поєднання людини зі світом в єдину систему; довіра допомагає злиттю у сприйнятті людиною минулого, сьогодення і майбуття в цілісний акт; довіра створює ефект цілісності буття людства; довіра допомагає виникненню ефекту цілісності особистості; крім цього, за участю довіри встановлюється міра співвідношення своєї поведінки, прийнятого рішення, поставлених завдань як світові, так і самому собі.
Як бачимо, довірче спілкування відіграє важливу роль фактора, який визначає відносини людей практично у всіх соціальних ситуаціях і соціальних інститутах: в сім’ї, школі, ВНЗ, на виробництві тощо. Воно має вагоме значення у формуванні взаємовідносин між батьками і дітьми, у шлюбно-сімейних відносинах, у взаєморозумінні вчителя і учня, лікаря і хворого, керівника і підлеглого…
Таким чином, високорозвинені соціально-психологічні функції довіри між членами групи завжди матимуть важливі наслідки для життєдіяльності і функціонування; в цих умовах виникає: 1) відкритий обмін поглядами і думками з суттєвих питань; 2) коректніша постановка цілей і завдань; 3) вища мотиваційна діяльність; 4) позитивно налаштована самооцінка і впевненість у собі; 5) високо розвинений рівень соціальної взаємодопомоги (матеріальної, психологічної, духовної).
Література:
1. Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. – Л., 1965.
2. Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как личности. – Л., 1970.
3. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер. – М., 1991.
4. Дорофеев В. А., Головина А. В. Доверительное пространство школы // Инновационная школа. – 1997. - № 3. - С. 7 - 9.
5. Куницына В. Н., Казарина Н. В. Межличностное общение. Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001. - С. 544.
6. Налчаджян А. А. Социально-психологическая адаптация личности. – Ереван, 1988.
7. Наумова Н. Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. – М., 1985.
8. Немов Р. С. Психологические условия эффективности воспитания в коллективе // Вопросы психологии. – 1976. - № 6.
9. Обозов Н. Н. Межличностные отношения. – Л., 1979.
10. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. – Киев, 1990.
11. Ратайчак З. Человек как субъект общественной жизни. Варшава -Краков, 1983, с. 85 - 102.
12. Сафонов В. С. Особенности доверительного общения: Автореф. дис. – М., 1978.
13. Скрипкина Т. П. Психологические особенности доверия к людям в старшем школьном возрасте: Автореф. дис. – М., 1984.
14. Скрипкина Т. П. Психология доверия. – М., 2000. – С. 264.
15. Столин В. В. Самосознание личности. – М., 1982.
16. Giffin K., Patton B. R. Personal communication of human Relations // Columbus Ohio. – 1974.
17. Goier P. Distrust as a practical problem // J. of social Philosophy. – 1992. – V. 23.
18. Smith D. Communication research and ides of process // Speech Monograh. – 1972. – V. 39.
19. Toch M., Meclean J. Perception and Communication. A Transactional View // Audio-Visual Communication Review. – 1967. – V. 10.
20. http://www.politik.org.ua