Реферат на тему:

Соціально-психологічні детермінанти інноваційної культури в гуманітарному вищому навчальному закладі

Однією з основних причин неефективного здійснення державної інноваційної політики є вкрай малі обсяги нововведень навіть у тих галузях, які зазвичай розглядаються як інноваційні, у тому числі й у сфері людського капіталу (освіта, наука, культура, екологія). (Тим часом у Західній Європі саме в інноваційних галузях створюється та реалізується понад 80 % інновацій [1, с. 43]). Причини такого становища мають переважно техніко-економічний характер і зовсім не стосуються здатності сприймати інновації особистістю чи спільнотою, тобто мова повинна йти про феномен інноваційної культури.

В умовах становлення та розвитку економіки інформаційного типу якісно новим ресурсом стають творчі здібності людей, здатних постійно генерувати нові ідеї, розробляти передові технології. Важливим чинником формування бажаних параметрів інноваційного ресурсу, з огляду на довгострокове зростання культурних, соціально-економічних, творчих стандартів суспільства, необхідно розглядати не стільки економічну, скільки соціальну політику, спрямовану на розвиток творчих здібностей громадян, формування відповідного рівня інноваційної культури [2].

Аналіз наукових праць, присвячених проблемам інноваційного розвитку та інноваційних технологій у системі вищої освіти [3 – 10], свідчить про недостатнє вивчення особливостей формування інноваційно активної особистості та інноваційної культури як науково-педагогічних працівників, так і студентів.

Відтак, метою нашого дослідження було встановлення соціально-психологічних детермінант інноваційної культури в гуманітарному вищому навчальному закладі. Об’єкт дослідження – інноваційна культура науково-педагогічних працівників і студентів соціономічних спеціальностей. Предмет дослідження – індивідуально-психологічні якості особистості науково-педагогічних працівників і студентів та фактори медійної освіти, що впливають на рівень їх інноваційної культури.

Основна гіпотеза дослідження полягала в припущенні існування залежності інноваційної культури науково-педагогічних працівників і студентів від особистісних чинників та факторів медійної освіти.

При виконанні дослідження вирішувались такі завдання:

· аналіз значення, поняття, змісту та функцій інноваційної культури;

· оцінка тих індивідуально-психологічних якостей особистості науково-педагогічних працівників і студентів, що визначають рівень їх інноваційної культури в гуманітарному вузі;

· встановлення мультифакторних залежностей рівня інноваційної культури та найбільш значущих особистісних чинників, що впливають на її формування і розвиток;

· розробка напрямків підвищення рівня інноваційної культури науково-педагогічних працівників і студентів гуманітарного вузу;

· визначення перспектив подальших досліджень проблеми.

Методологічну й теоретичну базу дослідження складають структурні компоненти особистості науково-педагогічного працівника і майбутнього випускника гуманітарного вузу [11], аксіологічний та структурно-функціональний підхід до розуміння сутності інноваційної культури, методологічні принципи інноваційних технологій в сучасному гуманітарному вузі [10].

Методи досліджень

Індивідуально-психологічні якості особистості науково-педагогічних працівників і студентів гуманітарного вузу досліджувалися за спеціально розробленими опитувальниками, до яких увійшли найважливіші якості з точки зору формування та впливу на інноваційну культуру (відповідно, 26 та 22 якості). Досліджуваним пропонувалось визначити за 10-бальною шкалою важливість певної якості для науково-педагогічного працівника і студента та їх наявність. Оцінка здійснювалась за принципом: чим вищий рівень самооцінки у балах, тим більша важливість і наявність певної якості у досліджуваного.

До дослідження було залучено 16 штатних науково-педагогічних працівників та 35 студентів III – IV курсів економіко-юридичного факультету гуманітарного вузу (психологи, менеджери, юристи).

При аналізі матеріалів досліджень враховувалися, за експертною оцінкою, фактори медійної освіти. Опрацювання результатів досліджень здійснювалося за допомогою пакету багатомірних програм спеціального призначення – Statistica (версія 6).

Наукова новизна дослідження полягає у встановленні мультифакторних залежностей рівня інноваційної культури та найбільш значущих особистісних чинників, що впливають на її формування і розвиток. Теоретичне значення роботи: встановлено провідні соціально-психологічні детермінанти, що визначають рівень інноваційної культури науково-педагогічних працівників і студентів гуманітарного вузу.

Результати дослідження

Існує кілька точок зору щодо поняття інноваційної культури. Так, В. Балабанов під такою культурою розуміє особливу форму (різновид) загальнолюдської культури, що становить нову історичну реальність, яка виникла завдяки прагненню суспільства до духовного та матеріального самооновлення і яка є передумовою якісних змін життєдіяльності людей, найважливішим соціально-психологічним фактором суспільного розвитку [12, с. 388].

Інноваційна культура відображає не лише рівень розвитку інноваційних процесів, але й міру участі в цих процесах людей, їх задоволення від цієї участі. Вона забезпечує сприйнятливість людей до нових ідей, їх готовність і здатність підтримувати й реалізовувати інновації у всіх сферах життя [13].

Інноваційна культура – складова загальної культури людини поряд з національною, політичною, правовою, економічною, духовною, управлінською, корпоративною, інформаційною, педагогічною, професійною, методологічною та іншими видами культури [12, с. 389].

Інноваційна культура – це система цінностей, що відповідають інноваційному розвитку суспільства, держави, регіонів, галузей економіки, підприємств, установ, організацій і відображають індивідуально-психологічні якості, інші найважливіші соціальні цінності людини, які сприяють формуванню та розвитку інноваційно активної особистості [10].

Особливого значення феномен інноваційної культури набуває в системі вищої освіти у зв’язку з переосмисленням основних принципів побудови освітньо-виховного процесу, організації на новому рівні вузівської науково-дослідної роботи, осмисленням історичного минулого українського народу, поверненням до джерел національної ментальності та культурно-історичних традицій. Виходячи з цього, розвиток інноваційної культури передбачає чітке розуміння специфіки гуманітарної освіти, її цілей, змісту, засобів, форм і методів, розгляд гуманітарної освіти як процесу гуманоцентричного та культуроцентричного навчання і виховання, що має на меті засвоєння людиною пріоритетних цінностей культури, які складають ядро світогляду та невід’ємну складову особистісних переконань громадянина [5 – 7]. Отже, вища освіта переносить наголос з позитивного (наукового) знання на особистість і культуру для відновлення цілісної культури шляхом формування ціннісної свідомості особистості як носія, творця та субстрату культури [4]. Інноваційну культуру необхідно розглядати не тільки як результат, але і як спосіб діяльності та мислення людини. Така культура диктує кожній особистості принципи інноваційної моделі