Реферат на тему:

Соціально-відповідальна модель функціонування засобів масової інформації як чинник суспільної злагоди в демократичному суспільстві

Після десятиліть «всенародної єдності», що її забезпечував тоталітарний радянський режим, українське суспільство опинилося в незвичному становищі відсутності таких орієнтирів майбутнього розвитку, які б сприймалися як ціністно значущі для усіх громадян.

Становлення української національної ідеї як основи духовної злагоди, або суспільного консенсусу, має в нашій державі ряд особливостей відмінних від генезіса національних ідей інших країн.

Україна спочатку здобула незалежність, а тільки потім приступила до формування національної ідеї. Цей процес триває на протязі майже десяти років.

Чому ж, незважаючи на вражаючу одностайність голосування на користь незалежності під час проведення референдуму в грудні 1991 року, український народ і досі не зміг дійти злагоди, визначивши серед мільонів індивідуальних і сотен групових інтересів корінні цінності, що визначають перспективи суспільного розвитку?

Однією з головних причин , на наш погляд, є те, що за умови відсутності більш меньш сталих структур громадянського суспільства «гласність» часів перебудови не визріла у демократичний плюралізм, що створює інформаційне поле, в якому народжується і постійно оновлюється національна ідея. Навпаки, гласність, як і перебудова в цілому, виродилися в бійку без правил, де зазвичай перемогли кримінальні авторитети. Інформаційне поле стало «полем брані» неприміренних супротивників. Зіткнення політичних, економічних, кланових, ідеологічних, релігійних, класових інтересів іноді загрожувало власне їснуванню незалежної держави.

За цих умов в Україні, як і в інших країнах СНГ не можна не помітити визрівання загрозливої тенденції, що іноді називають «втомленістю від демократії», або за визначенням Еріха Фромма «втечею від свободи», для якої характерно покладення надії на консолідацію суспільства на сильну авторитарну владу. Прибічники цього підходу проголошують , що демократія не є універсальною формою організації суспільства, вона, мовляв, уявляє собою лише інституційну матрицю управління даним суспільством. Однак, їх сподівання, що авторитарна держава взмозі забезпечити суспільну злагоду є марними. Бо заганяючи їснуючи протиріччя між різними групами у глибину , авторитарні режими продукують закриті соціальні системи, які, як свідчить історична практика, не є стійкими. В зв»язку з цим, слід визначити, що « ідеальної ідеології» не існує. «Міста щастя» для всіх збудувати не можливо в принципі. Отже, можливі тільки компроміси. Найкращою формою досягненя суспільного консенсусу на основі компромісів інтересів різних груп, що їснують у державі, є демократія. Як казав у середині 19 ст. американський священик Т.Паркер : «Демократія означає не «я такий же добрий, як ти, а «ти такий же добрий як я». Стійкість демократичноі системи забезпечують її відкритість та здатність до самоорганізації. Г.С.Трумен підкреслював, що одна з головних переваг демократії полягає в тому, що її недоліки завжди на виду. А ці якості ,в свою чергу, залежать від наявності розгалуженої системи каналів і обміну інформацією. Демократія - це коли громадяни взмозі бачити все, що відбувається в органах влади, брати участь в прийняття рішень, контролювати її виконання, виказувати свою позицію та відчувати результат.

Ось чому засоби масової інформації, які називають «охоронним псом демократії» є в цьому розуміні необхідним інструментом для досягнення суспільної злагоди. Ми спробуємо розглянути умови, за яких мас - медіа можуть в більший чи меньший мірі виконувати означені функції.

Комунікативні оспекти соціальної інформації

У масовій свідомості розповсюджені уявлення про ЗМІ і як про «четверту владу», і як про «голос народу». Більш за все, і перше, і друге - метафори, допустимі в політичному дискурсі лише в окремих випадках. Між тим, ідентифікація ЗМІ з владою і з громадською думкою є звичайною і прийнятою для суспільної рефлексії. До неї апелюють ідеологі, політичні лідери, журналісти, інші суб»екти, які претендують на роль виразителів настроїв, так вона сприймається і масовою свідомістю. « Здійснення владних функцій ЗМІ мислиться у цьому випадку як контроль і пресинг по відношенню директивних інстанцій з метою впливу на прийняття і виконання соціальних рішень у відповідності з партикулярними інтересами зосновника джерела і комунікатора або з інтересами аудіторії, які частково можуть не співпадати, - пише дослідник цієї проблеми О.Т.Манаєв, - Владні функції ЗМІ працюють і в заоротньому напрямку, здійснюючи тиск на тих, хто їм внемле, - на глядачів, читачів і слухачів, які відчувають довіру до масових каналів інформації».

З огляду на це відзначимо специфічні аспекти функціонування ЗМІ, що пов’язані з включенням їх у процес досягнення суспільної злагоди.

1/ ЗМІ наповнюють великомасштабний дискурс каталогами цінностей, ідей, перспектив їх реалізації пропонуючи скільки завгодно масовій аудиторії відібрати в якості першочергових деяки проблеми суспільного життя /когнитивний аспект/ ;

2/ ЗМІ структурують аудиторію за групами опіній трансформуючи уособлених індивідів в зорганізовану громадскість і ,сприяючи перетвореню думок в суспільну силу, в фактор впливу на суспільні, в першу чергу політичні, процеси. При цьому в текстах масової комунікації символічним образом відтворюється соціальна структура суспільства /соціальний аспект/ ;

3/ ЗМІ, відслідковують процес прийняття рішень владними структурами , та здійснюють певний морально - правовий вплив шляхом публічного оцінювання їх діяльності /контролюючий аспект/.

Сучасне теоретичне осмислення усіх комунікативних аспектів соціальної інформації не дає однозначного рішення дилеми : чи слід розуміти масову комунікацію як бажаний стан суспільства, чи як засіб реалізації цілей зацікавлених учасників. Втім помітно зміщення від дослідження функцій комунікації по обслуговуванню взаємодії соціальних структур і суб»ектів до комунікації як найбільш релевантної форми і смену такої взаємодії, - так це бачиться,