Часто можна спостерігати, як група обступає викладача, який сидить, створюючи замкнутий простір, і звертається з різного роду проханнями, вимогами тощо. За таких умов викладачеві важко протистояти тискові студентської групи. Ці ж механізми спрацьовують, коли студенти обирають тактику колективних візитів до викладацької. Обирається момент, коли викладач один (брак підтримки). Студенти заходять групою. Місць для всіх не вистачає, тому частина залишається стояти (контроль простору). Звичайно, за таких умов шанси досягнути бажаного зростають.
Феномен „нога в дверях” [8, с. 168 – 171]. Тенденція, відповідно до якої люди, котрі спочатку погоджуються на невеликі прохання, пізніше поступаються серйознішим вимогам. Знаючи цю закономірність, можна використовувати її в маніпулятивних цілях. Наприклад, добившись маленької поступки викладача (анулювання одного пропуску тощо) можна просити підвищити оцінку на екзамені. В соціальній психології такий прийом називають „технікою заманювання” [4, с. 170].
Когнітивний дисонанс [8, с. 178 – 183; 22, с. 77]. Так називають напругу, яка проявляється при усвідомленні несумісності двох знань. Наприклад, дисонанс виникає, коли ми усвідомлюємо, що діяли без достатніх на те підстав, всупереч своїм настановленням, або прийняли рішення на користь одного варіанта, а логіка вимагає іншого. Проілюструємо. Студент звертається за допомогою до викладача, просить принести йому книгу, пояснити незрозумілі моменти тощо. Викладач робить студентові таку послугу. Виникає дисонанс: між добрим вчинком і ставленням викладача до студента (настановлення). Наслідок: вчинок змінює настановлення, викладач змінює своє ставлення до студента на прихильне і надалі виділяє його із загальної маси. Звичайно, можемо назвати це маніпуляцією у випадку, коли студент ставить за мету змінити ставлення викладача, а не просто щиро звертається за допомогою.
Отже, ми розглянули основні маніпуляції, до яких вдаються студенти. Їх різновиди та інші маніпулятивні прийоми можна також знайти в літературі [22, с. 736 – 744; 23, с. 89 – 95]. Однак до маніпуляцій вдаються не тільки студенти, але й викладачі та вчителі.
Проведене нами анкетування, спрямоване на виявлення провідних мотивів навчальної діяльності викладачів і вчителів, виявило, що у педагогічних працівників на першому місці – почуття професійного обов’язку передати знання, навчити, виховати молоде покоління. Тоді як аналогічне опитування студентів стосовно професійної мотивації викладачів поставило цей мотив на четверте місце.
Красномовними також є результати дослідження поширення корупції, проведені серед студентів в одному з житомирських університетів. При цьому була використана анкета, запропонована О. Пищуліною [13].
За отримані даними, 100 % опитаних погодилися, що корупція дуже поширена в системі освіти. 100 % зізналися, що їм доводилося домагатися вищої оцінки при недостатньому рівні знань за допомогою грошей (17 %), подарунку (57 %), послуги (21 %), іншого (5 %). 45 % повідомили, що викладачі самі давали зрозуміти, що чекають хабара.
Проведене дослідження і наведені дані дають підстави стверджувати, що маніпулятивні впливи справді мають місце в стосунках суб’єктів навчально-виховного процесу, що вони відрізняються своєю специфікою і суттєво впливають на характер педагогічного процесу, створюючи нездоровий морально-психологічний клімат в тій чи іншій школі чи ВНЗ.
Соціально-психологічне дослідження проблеми маніпулювання в системі навчально-виховної діяльності, де повинно бути місце тільки істинному, доброму і прекрасному, – справа непроста. Але ж тільки на основі спеціального глибокого емпіричного вивчення проблеми можна плекати надію на її успішне розв’язання.
Література:
1. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 480 с.
2. Булах І. С., Долинська Л. В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. Навчально-методичний посібник. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. – 114 с.
3. Гарифуллин Р. Р. Иллюзионизм психолога. Иллюзии и манипуляции психолога. – Казань – Йошкар-ола: Марийский полиграфически-издательский комбинат, 2000. – 44 с.
4. Гарифуллин Р. Р. Энциклопедия блефа. – Казань: Реноме, 1995. – 160 с.
5. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – СПб.: Речь, 2003. – 304 с.
6. Дудник О., Федоров М. Поведенческие манипуляции, или Игры на слабостях // Вы или Вас. Стратегии, с которыми побеждают / А. Мальцева (сост.). – К.: Изд. дом „Максимум”, 2003. – С. 292 – 296.
7. Знаков В. В. Макиавеллизм, манипулятивное поведение и взаимопонимание в межличностном общении // Вопросы психологии. – 2002. – №6. – С. 45 – 54.
8. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 2000. – 688 с.
9. Мартин Д. М. Манипулирование: Как добиться чего Вы хотите, когда Вы этого хотите. – Мн.: Амалфея, 1996. – 189 с.
10. Микитюк Г. Ю. Взаємини викладачів і студентів як чинник становлення особистості майбутнього вчителя: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07/ НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К., 2003. – 202 арк.
11. Панкратов В. Н. Психотехнология управления людьми: Практическое руководство. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. – 336 с.
12. Петрив В. Образование: массовый обман // Зеркало недели – 2004. – №23 (498). – С. 20.
13. Пищуліна О. Особливості боротьби з корупцією у сфері вищої освіти // Політичний менеджмент. – № 3. – 2003. – С. 112 – 122.
14. Попик І. Психологічні особливості конфліктних стосунків між викладачем і студентом у вузі // http: //politicon. iatp.org.ua/mag/ popik1.htm
15. Савчин М. В. Педагогічна психологія. Навчальний посібник. – Дрогобич: Видавнича фірма „Відродження”, 1998. – 200 с.
16. Самборська О. В. Соціально-психологічні механізми переконуючого впливу: Дис. канд. психол. наук: 19.00.05 / Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1997. –