Коефіцієнт множинної кореляції становить R=0,66, коефіцієнт детермінації – Д=43,34 % при високому рівні репрезентативності (р<0,01).

Мультифакторна залежність рівня інноваційної культури студентів має наступний вигляд:

у2=0,60х3+0,10х4 +1,18±1,44, (2)

де у2 - рівень інноваційної культури студентів, бали;

х3 - креативність, спрямованість до реалізації творчого потенціалу, бали;

х4 - рівень інформаційної культури, бали.

Коефіцієнт множинної кореляції становить – R=0,62, коефіцієнт детермінації – Д=37,94 % при високому рівні репрезентативності (р<0,00001).

Для підвищення рівня інноваційної культури науково-педагогічних працівників та студентів гуманітарного вузу необхідно враховувати сукупність наведених та інших факторів, які впливають на її формування. У концептуальному вигляді рівень інноваційної культури можна зобразити так:

Кі= ѓ(Оя, Сі, Пі, Тв, Тс, Мп, Гі, Уб), (3)

де Кі – інноваційна культура;

Оя – особистісні чинники науково-педагогічних працівників та студентів;

Ci – інноваційне медійне середовище сучасного ВНЗ;

Пі – інноваційна поведінка учасників освітнього процесу;

Тв – творчий потенціал викладача;

Тс – творчий потенціал студента;

Мп – методологічні принципи інноваційних технологій;

Гі – готовність викладачів та студентів до сприйняття та використання інновацій;

Уб – усунення психологічних бар’єрів в інноваційної діяльності.

В умовах діяльності сучасного ВНЗ для підвищення рівня інноваційної культури науково-педагогічних працівників і студентів слід створити належну інноваційну інфраструктуру, в якій необхідно мати інноваційній відділ, що є навчально-методичним та консалтинговим центром з питань інноваційної діяльності. Створення такого відділу передбачає забезпечення реалізації функцій: організаційної, навчально-методичної, експертної, консультативної, координаційної, інтеграційної, контролюючої, прогнозуючої, управлінської. Їх системна реалізація слугуватиме підґрунтям для вдосконалення інноваційної діяльності, підвищення рівня педагогічної майстерності, формування знань, умінь, навичок студентів та розвитку інноваційної культури всіх учасників навчально-виховного процесу. Отже, результативність інноваційної діяльності в галузі вищої освіти має розглядатися як функція оптимізації інноваційної культури та поведінки учасників освітнього процесу, зростання творчого потенціалу викладачів і студентів, їх готовності до сприйняття та використання інновацій, дотримання методологічних принципів та усунення психологічних бар’єрів в інноваційній діяльності.

Перспективи подальших соціально-психологічних досліджень інноваційної культури в сучасному гуманітарному ВНЗ полягають в інтегрованому дослідженні та цілісному прагматичному втіленні в інноваційній діяльності психолого-педагогічних, психогігієнічних та духовно-світоглядних аспектів в умовах гуманізації освіти, що сприятиме вирішенню пріоритетних проблем, пов’язаних з розвитком вищої школи України.

Висновки

1. В сучасній соціально-психологічній та психолого-педагогічній літературі проблематика інноваційного розвитку, інноваційних технологій та формування інноваційної культури в системі вищої освіти досліджена недостатньо. Особливого значення феномен інноваційної культури набуває у вищій школі у зв’язку з переосмисленням принципів побудови освітньо-виховного процесу, організацією науково-дослідницької роботи, переоцінкою історичного минулого українського народу, поверненням до джерел національної ментальності та культурно-історичних традицій соціуму.

2. Інноваційна культура є складовою загальної культури особистості, побудованої на певній системі цінностей та ідеалів, принципах інноваці-йної моделі поведінки людини. Вона реалізується шляхом системного формування ціннісної свідомості особистості як носія, творця та субстрату культури за допомогою повномасштабного включення психологічних механізмів інтеграції особистості в культурне медійне середовище.

3. Розуміння сутності інноваційної культури особистості можливе на основі аксіологічного та структурно-функціонального підходів. При першому ця культура розглядається як система цінностей на даному етапі інноваційного розвитку суспільства; при другому – як певна система матеріальних та ідеальних елементів, відображених у свідомості й поведінці особистості, в єдності з їх реальним функціонуванням.

4. Інноваційна культура особистості формується двома шляхами: стихійно і в результаті цілеспрямованої діяльності держави, соціальних інститутів, громадських організацій, науково-педагогічних колективів. Саме другий шлях повинен домінувати в контексті цілеспрямованої, послідовної, систематичної діяльності вказаних структур з формування певної системи інноваційних знань, умінь та навичок, системного мислення і позитивних почуттів особистості.

5. Серед індивідуально-психологічних якостей науково-педагогічних працівників гуманітарного ВНЗ, що визначають рівень їх інноваційної культури за критерієм важливості, найвагомішими є: загальна професійна компетентність та ерудиція, самостійність, незалежність та оригінальність суджень, високий інтелект та аналітичний склад розуму, високий ступінь зацікавлення власною справою, пошук нових методів і прийомів роботи, духовний рівень особистості.

За фактичною наявністю певних якостей у професорсько-викладацького складу найбільш значущими є такі характеристики, що впливають на інноваційну культуру: вміння знаходити підхід до студентів, легко налагоджувати спілкування, критичність та об’єктивність у самооцінках, високий ступінь зацікавлення власною справою, наполегливість у досягненні власних цілей, високий рівень духовної культури, інтелігентність, порядність, тактовність у навчально-виховній та науково-дослідницькій діяльності.

6. За критерієм важливості індивідуально-психологічних якостей, що визначають рівень інноваційної культури студентів гуманітарного ВНЗ, найбільш значущими є характеристики: високий інтелект, аналітичний склад розуму, підвищений інтерес до нового, невідомого, наполегливість у досягненні власних цілей, самостійність, незалежність, оригінальність суджень, терпимість та увага до думки інших, уміння передбачати та прогнозувати. За фактичною наявністю у студентів певних якостей, що впливають на їх інноваційну культуру, найвагомішими є: наполегливість у досягненні власних цілей, підвищений інтерес до нового, невідомого, терпимість та увага до думки інших, уміння передбачати й прогнозувати, критичність та об’єктивність у самооцінках, постійний інтерес до розширення професійного та культурного світогляду.

7. Для підвищення рівня інноваційної культури в гуманітарному ВНЗ доцільно створити належну інноваційну інфраструктуру, що має бути навчально-методичним і консалтинговим центром з питань інноваційної діяльності, в рамках якого забезпечуються організаційна, навчально-методична, експертна, консультативна, координаційна, контролююча, прогнозуюча, інтеграційна та управлінська функції. Їх системна реалізація є підґрунтям для вдосконалення інноваційної діяльності, підвищення педагогічної майстерності, формування сталих умінь і навичок студентів, розвитку відповідного рівня інноваційної культури учасників навчально-виховного процесу у гуманітарному вузі.

Література:

1. Соловьев В. П. Исходные условия осуществления государственной инновационной политики Украины // Инновации, 2002. – № 7 (54).

2. Иноземцев В. Очерки истории экономической общественной формации. – М.: Таурус Альфа, Век, 1996. – 400 с.

3. Амитан В. Н., Киклевич Ю. Н.,