· студенти коледжу вважають, що повні жінки менш активні, не такі розумні, працелюбні, успішні, спортивні і популярні, як стрункі;

· коли студентів попросили оцінити категорії людей як можливих шлюбних партнерів, то вони відповіли, що швидше одружаться з марнотратницею, кокаїністкою, злодійкою чи сліпою жінкою, аніж з товстенькою;

· власники будинків і квартир рідше здають житлоплощу повним, ніж худорлявим жінкам;

· лікарі вважають повних жінок слабовольними і незграбними.

Дж. Броделі [2] з’ясував, що мезоморфний (атлетичний) тип тілобудови в описах отримує стійкі позитивні оцінки, тоді як ендоморфний тип (повні люди) здебільш характеризувався негативно. Ектоморфний тип (високі й худорляві) в оцінках посідали проміжне становище. Отже, привабливим є той тип конституції тіла, який соціально схвалюється.

Ще один напрям досліджень – порівняння бажаної тілобудови з точки зору жінок і чоловіків. Результати досить суперечливі. Так, А. Furnham, C. Hester, C. Weir (1990) з’ясували, що чоловіки приписують жінкам схильність віддавати перевагу тендітним фігурам, а жінки чоловікам – схильність до вибору повних фігур [19]. Тоді як G. Houn, S. Morris та L. Brown (1990) показали, що жінки, навпаки, схильні зменшувати ступінь повноти фігури, яка подобається більшості чоловіків [22]. У їхньому дослідженні чоловіки точніше оцінювали розміри фігури, якій віддали перевагу жінки. Однак вони вважали, що жінок більше приваблює атлетична тілобудова, аніж особи жіночої статі обирали насправді. Отже, роблять висновок T. Cash та T. Brown, які провели аналогічне дослідження (1989), уявні образи тіла (від імені протилежної статі) значно відрізняються за всіма показниками, що вимірювалися [15]. Особливо спотворюється уявний образ жіночого тіла.

В суспільній свідомості існує чимало стереотипів, які використовують особливості конституції людини як відправні елементи для інтерпретації психологічних характеристик. Так, огрядним чоловікам приписуються такі характеристики: несильні, щирі, доброзичливі, старомодні, балакучі, довірливі, емоційні, відкриті. Чоловікам атлетичної тілобудови приписують силу, мужність, сміливість, впевненість, енергійність, ініціативність. Високих і худорлявих вважають нервовими, честолюбними, підозріливими, чутливими до болю, схильними до самотності [7].

Окремим питанням є правдоподібність стереотипів зовнішності. Наукові дані свідчать, що певні підстави для таких суджень цілком реальні. В Росії, скажімо, особливості поведінки людей з різним типом тілобудови вивчав М. Обозов. Він з’ясував, що астеніки в цілому виявилися стійкішими до стресу, ніж пікніки [11]. Особи з астенічним типом тілобудови частіше мають проблеми в суспільних і міжособистісних контактах. Астенічні жінки за однакових умов скоріше матимуть труднощі в особистісному житті, оскільки астенічна тілобудова передбачає інтровертованість і більший суб’єктивізм мислення. Жінки з пікнічною конституцію легше вирішують проблеми в особистісному житті, оскільки легкість в контактах і зовнішнє вираження почуттів спрощують їх стосунки з іншими. Жінки з атлетичною тілобудовою мають більше, ніж пікніки, проблем у спілкуванні, особливо коли контактують з чоловіками і жінками такого ж типу. „Особи з атлетичною тілобудовою прагнуть домінувати у спілкуванні і стосунках” [3, с. 45]. У цьому випадку проявляється взаємодія психологічних і соціальних факторів: з одного боку, люди з певним типом тілобудови можуть відзначатися своєрідними психологічними характеристиками, з іншого – може спрацьовувати механізм „самоздійсненого пророцтва”: від людей з особливостями фізичної статури очікують певної поведінки і нав’язують соціальні ролі (як не згадати повсякденні позначення для людей з своєрідним типом фігури – „качок”, „хиляк”, „секс-бомба” тощо).

Останнім часом, у зв’язку з розвитком гендерної психології, почали не лише порівнювати особливості побудови образу тіла у людей різної статі, але й вивчати особливості сприймання чоловічих і жіночих тіл. Зокрема, досліджується така анатомічна частина тіла, як груди [24; 25; 32; 33]. З’ясовано, що розмір грудей, який вважається соціально схвальним, протягом 1990-х років значно зріс. Для жінок великі груди пов’язуються з чималою кількістю позитивних характеристик. Зокрема, таких, як успіх, популярність, сексуальна активність, довіра, високий рівень інтелекту [33]. Саме тому збільшується кількість жінок, які вдаються до хірургічного втручання та отримують грудні імплантанти.

Як правило, жінки схильні сприймати власні груди меншими, ніж ідеальний розмір, та набагато меншими, ніж розмір, який вони приписують ідеалу чоловіків. І хоча розмір бюста, якому віддають перевагу чоловіки, досить великий, він все ж менший, ніж той, що приписують чоловічому ідеалу жінки. Хоча жінки точні в тому, що чоловіки віддають перевагу жіночим фігурам з великим бюстом, невеликою талією і вузькими стегнами [19]. Як вже зазначалось, такий еталон створює дилему для багатьох жінок астенічного типу, оскільки великий зріст і вузькі стегна рідко поєднуються природним чином з великим розміром грудей. Цікаво, що жінки з великим бюстом теж незадоволені своєю тілобудовою і схильні використовувати коригуючі засоби.

Було виявлено зміни у бажаній величині грудної клітини для чоловіків [33]. За останні 30 років іграшки чоловічої статі стали більш мускулистими, в окремих випадках більше, ніж природно можливо. Еволюція цих фігур свідчить, що ідеали чоловічого тіла поступово стають такими ж недосяжними, як і жіночого.

Відзначимо, що для чоловіків вдоволення розміром грудної клітини є більш важливим аспектом образу тіла і самоповаги, ніж вдоволення розміром грудей для жінок [32]. Бажання підкреслити м’язи торсу обумовлює популярність важкої атлетики, вживання білкових добавок з високою калорійністю, анаболічних стероїдів і, рідше, грудних імплантацій. Один з п’яти пацієнтів пластичних хірургів – особа чоловічої статі [16]. Як правило, це чоловік, невдоволений власними м’язами. Інколи такі чоловіки вдаються до дієт, аби зігнати жир і підкреслити грудні м’язи. І хоча в 1990-ті