшення питомої ваги осіб, які вчиняють вбивства на грунті побутових відносин, і зниження їх кількості у випадках, пов’язаних із розбоєм, у загальній структурі розподілу засуджених третього типу є додатковим свідченням того, що одним із основних мотивів вбивства є захист злочинцями свого спотвореного уявлення про чоловічу роль. Уявлення про чоловічу роль є у представників цього типу засуджених настільки життєво важливою основою їх існування, що загроза її втрати стає підставою здійснення серії вбивств.

За кількістю вбивств виявлено такий розподіл цих засуджених: одне вбивство – 50 %, два - 37,5 %, три і більше - 12,5 %. Схильних до суїциду серед осіб цього типу не виявлено.

Четвертий тип („безвідповідальний”). Особи, які належать до нього, мають тенденцію до надмірної активності та імпульсивності, безвідповідальності і недовіри. Питома вага цієї категорії засуджених склала 7,6 % у загальній сукупності обстежуваних. Вони поєднують в собі збудливість, циклічність настроїв і станів, характеризуються аморальністю, схильністю до обману. Для задоволення своїх бажань і честолюбства можуть витрачати масу енергії і зусиль, проте не можуть взяти на себе якісь обов’язки і відповідальність. У поверхових контактах іноді можуть справляти сприятливе враження. Вони лише зовні доброзичливі, в основі їх поведінки лежить егоцентричність.

Їхня зневага існуючими правилами і звичаями, протест проти моральних норм реалізуються активно, часто без жодної корекції поведінки у випадку, якщо їм щось загрожує. Ці особи відзначаються гіперактивністю, імпульсивністю, низьким самоконтролем, безвідповідальністю і ненадійністю. Вони екстравертовані, амбітні, дратівливі, можуть відчувати напругу й тривогу.

З урахуванням особистості і поведінки засуджених за вбивства і їх типологічної приналежності можна запропонувати деякі методичні рекомендації.

1. Основна спрямованість психолого-педагогічних заходів щодо організації роботи з особами, яким вища міра кримінального покарання в порядку помилування замінена довічним позбавленням волі, має бути пов’язана із запобіганням їх агресії стосовно представників адміністрації колонії, інших засуджених і самих себе, усвідомленням своєї вини і каяттям на цій основі, зосередженням на власних духовних і етичних проблемах, виробленням прагнення компенсувати, наскільки це можливо, завданої ними шкоди.

2. Необхідно посилити психологічну службу за місцем відбування ними покарання. Робота психолога не повинна обмежуватися констатацією психологічних особливостей того чи іншого злочинця, а має носити активний психокорекційний і психотерапевтичний характер.

3. Необхідно проводити виховну роботу із засудженими на довічне позбавлення волі в залежності не тільки від того, до якого типу з числа описаних вище вони належать, але й від характеру самого вбивства: побутового, пов’язаного з розбоєм, згвалтуванням, з хуліганством, а чи найманого, а також від кількості жертв, способу скоєння злочину, проявів жорстокості і садизму.

4. Оскільки провідною рисою особи серійних вбивць є висока тривожність, до них бажано проявляти витримане ставлення, забезпечувати їх соціальну і психологічну визначеність з урахуванням властивостей особи та її типологічної приналежності.

5. Оскільки чимало вбивць є рабами своїх пристрастей, відтак вони не уміють управляти ними та тверезо оцінювати ситуації, що виникають у житті, а також власні переживання, важливим психологічним завданням є виховання самоконтролю у цієї категорії засуджених і здатності своєчасно вийти з-під криміногенної чи конфліктної ситуації. Така залежність часто створює враження випадковості скоєного вбивства, що практично ніколи не відповідає психологічним реаліям.

6. Вельми важливим є своєчасне виявлення і нейтралізація психічних станів, здатних викликати дії суїцидального характеру. Особливої уваги заслуговують злочинці, що вчинили три і більше вбивств, оскільки серед них виявлено максимальну кількість осіб, схильних до суїциду.

7. Така особливість вбивць, як нездатність контролювати свою поведінку (що особливо характерно для злочинців, що належать до другого типу), пояснює їх прагнення (на рівні несвідомого) до зовнішнього контролю своїх нестійких психічних станів. Цю обставину необхідно використовувати в процесі проведення психолого-педагогічних заходів, спрямованих на зниження рівня емоційної нестійкості і стабілізацію їх психічних станів, на завоювання довіри і встановлення співпраці з засудженими.

8. Окремі