Реферат на тему:
Соціально-психологічні моделі поведінки політичних лідерів
Процеси суспільно-політичних трансформацій, що відбуваються в нашій країні, сприяють підвищенню уваги до проблеми політичного лідерства. Водночас варто зауважити, що традиційно у вітчизняній науці в якості суб’єкта політики інтенсивно досліджувався чоловік, тоді як тема політичної діяльності жінок донедавна не викликала особливого інтересу. Назрілі в суспільстві питання гендерної рівності, а також поява яскравих жінок-лідерів та бажання самих жінок брати активну участь у суспільно-політичному житті країни спричинили виникнення інтересу з боку соціальної психології до питань щодо ефективності виконання лідерських ролей чоловіками й жінками, про лідерський стиль поведінки, імідж лідерів (чоловіків і жінок), а також про окремі аспекти сприймання лідерів різної статі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми, проводився нами в трьох основних напрямах: 1) з’ясування переліку основних критеріїв, які сучасна соціальна психологія пропонує для оцінки політичних лідерів; 2) узагальнення наукових даних щодо типових гендерно-психологічних відмінностей чоловіків та жінок; 3) визначення міри розробки в науковій літературі проблеми політичного лідерства у гендерному вимірі.
Проведений аналіз дозволив виявити наступне:
1. На основі аналізу наукових джерел з питань політичного лідерства та узагальнення рис, які визначаються вченими як притаманні лідерам, ми виділили перелік основних критеріїв, які сучасна соціальна психологія пропонує для оцінки політичних лідерів. Такими критеріями виявились: ступінь домінування, спрямованість, психодинамічні характеристики політичних лідерів, інтелектуально-когнітивні, емотивні, морально-вольові, комунікативні характеристики політиків. Водночас встановлено, що гендерний критерій при оцінці політичних лідерів враховувався недостатньо. Для того, щоб створити соціально-психологічну модель гендерної поведінки політичного лідера, необхідно з’ясувати гендерні компоненти цієї моделі.
2. На рівні буденної свідомості існує певний континуум гендерних ознак чи якостей, притаманних чоловікові чи жінці. Він детермінований культурно-історичним розвитком суспільства. Наголосимо, що ми не говоримо про те, що психічні якості чоловіків і жінок є протилежними і що вони притаманні всім чоловікам чи всім жінкам. Йдеться лише про більшу вираженість якостей, характерних для жінок та чоловіків унаслідок їх різної соціалізації.
На основі узагальнення наукових даних щодо типових гендерно-психологічних відмінностей чоловіків та жінок ми визначили основні критерії розрізнення маскулінних та фемінінних рис. Ними виявились: спрямованість (чоловікам більше властива ділова, предметна спрямованість, а жінкам — міжособистісна); форми мислення (абстрактне у чоловіків та конкретне у жінок); емоційність (характерніша для жінок, тоді як чоловікам властива раціональність); інтуїція (яка визнається прикметною рисою психіки жінки) та розсудливість (більше властива чоловікам); ступінь домінування (однією з найтиповіших рис чоловіків визнається високий рівень домагань, вони здійснюють вплив, а жінки підкоряються йому, схильні до виконавчої роботи); ступінь автономності (незалежність характерніша для чоловіків, а залежність – для жінок).
Необхідно, на нашу думку, констатувати, що на рівні буденної свідомості уявлення про чоловіче і жіноче функціонує у вигляді гендерних стереотипів (маскулінність, фемінінність та андрогінність) як досить сталі уявлення про моделі соціальної поведінки та риси характеру, притаманні чоловікам і жінкам. Гендерні стереотипи маскулінності і фемінінності, які ототожнюють жінку і чоловіка з традиційно-фемінінними і традиційно-маскулінними рисами, заважають ефективному включенню жінок в різні сфери життєдіяльності, у тому числі і в політичне управління суспільством, а також жорстко мотивують чоловіків на „традиційно-маскулінний” (силовий, агресивний) стиль поведінки у політиці, що не обов’язково є ефективним.
Доцільно додати, що порівняння переліку лідерських рис з гендерними характеристиками особистості, які на рівні буденної свідомості існують у вигляді стереотипів, дозволяє зробити висновок, що традиційно фемінінні риси не відповідають уявленням про лідерські якості. До того ж, система стереотипних гендерних уявлень, що існує в буденній свідомості, істотно впливає на сприйняття політичних лідерів.
Варто також мати на увазі, що гендерні дослідження, трактування понять маскулінності і фемінінності, з одного боку, і вивчення проблем політичного лідерства – з іншого, здійснювалися вченими різної спеціалізації і майже не перетиналися.
3. Аналіз наукових публікацій та результатів емпіричних досліджень гендерних аспектів політичного лідерства дозволив виділити два основні напрямки дослідження означеного феномена. До першого належать дослідження, спрямовані на вивчення власне політичних лідерів. До другого – вивчення того, якими постають політичні лідери у масовій свідомості. Перший напрям представлений роботами „біографічного” (біографії, мемуари, публіцистичні роботи); політико-соціологічного (статистичні дані про участь чоловіків і жінок у політичному житті, аналіз причин зниження представництва жінок у владних структурах, а також перешкоди, які існують на шляху жінок до політичного олімпу тощо) та соціально-психологічного (виявлення й характеристика іміджів політичних лідерів (чоловіків і жінок)) спрямування. До другого напрямку дослідження гендерних аспектів політичного лідерства можна віднести вивчення того, якими постають політичні лідери в масовій свідомості. Він менш розроблений і представлений лише окремими дослідженнями. Так, зокрема, вивчалось те, як гендерний імідж кандидата-політика впливає на сприйняття його виступу (промови); виявлялись найпоширеніші серед населення іміджі бажаного кандидата у президенти України (в тому числі й типи іміджів гендерного плану); досліджувались основні смислові компоненти іміджу політиків (в тому числі й жіночої статі); вивчались стереотипи сприйняття портретних зображень політичних лідерів (враховувався й гендерний критерій) та деякі інші [2]. Проте в більшості згаданих праць не ставилося спеціальне завдання вивчити й порівняти гендерну поведінку політичних лідерів різної статі чи існуючі в масовій свідомості гендерно-психологічні образи політиків тощо. Ці дані були одержані переважно як додаткові факти, що виявилися в ході вирішення інших наукових завдань.
Проведений теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про нерозробленість питань, пов’язаних з вивченням гендерно-психологічних характеристик політичних лідерів. Автори більшості
