Реферат на тему:
Соціально-психологічні фактори формування cамооцінки майбутніх керівників підрозділів МВС
Серед найважливіших утворень у структурі спрямованості особистості, що визначає її ставлення до об’єктів соціального оточення, є ціннісні орієнтації та самооцінка. Вивчення суті та функцій ціннісних орієнтацій вважається частиною значно ширшої проблеми – самооцінювання, що формулюється як „образ Я” (а це один з найдійовіших регуляторів поведінки особистості) і формується в процесі діяльності особистості в результаті відображення і засвоєння соціальних цінностей.
Формування адекватної самооцінки, ціннісних орієнтацій та особистісних якостей завжди було важливою психологічною, філософською і соціальною проблемою.
Особливого значення формування самооцінки та ціннісних орієнтацій набуває в процесі виховання майбутніх працівників правоохоронних органів, котрим доведеться керувати людьми, забезпечуючи законність і правопорядок. Особливо важливим є формування у таких фахівців самосвідомості на засадах загальнолюдських цінностей і такий її розвиток, щоб у майбутньому особистість відчула себе самореалізованою.
Методика і організація дослідження
Визначення рівня самооцінки, особливостей її формування в залежності від різнопланових соціально-психологічних чинників ми провели серед курсантів перших курсів Національного університету МВС України (НУВС). Для порівняння було проведено аналогічне дослідження й серед студентів Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого. Бралася до уваги та обставина, що навчальні групи курсантів НУВС складаються лише з юнаків віком від 18 до 21 року, до того ж першокурсники цього ВНЗ перебувають на казарменому становищі, а навчальні групи студентів-юристів складаються як з юнаків, так і з дівчат. Загальна кількість курсантів НУВС, що взяли участь у дослідженні, склала 144 особи, студентів-юристів – 182 особи.
У дослідженні самооцінки і тих і тих груп використовувалися ті ж самі методики: соціометрія, особистісний диференціал, запропонований Є. Бажиним та А. Еткіндом, дослідження ціннісних орієнтацій за методокою М. Рокича.
Аналіз результатів дослідження
Зміни соціального устрою в пострадянських суспільствах призвели до значних трансформацій у життєдіяльності соціальних інститутів і суспільних структур. Але, можливо, в ситуації, що склалася, важливим є не тільки аспект змістових змін, що відбуваються в соціумі, але й сам факт зміни старих засад. Такі процеси не проходять безболісно, адже вони зачіпають сутнісні, глибинні струни людської природи.
Розвиток суспільства – не абстрактний хід історії; він передбачає активне прилучення кожного індивіда до суспільних процесів. Ця участь базується на суспільних цінностях, що пройшли крізь „сито” власного досвіду індивіда, обумовлюється вихованням людини, її оцінкою того, що відбувається, і, в результаті, позначається на індивідуальних цінностях. Серед елементів внутрішнього світу особи вони, разом із самооцінкою, самоставленням, ціннісними орієнтаціями, а також життєвими настановленнями, є чи не найважливішими.
Аналізуючи експериментальні дані й теоретичні дослідження у сфері становлення особистості професіонала, можна зробити висновок, що для ефективної роботи правоохоронців важливого значення набуває не тільки брак протипоказань до роботи в органах МВС, але й наявність у структурі особистості необхідних якостей і, головне, наявність потреб, інтересів, мотивів, цінностей та ідеалів, які сприяють процесові адаптації в новому соціальному середовищі і прискорюють ідентифікацію працівника зі своєю професією [1; 7]. Вплив на особистість соціально-психологічних чинників професійної діяльності є одним із найсуттєвіших, оскільки ці чинники впливають на сутнісні ознаки людини та ключові аспекти її життєдіяльності. Вони не тільки можуть сприяти формуванню специфічного стилю комунікації, але й призводити до викривлення соціальних та особистісних якостей людини. Саме з цим викривленням пов’язана професійна деформація особистості. Ймовірність її посилюється під впливом таких специфічних норм військової служби, як єдиноначальність і сувора підпорядкованість молодших старшим. Оскільки вік студентів і курсантів перших трьох курсів припадає на один з найскладніших етапів психічного розвитку, коли в особистості інтенсифікуються процеси свідомого управління собою, то актуальність створення умов для запобігання небажаному розвитку особистості майбутніх керівників правоохоронних органів набуває особливого значення. Чим виразніше виявляється у професійному середовищі посадова влада, субординація, розподіл посадових ролей та наголос на беззаперечність авторитету керівника, тим несприятливішим може бути перебування у цьому середовищі з точки зору ризику професійної деформації, особливо для молодої людини.
Крім того, аналіз досліджень С. Безносова [2], Г. Попової [18], В. Васильєва [4] та інших дозволяє говорити, що середовище, в якому діють співробітники правоохоронних органів, є переважно агресивним, а відтак воно може негативно впливати на їх особистісні характеристики. Це засвідчують несприятливі емоційні компоненти ставлення співробітників органів внутрішніх справ до системи службового соціального оточення, висока напруженість та агресивність контактів, що особливо боляче переживається більшістю співробітників ОВС (Г. Попова).
Сфера психічних феноменів, пов’язаних з особистісним самоставленням та самооцінкою, незважаючи на значну кількість наукових розвідок, вивчена ще недостатньо. Це робить вельми актуальними дослідження, спрямовані на одержання нових обґрунтованих даних, які уточнюють та поглиблюють знання про самооцінку як найважливіше особистісне утворення. Вивчення ціннісних орієнтацій, самооцінки студентів, а також соціально-психологічних факторів, що впливають на їх становлення, відкривають перед вихователями нові шляхи розвитку свідомої молодої людини, підвищення її активності та успішності в навчанні, реалізації творчого потенціалу.
Цілісна самооцінка особистості складається на основі самооцінок окремих сторін її психічного світу. Кожен з компонентів самооцінки відображає рівень знання і ставлення до них особистості та має свою динаміку розвитку. Процес становлення самооцінки не може бути остаточним, оскільки особистість постійно розвивається, а, отже, змінюється і її уявлення про себе, і розуміння себе, і емоційно-ціннісне ставлення до себе. Усе це призводить до зміни засобів виразу самооцінки, змісту, міри її участі в регуляції поведінки.
Самооцінка різних компонентів особистості може перебувати на різних рівнях стійкості, адекватності, зрілості.
