мови складає визначальну серцевину культурного процесу. За даними всеукраїнського дослідження, проведеного 1998 року Інститутом соціології НАН України, 80 % росіян, відповідаючи на запитання „Що, на вашу думку, визначає етнічну належність людини?”, назвали таким визначальним фактором мову [18, с. 130].
Тому, при всій м’якості моделі залучення населення до державної мови, установку на яку мають жителі Східного і Південного регіонів, реальні зміни носять в цілому формальний характер, бо мова надто повільно стає елементом культури повсякденного життя. Виникає суперечність між її формальним офіційним високим статусом і реальним життєвим функціонуванням. А це вимагає формування особливої мовної політики не тільки на всеукраїнському, але й на регіональному рівні.
Висновки
1. Як суспільство впливає на мову через особистість, так і мова завжди впливає на суспільство через особистість, сприяє налагодженню соціальних зв’язків.
Реально постійно відбувається процес інтеграції, адаптації особистості і мови. Тому є підстави розглядати цю взаємодію шляхом акцентуації мовного в особистості, а саму особистість розглядати як мовну особистість.
Мовна особистість – це система, яка виникає в суспільстві та розвивається, заснована на здатності виражати і закріплювати соціальні відносини і взаємодії.
2. Пропоноване для введення в науковий обіг поняття „мовна особистість” передбачає розгляд її мовної складової як системно-культурного „фермента” і механізму її особистісно-формуючого ансамблю, адже характер освоєння мовної культури впливає на особистісні та соціальні якості людини.
На процес соціально-культурної трансформації спроможні позитивно впливати такі якості-характеристики мовної особистості: мовна відкритість і доступність; соціально-діяльнісна спрямованість; адаптивно-акумулююча характеристика; соціально-культурна пізнавальна мотивація; мисленнєва індивідуалізація світу; культурно-репрезентативна якісна визначеність; естетико-мовний профіль особистості.
3. В умовах соціокультурної трансформації суспільства необхідно приділяти особливу увагу специфіці тезаурусу і мовної практики нових соціальних груп, їх перетворенням на традиційні класи та групи з врахуванням флуктуації мовного середовища, його інтегруючих та дезінтегруючих тенденцій.
Прийнято характеризувати мовне середовище таким „набором факторів”: а) спільність території; б) соціальні і мовні особливості, притаманні народу чи народам, які живуть на даній території.
У контексті соціокультурних трансформацій доцільно вживати поняття „соціокультурне поліваріантне середовище”, що адекватніше соціокультурним мовним змінам, які відбуваються в українському суспільстві.
4. Адаптація мовної особистості до змін мовного середовища може бути швидше досягнута, коли: а) береться до уваги ментальність нації та національностей, які входять до складу населення країни; б) поєднуються громадські і приватні інтереси; в) враховується єдність соціальної, індивідуальної та мовної характеристики.
Література:
1. Белл Р. Социолингвистика: Цели, методы и проблемы.- М., 1980.
2. Блакар Р. М. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия.- М., 1987,
3. Боринштейн Е. Р., Кавалеров А. А. Личность: ее языковые ценностные ориентации.- Одесса, 2001.
4. Гаспаров В. М. Система языковых ареалов и ее значение для типологии культуры // Ученые зап. Тарт. ун-та. Вып. 463. Тр. по знаковым системам. Вып. 10 // Семиотика культуры.
5. Головаха Є. І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторінгу в Україні.- К., 1997.
6. Гумбольдт В. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830 – 1835) // Избранные труды по языкознанию.- М., 1984.
7. Дейк Т. А. Язык. Познание. Коммуникация.- М., 1989.
8. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація.- Дрогобич, 1994.
9. Карпенко Ю. А. Потебня А. – зачинатель українського народознавства // Філософська і соціологічна думка.- 1995.- №1 – 2.
10. Колесников А. А., Берестецкая Е. П., Кольцун Н. М., Топчий Л. Н. Языковая ситуация в Придунайском крае Одесской области Украины: 1993 – 1994 годы.- Измаил, 1994.
11. Макеев С. А., Прибыткова И. М., Симончук Е. В. и др. Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности.- К., 1999.
12. Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Зб. наук. Праць.- Х., 2002.
13. Потебня А. А. Эстетика и поэтика.- М., 1976.
14. Сепир Э. Коммуникация // Избранные труды по языкознанию и культурологии.- М., 1993.
15. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество.- М., 1992.
16. Соссюр Ф. Труды по языкознанию.- М., 1977.
17. Українське суспільство 1992 – 2002 (соціологічний моніторінг) / За ред. Н. В. Паніної.- К., 2003.
18. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття.- К., 1999.
19. Швейцер А. Д., Никольский Л. Б. Введение в социолингвистику.- М., 1989.
20. Hagege Cl. L’homme de paroles.- Paris, 1985.
21. Боринштейн Є. Соціокультурні особливості мовної особистості // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). - C.63-72
22. www.politik.org.ua