Водночас варто зважити на те, що провести традиційне психологічне дослідження у політичній сфері вкрай важко, тому що „по-справжньому ефективні лідери не мають ні вільного часу, ні вираженої внутрішньої спонуки для додаткових витрат часу на самоаналіз. Результати застосування класичного методичного апарату для дослідження (опитувальники) у цій сфері ні у досліджуваних, ні у дослідників особливого захоплення, як правило, не викликають” [1].

Тому одним з методів дослідження, який допомагає опосередковано вивчити гендерно-психологічні особливості політичних лідерів, є метод моделювання. У нашому соціально-психологічному дослідженні реальну гендерну поведінку політичних лідерів ми спробували відтворити у вигляді моделі, побудованої на основі вивчення уявлень молоді. Нас цікавив публічний бік особистості політичних лідерів, тобто ті аспекти, які респонденти можуть спостерігати, стосовно яких вони можуть мати власну думку. Отже, правомірно говорити про вивчення поведінки політика, відображеної в уявленнях громадян (у нашому дослідженні – в уявленнях студентської молоді). До того ж, на думку О. Шестопал, такого роду відображення може вважатися цілком адекватним і хоча формування образу політика у свідомості громадян не базується на чіткій і повній інформації раціонального характеру, проте люди мають психологічно точний інструментарій для його прочитання [3].

Мета дослідження полягала у з’ясуванні того, які моделі можна побудувати на основі дослідження уявлень молоді про соціально-психологічні особливості гендерної поведінки політичних лідерів.

Методика та організація емпіричного дослідження

Вибірка містила 630 студентів різних вищих навальних закладів Києва. Серед них 318 осіб чоловічої і 312 осіб жіночої статі. Як інструмент використовувався комплекс дослідницьких процедур, здійснених нами на основі модифікованої методики „Профіль психологічного гендера особистості” (О. Старовойтенко).

Схема проведення дослідження

передбачала поетапну реалізацію серії дослідницьких процедур, об’єднаних єдиною логікою, зумовленою дослідницькими завданнями. В межах кожного етапу дослідницькі процедури доповнювали та перевіряли одна одну. Кожен етап дослідження був підготовкою до наступного і певною мірою продовженням попереднього.

На першому відбувався добір емпіричних індикаторів. Було з’ясовано якості, які складають гендерний профіль чоловіка та жінки. Таким чином ми отримали семантичний простір гендерних якостей, які в подальшому слугували базовими ознаками (дескрипторами) для опису гендерної поведінки політичних лідерів (чоловіків і жінок).

На другому етапі було з’ясовано уявлення молоді щодо еталонної лідерської поведінки (окремо чоловіків і жінок). Виявилось, що гендерний портрет ідеального лідера-чоловіка є маскулінним, а лідера-жінки – андрогінним.

На третьому етапі виявлялися гендерні складові профілів конкретних політичних лідерів, притаманні уявленням молоді та на основі отриманих даних реконструювалися основні соціально-психологічні моделі гендерної поведінки політиків.

Об’єктами оцінювання було обрано 10 найвідоміших молоді вітчизняних та зарубіжних політичних лідерів (5 чоловічої та 5 жіночої статі). Крім цього, ми намагались відібрати неоднакових за своїми гендерними характеристиками політичних діячів, які якомога різнобічніше презентували б простір гендерних ознак, існуючий у буденній свідомості молоді.

Учасникам дослідження пропонувалося оцінити кожного політичного лідера за 10 бінарними ознаками, які характеризують психологічну маскулінність та фемінінність особистості.

Опрацювання первинних даних

проводилося за допомогою комп’ютерного пакета статистичних програм „ОСА”. В результаті було одержано одномірні розподіленя – усереднені оцінки політиків за кожною з гендерних шкал (на їх основі описувався кожний гендерний образ).

Аналіз одержаних результатів

Одержані дані було узагальнено в гендерних профілях політичних лідерів. Оцінка цих профілів здійснювалася за ступенем виявленості маскулінних чи фемінінних якостей, який визначався нами за максимальною частотою виборів якостей респондентами, а також за рангом, який вона отримала в ряду інших. Було здійснено також якісний аналіз гендерного „наповнення” психологічних профілів політичних лідерів.

Аналіз та первинна інтерпретація гендерно-психологічних профілів політиків дозволили виділити три основні групи (маскулінного типу; маскулінно-фемінінного типу і типу з „розмитим” гендерним профілем) політичних лідерів, які існують в уявленнях молоді, і, відповідно, реконструювати їх основні соціально-психологічні моделі гендерної поведінки.

Розглянемо кожну типологічну групу детальніше.

До категорії політиків маскулінного типу увійшли як лідери-чоловіки, так і лідери-жінки. Цікаво додати, що до цієї групи увійшли „чужі”, тобто не українські політики. Напевно, їхній імідж підсилюється „маскулінним” іміджем держав, які вони представляють, що „додає” їх образам сили, твердості, авторитетності, незламності.

Модель поведінки політичного лідера маскулінного типу передбачає демонстрацію сили, домінування (владності, агресивності, яка інтерпретується як агресія оволодіння, завоювання домінуючих позицій), незалежності, інтелекту (раціональності, схильності до довготривалого планування, прогнозування, об’єктної (предметної) спрямованості, розсудливості, рефлексивності) та спрощеності. Тобто, в цих образах уособлені уявлення про вольового, сильного, авторитарного, владного політика.

Наступна група — політики маскулінно-фемінінного типу. До неї також увійшли політичні лідери і чоловічої, і жіночої статей. Особливості поєднання та своєрідність співвідношення певних аспектів маскулінності та фемінінності в їх психологічних профілях визначили різні варіанти моделі поведінки політичного лідера такого типу. А саме: 1) маскулінно-фемінінного типу з позитивним впливом фемінінності на професійний стиль; 2) з негативним впливом фемінінності на професійний стиль; 3) скомпенсованого маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії; 4) врівноваженого фемінінно-маскулінного типу, що вміло використовує переваги своєї статі (див. схему 1). Перейдемо до розгляду кожного варіанта поведінки окремо.

1) Модель поведінки політичних лідерів маскулінно-фемінінного типу з позитивним впливом фемінінності на професійний стиль передбачає демонстрацію як маскулінних характеристик: інтелекту (раціональність, схильність до прогнозування, побудови глобальних стратегій, об’єктної спрямованості, розсудливості та рефлексивності), незалежності, так і фемінінних: поступливості, яка інтерпретується як гнучкість, уміння запобігати та вирішувати конфлікти, розрядка напружених ситуацій, відмова від своїх претензій, амбіцій в „гострих” ситуаціях, тяжіння до стабільності та передбачливість; „легкої” емпатичності та витонченості, яка інтерпретується як самопрезентація, естетика самовираження, уміння „подати” себе. Таке співвідношення маскулінних та фемінінних компонентів дало змогу кваліфікувати цей профіль як маскулінно-фемінінного типу