Реферат на тему:
Соціально-психологічні проблеми медичного страхування
Первинне значення поняття “страхування” пов’язане зі словом “страх”. Ще в часи первісного ладу люди відчували страх за збереження свого життя та майна, за можливість його втрати або знищення у зв’язку зі стихійним лихом, пожежами, крадіжками чи іншими непередбаченими небезпеками. Аби оберегти своє майно, себе та інших від небажаних життєвих ситуацій, отримати підтримку в складну годину, людина створила систему страхування.
У певному значенні той чи інший страх людини фіксує ступінь значимості для неї відповідної життєвої цінності. У людини виникає страх тоді, коли вона відчуває можливість втрати чого-небудь, що їй притаманне, необхідне і бажане. Таким чином, страх можна розглядати як цінність, але цінність “афективно значиму”, взяту в ракурсі суб’єктивної внутрішньої події. Тобто страх – це загроза для реалізації відповідних цілей [1, с. 3 – 12]. Поряд з тим, страх виконує оцінно-захисту функцію. Він повідомляє людині про небезпеку, спонукає шукати шляхи його подолання, активізує інстинкт самозбереження. Оцінка ситуації як небезпечної призводить до активізації пристосовувальних дій, захисних механізмів та інших форм адаптивної активності, які мають усунути джерело потенційної небезпеки [2, c. 148 – 152].
Проте люди віддають перевагу жити зі страхом за здоров’я, а не прагнуть захистити себе від можливих захворювань та матеріальних витрат на їхнє лікування за допомогою механізмів медичного страхування. Такий висновок випливає на основі нижченаведених думок, аналізу реальних фактів, даних соціологічних досліджень та існуючих проблем, вирішення яких забезпечить успішний розвиток медичного страхування зокрема та страхового ринку взагалі.
Здоров’я і життя – найцінніше благо людини, тому ціннісна орієнтація на здоров’я мала б корелюватися зі страхом за здоров’я і активізувати саму ціннісну орієнтацію на хороше здоров’я. Згідно з соціологічними дослідженнями, здоров’я як цінність входить до першої п’ятірки найважливіших цінностей. Людина, однак, легковажно ставиться до свого здоров’я. Для більшості людей воно є, перш за все, інструментальною цінністю, з допомогою якої досягаються інші життєві, переважно матеріальні блага.
Розуміння людиною здоров’я як інструментальної цінності зменшує відчуття страху за його втрату. Сьогодні більшість громадян переймається саме соціальними та матеріальним проблемами. Згідно з теорією потреб психолога А. Маслоу, незадоволення фізіологічних потреб викликають у людини страх за своє існування, страх бідності. Задоволення потреб безпеки та збереження здоров’я, особливо особистого, відсувається на другорядні позиції. Для людей з економічно та соціально розвинутих країн страх бідності не є виражений, оскільки вони переймаються вже задоволенням соціальних потреб та потреб у визнанні, повазі і “борються” зі страхами, які виникають при не задоволенні цих потреб. А потребу у збереженні здоров’я та страх за своє здоров’я громадяни розвинутих країн долають за допомогою медичного страхування, яке має досить розвинуту систему захисту інтересів людини у цій сфері. Медичне страхування, страхування здоров’я та життя – є найпоширеніший вид страхування у світі.
Побутує думка, що вагомий вплив на негативне, менш свідоме ставлення людини до власного здоров’я спричинила саме медицина, її сучасні досягнення, нові способи оберігання здоров’я (у тім числі й медичне страхування), які притупляють страх перед хворобою та смертю. На українському страховому ринку, наприклад, сегмент страхування життя сягає лише 0,5 %.
Страхування – система економічних відносин, яка включає сукупність форм і методів формування цільових фондів грошових коштів та їх використання на відшкодування збитків при різних умовах (ризиках), а також при наданні допомоги громадянам при настанні певних подій в їх житті. Медичне ж страхування забезпечує громадянам, у разі виникнення страхового випадку, одержання медичної допомоги за рахунок нагромаджених коштів і фінансування профілактичних заходів. Воно призначається для компенсації громадянам витрат на медичну допомогу та інших витрат, пов’язаних із підтриманням здоров’я, зокрема й відвідування лікарів, амбулаторним лікуванням, придбанням медикаментів, лікуванням у стаціонарі, отримання стоматологічної допомоги тощо. Об’єктом медичного страхування є життя і здоров’я громадян, а також майнові інтереси, пов’язані з витратами на отримання медичної допомоги.
Ринок медичного страхування на сьогодні в Україні поступово розвивається. На ньому діє близько 60 страхових компаній, які мають відповідні права. Проте реально працює тільки 8 чи 10 компаній. За оцінками експертів, обсяг платежів із добровільного медичного страхування зростає щороку у 1,5—1,6 раза і в найближчому майбутньому така динаміка зберігатиметься [3, с. 1].
Основними причинами повільного розвитку медичного страхування в Україні можна відзначити такі: не існує попиту з боку фізичних та юридичних осіб на послуги страхових компаній, нема серйозної конкуренції між страховими компаніями через низку об’єктивних причин, що робить наразі цю сферу суспільних відносин не досить привабливою і перспективною з інвестиційної та економічної точки зору [4, с. 1]. Негативно впливають на розвиток цього виду страхування економічна нестабільність в країні, низька якість та складні умови життя, нерозвиненість інфраструктури страхового ринку, високі страхові тарифи при низьких доходах населення, економічна слабкість страхових компаній, недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, наявність тіньового ринку медичних послуг, розквіт хабарництва і незадовільний рівень лікарської етики, низька зацікавленість суб’єктів системи охорони здоров’я в розвиткові страхової медицини, низька платоспроможність більшості населення [5]. За оцінками різних досліджень, тільки 3 % населення має змогу скористатися страховими послугами.
Суб’єктивні фактори теж не сприяють розвитку медичного страхування. Це – недостатній професіоналізм кадрів; слабке використання сучасних, маркетингових концепцій ведення бізнесу; порівняно вузький діапазон ризиків, що страхуються.
Прагнучи збільшити кількість своїх клієнтів, а отже й прибуток, страхові компанії повинні формувати
