Реферат на тему:
Статева просвіта в умовах загальноосвітньої школи
Мета дослідження – активація дорослих (учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, працівників соціальних служб для молоді, батьків тощо), які мають той чи той стосунок до навчання й виховання підростаючого покоління, до пошуків перспективних шляхів розвитку системи статевої просвіти молоді в умовах загальноосвітньої школи.
Актуальність питання
Необхідність статевої просвіти молодого покоління практично не викликає сумнівів ані в батьківської, ані в педагогічної громадськості. Це пов’язано з двома дуже серйозними причинами.
По-перше, з особливостями соціального середовища, в якому відбувається статева соціалізація нинішньої молоді. Однією з цих особливостей є істотне послаблення ролі сучасної сім’ї, яка традиційно виконувала функцію первинного інституту статевої соціалізації підростаючого покоління. Більшість вітчизняних дослідників змушені констатувати: пересічна українська сім’я перебуває нині у стані кризи, вона незадовільно виконує свої педагогічно-виховні функції стосовно власних дітей [1 – 4]. Не менш важливою особливістю сьогодення є масований вплив на дітей мас-медій, передусім телебачення, яке бездумно й безвідповідально впроваджує надмірно ліберальну статеву мораль [1; 4; 5].
Другою важливою причиною, яка спонукає серйозно порушувати питання про запровадження організованої, системної просвіти сучасної молоді, є вікові особливості учнівської молоді, особливо підлітків з притаманною їм гіперсексуальністю та природною віковою цікавістю до інформації на сексуальні теми. В умовах, коли сім’я належним чином не виконує традиційних виховних функцій, у тому числі й функції із статевої соціалізації дітей, ці функції перебирає на себе телебачення. Телебачення є найдоступнішим джерелом знань на теми статі й сексу, і молодь охоче засвоює пропоновані ним сумнівну статеву мораль та зразки ризикованої й безвідповідальної сексуальної поведінки. Це спричиняє деструктивні зміни у свідомості юних глядачів, впливає на світоглядно-ціннісні їх настанови і, зрештою, становить серйозну небезпеку для суспільства в цілому.
Соціально-економічна й інформаційна ситуація, що склалася в Україні, не лише формує самопочуття і впливає на систему цінностей дорослого її населення, а й істотно позначається на молоді. І найуразливішою виявляється така делікатна сфера людського життя, як статеві взаємини. Зміни, що відбуваються у цій сфері, зокрема ті, що стосуються дітей і неповнолітніх, не залишають ілюзій навіть прихильникам ліберальних поглядів на статеву мораль. Як свідчать житейські спостереження і доводять спеціальні дослідження, нинішні діти доволі рано розпочинають свої сексуальні експерименти. Так, за даними опитування, проведеного Інститутом соціальної і політичної психології АПН України, середній вік сексуального дебюту (показник, який в усьому світі вважається одним з найважливіших критеріїв ефективності освітніх програм із статевої просвіти молоді) становить 15,6 року. При цьому спостерігається помітна тенденція до його зменшення, в тому числі й серед традиційно менш емансипованої сільської молоді. Лише близько 20 % опитаних представників учнівської молоді говорять про важливість утримання від дошлюбних статевих зв’язків. Переважна ж більшість учнів і студентів, навпаки, орієнтовані на отримання сексуального досвіду задовго до одруження. Формально визнаючи небезпечність раннього (до досягнення повноліття) сексу, майже третина учнів загальноосвітньої школи, половина учнів ПТНЗ і більше двох третин студентів вищих навчальних закладів вже мають досвід неодноразових статевих контактів. А кожен п’ятий з тих, хто ще не здійснив свій сексуальний дебют, висловлює готовність розпочати сексуальне експериментування.
На жаль, доводиться констатувати, що уявлення учнівської молоді про міжстатеві взаємини є досить спотвореними. Це експлікується в брутальних висловах: „Секс з презервативом — це однаково, що поцілунки в протигазах”, „Не мати сексу до шлюбу — це старомодно і не сучасно”, „Небезпечний секс дарує неперевершені переживання”, „Тим, хто прагне отримувати від сексуальних стосунків повноцінне задоволення і не хоче ускладнювати собі життя, краще взагалі не думати про аборти”, „Цілком можна прожити й без кохання” тощо.
Такий стан справ бентежить зацікавлену у якісному вихованні молоді педагогічну й батьківську громадськість, і не випадково переважна більшість (понад 80 %) дорослих, що мають той чи той стосунок до педагогічно-виховної роботи, визнає необхідність запровадження цілеспрямованої ранньої сексуальної просвіти молоді в умовах загальноосвітньої школи. При цьому особливо наголошується на доцільності просвітницько-виховних заходів, починаючи з 10 -11 років, тобто значно раніше від активної фази сексуального визрівання дітей, тоді, коли діти ще не розпочали сексуальних експериментів. І загальноосвітня школа є єдиною державною інституцією, яка, незважаючи на складне становище, в якому вона перебуває, має можливості для розв’язання цієї вкрай актуальної і складної проблеми, і тому вона зобов’язана взяти на себе цю відповідальність. По-перше, школа в принципі має необхідні педагогічно-виховні кадри; по-друге, саме в стінах школи, у сфері її впливу діти організовано перебувають найбільше часу. Отже, школа має чи не найкращий потенціал для реалізації завдань статевої просвіти підростаючого покоління. Тим більше, що інші інституції, як показала життєва практика, не здатні впоратися з цим завданням.
Нині в Україні діє Національна програма „Репродуктивне здоров’я 2001 — 2005", якою передбачено спеціальні заходи із статевої просвіти осіб репродуктивного віку, в тому числі й учнівської молоді. Однак, як показав спеціальний моніторинг, проведений у 2003 — 2005 роках, ефективність цих заходів вкрай низька. Незважаючи на досить широке залучення учнівської молоді до інформаційно-просвітницьких заходів стосовно репродуктивного здоров’я і здорового способу життя, актуальні знання у цій сфері залишаються на досить низькому рівні. Та чи не найголовнішою проблемою є недостатня сформованість у більшості молодих людей настанов на дотримання норм здорового способу життя та неусвідомлення ними відповідальності за власну статеву поведінку. Більшість дослідників цієї проблеми дійшли