позначаються на формуванні мікроклімату в колективі. Провідними чинниками, які впливають на соціально-психологічний клімат в колективі театру, є особливості творчого процесу, специфічні особливості самооцінки та рівня домагань артистів, аспектна структура міжособистісної взаємодії: керівник – артист, артист – артист, артист – глядачі.
2. Нами були визначені психологічні особливості діяльності психолога та методи діагностування взаємин в колективі: бесіда, спостереження, анкетування, соціометрія, тестування. Методики спрямовувалися на виявлення того, в силу яких чинників складаються взаємовідносини працівників театру. Це допомогло з’ясувати психологічні особливості взаємостосунків, від чого залежить психокорекція.
3. Аналіз та узагальнення емпіричних даних включали в себе комплексне поєднання висновків, зроблених на всіх етапах підготовки та проведення діагностики соціально-психологічного клімату колективу оперного театру.
Серед змін, які відбулися останнім часом, помічається підвищення взаєморозуміння. На думку більшості опитаних, ефективність праці знижують такі фактори: несумлінність колег – 28 %; брак моральної підтримки з боку колег – 32 %.
Серед показників, що характеризують задоволеність солістів різними сторонами діяльності, респонденти називають: організацію праці – 14 %; стиль керівництва – 12 %; ставлення колег до роботи – 16 %; стосунки з колегами – 13 %; задоволеність виконаною роботою – 30 %; стосунки з керівниками – 15 %.
Найбільше невдоволення викликають: побутові умови праці; розмір заробітної платні.
Основна причина конфліктів – особливості кожного з колег, часто завищена (або, навпаки, знижена) самооцінка власних можливостей. Конфлікти виникають також через незадовільну організацію праці.
Діагностування соціально-психологічного клімату театру показало, що в цілому він має позитивні риси, а саме: співробітники задоволені змістом праці; задоволені стилем керівництва з боку директора, головного режисера, головного диригента, насиченістю репертуару, достатньою кількістю вистав.
Водночас дослідження дозволило виявити деякі проблеми соціально-психологічного характеру. Це насамперед: незадоволеність артистів характером міжособистісних взаємин (заздрість, взаємонерозуміння, прояви негуманного ставлення деяких співробітників до колег); певна незадоволеність умовами праці (недостатня кількість приміщень для гримування, незадовільний гігієнічний стан сцени в антрактах, низький рівень заробітної платні у порівняні з естрадними співаками тощо).
Ці недоліки обумовили відповідну спрямованість діяльності психолога з оптимізації соціально-психологічного клімату театру.
Оптимізація роботи театру потребує вдосконалення керівництва у всіх ланках у напрямі його гуманізації та демократизації. Одним з істотних важелів підвищення професійної культури управління театром є забезпечення високого рівня психологічної компетентності керівництва колективу. Керівник театру повинен уміло використовувати психологічні резерви, закладені в його особистості, та свої посадово-управлінські функції.
Література:
1. Ананьев Б. Г. Задачи психологии искусства. – Ленинград, 1982.
2. Вильсон Г. Психология артистической деятельности. Таланты и поклонники. – Москва, 2001.
3. Гройсман А. Л. Основы психологии художественного творчества. – Москва, 2003.
4. Клименко Ю. Г. Театр как практическая психология. Альманах. – Москва, 1994.
5. Коломинский Н. Л. Этика служебных отношений руководителя с подчиненными. Метод. разработка диспута. – Киев, 1986
6. Коломінський Н. Л. Проблеми оптимізації соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі. – Київ, 1999.
7. Коломінський Н. Л. Психологія менеджменту в освіті. Соціально-психологічний аспект. – Київ, 2000.
8. Орбан-Лембрик Л. Э. Социальная психология. Киев, 2003.
9. Психология художественного творчества. Хрестоматия. / Сост. Сельченок К. В. – Минск, 2003.
10. www.politik.org.ua