Аналіз результатів соціометричного дослідження серед студентів-юристів не виявив, як у групах курсантів, яскраво виражених статусних категорій. Це свідчить на користь нашого припущення щодо негативного впливу (як мінімум – на міжособистісні взаємовідносини курсантів) організації побуту та деяких компонентів навчального процесу.

Аналіз результатів тесту „Особистісний диференціал” та анкети „Самооцінка особистості” (С. Будасі) дав можливість відзначити, що у студентів з високим соціометричним статусом менша різниця рівня самооцінки, що визначалась за обома методиками, а для підтримання рівня самооцінки та інтегрального самоставлення студенти застосовують різноманітніші механізми (у курсантів з низьким соціометричним статусом переважно застосовувався агресивний захист та „фальсифікація” [23]). Аналіз анкетування за методикою „Самооцінка особистості” показав, що самооцінка студентів з високим соціометричним статусом є більш диференційованою, а у самооцінюванні студенти використовують більше особистісних якостей.

Порівняння результатів різних за статевим складом груп студентів-юристів (чоловічі та змішані групи) з результатами тестування курсантів виявило, що показники рівня та диференційованості самооцінки студентів груп чоловіків посідають проміжне місце між змішаними студентськими групами та групами курсантів НУВС. Це дає підстави зробити висновок, що склад групи (у даному випадку – статевий) теж впливає на самооцінювання і самоставлення особистості. Ми поділяємо думку А. Налчаджяна, що індивід, не зумівши утвердити у свідомості інших бажаний для себе власний образ, часто обирає інший шлях адаптації: формує несприятливу думку про іншого та соціальну групу, якщо вони не ставляться до нього бажаним чином [15, с. 460]. Але специфіка навчального закладу не дає курсантам можливості віддати перевагу товариству тих, хто підтримує їхній „Я-образ”. Тим більше, що курсанти першого року навчання живуть у казармах. Це може несприятливо вплинути на можливість гармонійного, творчого розвитку особистості.

Аналіз тестування ціннісних орієнтацій груп курсантів і студентських груп дав такі результати:

· спрямованість цінностей курсантів першого і другого курсів змінюється з орієнтації на спілкування і на себе до орієнтації на справу і професійну діяльність. Змінюється спрямованість цінностей групи вбік професійної діяльності (до категорії цінностей з високою значимістю увійшли „цікава робота”, „активне життя”, „чесність”). Але турбує низька значимість в ієрархії цінностей таких якостей, як „терпимість до поглядів і думок інших”, „чуйність” і „альтруїзм”;

· у студентських „чоловічих” групах до складу цінностей, що мають важливе значення, входять, поряд із „здоров’ям” (однаково важливо для всіх груп без винятку) та „наявністю хороших і вірних друзів”, ще й „матеріально забезпечене життя”, „життєва мудрість” та „активне, діяльне життя”. Низьку значимість мають цінності, зорієнтовані на щастя інших, творчість, розвиток, пізнання. Цінності „чесність”, „терпимість до поглядів інших” мають середній рівень значимості;

· у студентських „змішаних” групах високу значимість, поряд із „здоров’ям” та „наявністю хороших і вірних друзів”, мають такі ціннісні орієнтації, як „любов”, „щасливе сімейне життя” і „впевненість у собі”. Отже, можна відзначити вплив присутності у складі груп дівчат на спрямованість групи взагалі на життєві та сімейні цінності, а не на професійну діяльність, як у випадку із групами курсантів.

Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок, що проблему самооцінки, самоставлення і спрямованості людини слід розглядати в контексті дослідження особистості в цілому. Предметом такого дослідження має бути вивчення психологічної структури особистості. Окремі її складові в узагальненій формі характеризують та оцінюють цілісний її досвід.

Цінність взагалі та ціннісні орієнтації зокрема характеризують сферу дійсності, що є найважливішою для суб’єкта: через неї він визначає уявлення про своє „Я”. Тобто, цінності та ціннісні орієнтації, як складові самоставлення і самооцінки, характеризують, з одного боку, сферу дійсності, яка є найважливішою для суб’єкта, а з іншого – особливості уявлення особистості про себе, що є складовою образу „Я”.

На формування самооцінки, самоставлення, спрямованості впливають різні соціально-психологічні фактори. З метою запобігання створення умов для деструктивного розвитку особистості курсантів та формування високої адекватної самооцінки, розвитку у них точності міжособистісного сприймання вважаємо за доцільне розробити та запровадити психолого-виховні заходи з урахуванням специфіки навчального закладу. Адекватність самооцінки курсантів має зростати внаслідок подальшого розвитку критичності і самокритичності, уміння аналізувати вчинки, правильно оцінювати результати навчальної діяльності та критичного оцінювального ставлення до своєї позиції в системі міжособистісних стосунків у колективі.

Література:

1. Андронов В. П. Психологические основы формирования профессионального мышления. – Саранск: Изд-во Мордовского ГУ, 1991. – 82 с.

2. Безносов С. П. Особенности деятельности сотрудников органов внутренних дел // Психологическое обеспечение трудовой деятельности. / Под ред. А. А. Крылова, Л., 1987. С. 69 – 74.

3. Вайсман Р. С. Феномен „социальной апперцепции” в групповой деятельности // Cб.: Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. – М., 1979.

4. Васильев В. Л. Юридическая психология. – М.: Юридическая литература, 1991, Гл. III, с. 104 – 109.

5. Джемс У. Психологія. – М., 1991. – 412 с.

6. Захарова А. В. Структурно-динамическая модель самооценки // Вопросы психологии, №1, 1989. С. 5 – 14.

7. Зотова О. И., Бобнева М. И. Ценностные ориентации и механизм социальной регуляции поведения // Методологические проблемы социальной психологии. – М.: Наука, 1975. – С. 241 – 255.

8. Іванова О. В. Про дослідження соціально-психологічної адаптації курсантів у ВЗО МВС України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К.: РВВ КІВС, 1999. – № 4. – С. 154 – 158.

9. Коломинский Н. Л. Развитие личности учащихся вспомогательной школы. – К.: Радянська школа., 1978. – 87 с.

10. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск, 1976. –