Водночас видається можливим визначити й „універсальні” регулятори політичної свідомості виборців: такими, як нам здається, є, у першу чергу, механізми ідентифікації (передусім політичної), приєднання до більшості, конформності, соціальної категоризації тощо. В контексті вітчизняних політичних реалій важливими соціально-психологічними механізмами, здатними підвищити електоральну активність громадян, є механізми, спрямовані на відтворення виборцями суб’єктивного образу „ідеального майбутнього”. Серед них потрібно відзначити політичний оптимізм, віру, почуття громадянського обов’язку тощо.

За умов домінуючого, за висловом Г. Дилигенського, „стихійно-раціонального” типу політичної свідомості вітчизняного електорату, дещо меншу роль можуть відігравати механізми раціональної оцінки громадянами політичної ситуації та її подальшого перебігу. У такому розумінні сам раціональний вибір, на нашу думку, є, скоріше, раціонально-інтуїтивним, тоді як у країнах західних демократій прагматичне (раціонально-поведінкове) голосування є основою політичної активності громадян.

Такий аналіз проблеми концентрує подальшу увагу насамперед на визначенні тих механізмів, що „працюють” в сучасному українському політичному просторі. Ці дослідження мають не тільки істотну теоретично (суто наукову) цінність, але й важливе практичне значення. Урахування соціально-психологічних механізмів політичної свідомості виборців надасть, у першу чергу, можливість підвищити виборчу активність громадян, усвідомити основні потреби і прагнення українського виборця.

Література:

1. Абульханова-Славская К. А, Гордиенко Е. В. Представления личности об отношении к ней значимых других // Психологический журнал, 2001, том 22, №5. - с. 38 – 47.

2. Адорно Т. Исследование авторитарной личности. – М.: Академия исследований культуры, 2001. – 416 с.

3. Андреева Г. М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студ. психол. и пед. спец. вузов. - 2.изд., перераб. и доп. - М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.

4. Андреева Г. М., Богомолова Н. Н., Петровская, Л. А. Современная социальная психология на Западе (теоретические направления). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978, 271 с.

5. Бурлацкий Ф. М., Галкин А. А. Современный Левиафан: Очерки политической социологии капитализма. – М.: Мысль, 1985. – 384 с.

6. Вишняк О. І. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи: Автореферат дис. докт. соц. наук. – K., 2001.

7. Голосов Г. В. Поведение избирателей в России: теоретические перспективы и результаты региональных выборов // Полис, 1997, №4, с. 44-56.

8. Гулевич О. А., Онучин А. Н. Изучение эффектов межгруппового восприятия // Вопросы психологии, 2002, № 3.- с. 132 – 145.

9. Захарова Ю. Б. О моделях психологической защиты на уровне межгруппового взаимодействия // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. – Психология, 1991, № 3. - с. 11 – 17.

10. Казміренко В. П. Провідні поняття і питання теоретичного обґрунтування психологічної феноменології вибору // Усна доповідь на річному звіті Інституту соціальної та політичної психології АПН України, 2002 р.

11. Лабковская Е. Б. Психологические детерминанты поведения избирателей в ситуации политических выборов: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05. – СПб., 1996. – 21 с.

12. Леонтьев Д. А. Психология смысла: Природа, структура и динамика смысловой реальности. - М.: Смысл, 1999. – 486 с. - (Фундаментальная психология).

13. Мелешкина Е. Ю. Региональная идентичность как составляющая проблематики российского политического пространства // Социологические исследования, 1998. - № 4, с. 94-98.

14. Перспективы социальной психологии / Пер. с англ. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 688 с. (Серия „Мир психологии”).

15. Фармер М. Рациональный выбор: теория и практика. // Полис – Политические исследования, 1994, № 3, с.13-26.

16. Фрейд А. Психология “Я” и защитные механизмы. (Пер. с англ.) – М.: Педагогика-Пресс, 1993. – 144 c.

17. Штроо В. А. Исследование групповых защитных механизмов // Психологический журнал, 2001, том 22, № 5. - с. 5 – 15.

18. Ядов В. А. О диспозиционной регуляции социального поведения // Методологические проблемы социальной психологии. М., 1975. С. 89–105.

19. Berelson, B., Lazarsfeld, P., and McPhee, W. Voting. Chicago, 1954. – 395 p.

20. Campbell, A., Converse, P.F., Miller, W.F., and Stokes, D.E. The American Voter. – New York, 1960. – 360 p.

21. Campbell, A., Gurin, G., and Miller, W.E. The Voter Decides. Evanston, 1957. – 390 p.

22. Downs, A. An Economic Theory of Democracy. N.Y., 1957, p. 57.

23. Fiorina, M. Retrospective Voting in American National Elections. New Haven: Yale University Press, 1981.

24. Green, D.P., and Shachar, R. Habit Formation and Political Behaviour: evidence of Consuetude in Voter Turnout. In: British Journal of Political Studies, 2000, Volume 30, pp. 561 – 573.

25. Lazarsfeld, P. F, Berelson, B., and Gaudet, H. The People’s Choice. New York: Columbia University Press, 1948.

26. Lipset, S.M., and Rokkan, S. Cleavage Structures, Party Systems and Voter Alignments. In: S.M. Lipset and S. Rokkan (Eds.) Party Systems and Voter Alignments. New York: Free Press, 1967.

27. Merriam, Ch. New aspects of politics. Chicago, 1970.

28. Rosenberg, S.W., Bohan L., McCafferty, P., and Harris, K. The Image and the Vote: The Effect Of Candidate Representation on the Voter Preference. In: American Journal of Political Science, Vol. 30, 1986, р. 108 – 127.

29. Turner, J. C. Rediscovering the Social Group: A Self-Categorization Theory. Oxford: Basil-Blackwell, N.Y., 1987.

30. http://www.politik.org.ua