· особливості процедури проведення слідства;

· сучасні методи огляду місця події (злочину);

· методику допиту свідків, підозрюваних потерпілих;

· різні „сценарії” смерті;

· психологічні, криміналістичні теорії особистості;

· особливості поведінки „високого ризику”;

· як і де можна отримати дані, яких не вистачає у кримінальній справі, для підготовки повного й обґрунтованого висновку;

· теоретичні та практичні основи аутоеротизму, самокаліцтва, токсикоманії.

Експерт повинен уміти:

· робити психологічний аналіз обстановки на місці здійснення злочину;

· складати психологічний портрет особи, яка здійснила самогубство;

· використовувати матеріали кримінальної справи для підготовки психологічних висновків;

· визначати, наскільки повною є інформація, зібрана в матеріалах кримінальної справи, для відповіді на запитання слідства.

Як свідчить практика, найкращих результатів досягають у кримінальних справах, де слідчий з психологом складають єдину команду. В такому тандемі психолог є обізнаним у тонкощах проведення слідчих дій, а слідчий – в тонкощах методу психологічної аутопсії.

Звичайно при проведенні психологічної аутопсії спеціалістові пропонують на підставі матеріалів медичної експертизи, з урахуванням протоколу огляду місця події (злочину), відповісти на такі запитання: Коли і як настала смерть? Чому саме в цей час? Який найвірогідніший спосіб залишення життя? Чи могла ця людина здійснити самогубство? Якщо так, то чому? В якому психічному стані перебувала людина перед тим, як здійснити самогубство? Що було причиною (причинами), яка спонукала людину до самогубства?

Поряд з цими питаннями експерт з’ясовує та встановлює додаткову інформацію про: схильності покійного (що для нього було „найдорожчим”, чому він віддавав перевагу, що любив, що йому подобалося, як проводив вільний час, з ким із друзів підтримував постійні контакти тощо); останні події у житті суїцидента, що могли викликати у нього стрес; реакції на стресові події.

Перелік питань може бути розширено залежно від випадку самогубства та повноти інформації, яку вдалося отримати після огляду місця події та опитування свідків (родичів, друзів, сусідів тощо).

Та треба застерегти експертів від окремих методологічних помилок, яких вони можуть припуститися під час проведення психологічної аутопсії та підготовки відповідей на запитання слідства. По-перше, при самогубстві причина та привід не збігаються. Причина – це комплекс життєвих криз, які переживала людина за останній період (як правило, від року до півроку), а привід – це остання подія, що остаточно підштовхнула людину до суїциду. По-друге, при підготовці висновків слід чітко розмежувати ситуаційні суїцидальні реакції непатологічних форм проявів від патологічних. По-третє, самогубство серед психічно хворих людей під час загострення кризового стану трактується як „нещасливий випадок”, бо тут немає елементу свідомості (самогубство – це усвідомлене позбавлення себе життя). Далі, відповідаючи про умови та обставини самогубства, треба пам’ятати, що умови – це комплекс опосередкованих життєвих подій, які супроводжували людину в суспільстві, а обставини – це безпосередні життєві події, в яких брав участь суїцидент. І, нарешті, для отримання слідчим повного уявлення про випадок самогубства у висновках доцільно подавати більш розгорнуту його класифікаційну характеристику (наприклад: самогубство – усвідомлене, завершене, монологічне, творче; суїцидент – усвідомлений, монологічний, „безвихідник”).

Треба зазначити, що проведення психологічної аутопсії будується за системою, яка дозволяє одержати інформацію за такими розділами:

1. Загальне ставлення суїцидента до життя, його симпатії та прихильності

Треба з’ясувати: як жив досліджуваний; чого досяг у житті; чому віддавав перевагу; що любив; що для нього було найдорожчим; які його симпатії (антипатії) та схильності.

Щоб уникнути суб’єктивізму й отримати детальнішу інформацію про суїцидента, експертові треба використовувати методики, що мають назву „Оціночні шкали спостерігача”. При проведенні психологічної аутопсії доцільно використовувати шкали „Список прикметників, що характеризують особливості особистості суїцидента” та модифікований особистісний опитувальник. Слід зазначити, що інформація про психологічні особливості суїцидента збирається з різних джерел (сусіди, родичі, друзі, колеги тощо), а тому висновки експерт готує після повного збору інформації та її аналізу. Практика підтверджує, що загальна кількість опитаних з метою складання психологічного портрета суїцидента не повинна бути менше десяти осіб різних соціальних категорій.

2. Інтереси та захоплення суїцидента

Особливу увагу зосереджуємо на: чим займався у вільний від роботи час (вихідні); як проводив відпустку; що робив після роботи; чи мав хобі; якщо так, то яке; які заняття були його улюбленими.

Цікаво, що в цьому випадку доцільно не тільки узагальнити інформацію, отриману від осіб, які оточували суїцидента, але й проаналізувати саме предмети його хобі (захоплення). Якщо це: філателія, то тематику марок, які він збирав; нумізматика – цінність колекції та її тематичну спрямованість тощо. Заслуговують на увагу повідомлення про захоплення суїцидента екстремальними видами спорту або, скажімо, про традицію пити пиво з друзями. Головне – встановити (якщо є) певні закономірності не стільки інтересів і захоплень, скільки їх впливу на поведінку суїцидента.

3. Стиль самоволодіння

У цьому розділі експерт звертає увагу на: види реагування суїцидента на стресові ситуації (наявність ситуаційних суїцидальних реакцій); психологічні стани, в яких перебував суїцидент під час розвитку кризової ситуації (депресія, фрустрація, афект); варіанти поведінки при вирішенні проблеми (чи проявляв почуття відкрито, чи все переживав у собі; яким був у гніві).

4. Міжособистісні стосунки

Треба визначити: був суїцидент комунікабельним чи замкненим; чи мав труднощі у встановленні контактів з незнайомими людьми; які відносини були зі знайомими людьми – поверховими чи тісними (глибинними); чи мав близьких друзів (за інтересами), а чи мав багато друзів і знайомих з різними інтересами та схильностями; полюбляв бути в колі друзів чи усамітнюватися.

5. Стиль комунікацій

У цьому розділі експерт звертає увагу: був