час був на плацу і слухав виступ кандидата. І зрозумів, що в локальні ділянки – місця біля гуртожитків, загороджені високими кам’яними парканами, трансляція не велася. Коли звернувся до адміністрації, чому, мов, не зберете людей в клубі, не дасте можливість кандидатові розтлумачити його програму безпосередньо виборцям, мені відповіли, щоб я не порушував порядок. В цей час в локальних ділянках люди робили свої справи і не знали, хто виступає, що і навіщо говорить. Коли я сказав про це кандидатові, той запитав заступника начальника: „Як же так?” У відповідь – здивоване обличчя і стенання плечима. Мети було досягнуто – виступ конкурента майже ніхто не чув”. Очевидець свідчить, що результати виборів вийшли цікавими: найвищий відсоток голосів у всьому виборчому округу кандидат, довіреною особою якого був підполковник, одержав саме „в зоні”. У його „скарбничку” було покладено понад 700 голосів, оскільки явка, звісно, була стовідсотковою [5].
Тотальний контроль з боку адміністрації і такий же контроль з боку „неформальних наглядачів” (здебільш кримінальних авторитетів), покликаних „стежити за порядком” у повсякденному житті ув’язнених, роблять останніх повністю залежними від них. А якщо індивід не здатний стати суб’єктом, то все його життя зводиться до виконання набору нав’язаних ролей. Як відомо, в психоаналізі набір ролей зіставляється з проявами особистісного „Воно”.
Серед основних видів психологічного впливу, спрямованих на осіб, взятих під варту та засуджених і, зокрема, з метою впливу на їх політичну поведінку та політичний вибір, можна виокремити такі.
По-перше, переконування. Як відомо, переконування є найскладнішим методом психологічного впливу, що характеризується наперед поставленою і проголошеною метою, відкритим характером аргументування і доказів, можливістю двосторонньої критики [6, с. 725]. Результатом переконувальної дії є добровільне ухвалення позиції суб’єкта впливу та його вибору. Переконати людину прийняти ту чи іншу позицію буває досить складно. Особливо це відчувається в умовах дефіциту часу, коли позиція об’єкта має міцне аргументування.
Аргументи, з якими адміністрація місць позбавлення волі переконує кримінальних авторитетів у необхідності підтримати саме „їх кандидата”, як правило, зводяться до того, що їм пояснюється різниця між полегшеними умовами перебування в „зоні” і нестерпними умовами відбування покарання. Підкріпленням такого аргументування можуть бути матеріальні стимули у вигляді чаю, сигарет, пряників тощо.
У відносинах між кримінальними авторитетами і рештою ув’язнених найпереконливішим аргументом є виключно влада перших над другими і жорстокі норми взаємодії усередині злочинної спільноти („постанова „злодія в законі” обов’язкова для всіх засуджених”). Суворість і неминучість покарання за вчинок, що не узгоджується з рішенням кримінальних авторитетів, є основною умовою підпорядкування їх волі. Більше того, необхідно відзначити, що в повсякденному житті порушення субкультурних приписів є небезпечнішим діянням, ніж порушення офіційних законів. Ефективність і невідворотність покарань за порушення норм кримінального світу інтерналізовано у свідомості ув’язнених у якості стійкого зв’язку, що в термінах біхевіоризму можна відтворити як стимул (порушення норм субкультурного середовища) і реакція (покарання). За неповагу та невиконання законів (понять) кримінального світу настає негайна жорстока кара.
По-друге, існує такий вид психологічного впливу, як навіювання (сугестія). Навіювання, на думку більшості психологів, є одним із найдієвіших методів психологічного впливу. Воно спрямовується, передусім, на почуття людини, сферу її несвідомого, а через них – на її волю і розум. Особливість навіювання полягає в тому, що воно проектується не на логіку і розум, не на здатність людини аналізувати, порівнювати й узагальнювати (як у випадку переконування), а на емоційну сферу. В процесі навіювання не потрібно щось логічно доводити чи закликати осмислювати. Навіяне породжує віру в щось, а це, як відзначають дослідники, досягається тільки формою сказаного – важливо не що сказав, а як сказав (виразно, яскраво, емоційно – так, щоб „брало за душу”) [6, с. 734].
За способами реалізації навіювання поділяють на пряме (імперативне, тобто навмисне, сплановане) і непряме. Пряме навіювання в умовах місць позбавлення волі може виявлятися в так званих „словесних формулах”, які „вживлюються” у психічну сферу засудженого і впливають на його вибір. „Злодійська постанова”, „злодій у законі”, кримінальний авторитет, „смотрящий” тощо – це все словесні формули прямого навіювання, які не осмислюються, їх зміст не ставиться під сумнів. Зміст непрямого навіювання включається в інформацію, що повідомляється, і впливає на емоційне сприйняття сказаного. Інформація про „правильне голосування” доводиться засудженим приблизно в таких словесних дефініціях: „Ми голосуватимемо не за голубих, не за червоних, не за п…ів, а за правильних мужиків, які живуть самі і дають жити іншим!”
Серед методів навіювання, що найчастіше використовуються в умовах соціальної ізоляції, виділяються такі. По-перше, навіювання за допомогою посилання на авторитет. Тут ефект заснований на усвідомленні переваги лідерів і довіри до них та їхньої думки. По-друге, навіювання через попередження, коли змальовується образ негативних наслідків у разі іншого вибору. По-третє, навіювання через ідентифікацію. За його допомогою людина ототожнюється з певною групою або особою, щодо якої у неї склалося позитивне ставлення.
Необхідно відзначити, що сила навіювання прямо залежить від стану свідомості людини. В умовах місць позбавлення волі людині стає притаманною невпевненість, у неї занижується самооцінка, її пригнічують постійні страхи, негативні очікування, виявляється слабкість логічного аналізу, в діях втрачається здоровий глузд – все це стає сприятливим грунтом для здійснення вселяючого впливу. З цією ж метою адміністрація місць позбавлення волі влаштовує „поголовні обшуки”, проводить профілактичні бесіди з „неблагонадійними засудженими”, створює умови для підвищення „благонадійності свідомості засуджених”. Звичайно, профілактичні і превентивні режимні заходи,