Компетентний дорослий знає, що емоційні травми, спричинені сексуальним експериментуванням у підлітковому віці, часто не загоюються роками. Деякі підлітки, особливо дівчата, щиро шкодують про скоєне і відчувають докори сумління за свою непомірковану сексуальну поведінку, особливо небезпечним наслідком якої є незапланована вагітність. Вагітність є ризикованою і для неї самої, і для майбутньої дитини. Організм юної матері фізіологічно і психологічно не готовий до того, щоб виносити, вигодувати і виховати дитину. Навіть якщо юній матері поталанить і проблем із здоров’ям в неї не виникне, на її юні плечі ляже суворе випробування материнством. Звичайно, є дуже мало дівчат, які хотіли б завагітніти в підлітковому віці. Проте досить багато з них, знаючи, до чого можуть призвести статеві стосунки, сподіваються, що з ними нічого такого не трапиться. Як свідчать спеціальні дослідження, чим більше часу дівчина не вагітніє, тим безтурботнішою вона стає. І на цій обставині компетентний дорослий повинен зробити особливий наголос.

Є й інша категорія підлітків, які начебто не соромляться і навіть пишаються своїми сексуальними подвигами; зовні вони здаються успішними й розкутими. Однак при уважному погляді на них компетентний дорослий одразу побачить, що їхнє життя загалом є таким же невпорядкованим, а поведінка такою ж безвідповідальною, як і їх секс. Такі підлітки, як правило, не мають серйозних життєвих цілей і, незважаючи на зовнішнє їх „все гаразд”, їм вочевидь бракує самоповаги. Невпорядковані статеві зв’язки спустошили їх, а утворену порожнечу вони змушені заповнювати знову ж таки за допомогою сексу, оскільки інших засобів на знають. І для таких випадків професійний і компетентний дорослий має знайти потрібні слова, а, можливо, не стільки слова і переконливі аргументи, скільки можливість для щирого, зацікавленого спілкування, аби показати підліткові свою готовність слухати і розуміти його.

Компетентність дорослих часто підлягає випробуванню в ситуаціях, коли діти відверто ігнорують їхню думку, коли складається враження, що підліток „не чує” звернених до нього слів. У такому випадку компетентний дорослий добре розуміє, що це враження помилкове. Підліток чує все. Його свідомість, як магнітофонна плівка, фіксує всі повідомлення дорослого. І, цілком імовірно, настане час, коли дитині знадобиться записана в її мозку інформація. Однак, крім набутих знань, пам’ять практично кожної людини зберігає один чи кілька образів інших людей, які в далекому дитинстві чи в давні шкільні роки відіграли в її житті знаменну, а, можливо, й доленосну роль. Причому, коли б вони довідалися про те, яку роль вони відіграли в житті людини, що їх пам’ятає (чи, можливо, як випадково зіпсували їй життя), то найскоріше були б щиро вражені. І досить часто такою людиною є саме шкільний учитель, образ якого не завжди пов’язаний з позитивними емоціями. У зв’язку з цим компетентний учитель знає, наскільки чутливими є підлітки до таких „спонтанних, але назавжди” впливів, і тому він за жодної умови не завдасть їм душевної травми байдужістю, нещирістю чи недипломатичністю, обговорюючи з ними таку делікатну тему, як проблеми статі і сексуальності.

Отже, можна констатувати, що відповідальний і компетентний дорослий є ключовою фігурою у справі статевої соціалізації підростаючого покоління. І лише системний підхід до цього питання, а саме поєднання відповідних освітніх програм, що спираються не лише на знання з фізіології, а й на моральні (релігійні) цінності людини, що апелюють до особистої її відповідальності, з компетентністю й особистою відповідальністю дорослих (учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, працівників соціальних служб тощо), покликаних реалізувати ці програми, дає змогу сподіватися на позитивні результати у вирішенні цієї нагальної проблеми. На нашу думку, її розв’язання має просуватися двома шляхами. По-перше, найближчі дорослі, які оточують дітей у повсякденному житті, в тому числі й батьки, мають посилити увагу до їх виховання, не полишаючи їх сам на сам з телевізійним екраном. Дуже важливо, щоб найголовніша життєва потреба дітей учнівського віку — потреба у спілкуванні — задовольнялася не через спілкування з телевізором, а в процесі спілкування з надійними й розуміючими дорослими. По-друге, вкрай важливою є проблема формування інформаційної культури учнівської молоді. Слід навчити молодь критично споживати телевізійну інформацію, виявляючи при цьому особисту стійкість та уміння чинити опір небажаним інформаційним впливам. Йдеться, тобто, про спеціальну медіа-освіту учнівської молоді, яка має здійснюватися в межах загальноосвітньої школи, де молодь організовано перебуває багато часу і де здебільш сконцентровані відповідні педагогічні кадри. У цьому полягає висока соціальна відповідальність школи і вчительства перед країною